1 (13) серпня 1898 р. на Переяславщині народився Володимир Гнатович Заболотний (1898–1962) – видатний український архітектор, який зробив вагомий внесок у розвиток архітектури та культури України. Його творча і наукова спадщина відзначається гармонійним поєднанням української мистецької традиції з новаторськими ідеями.
Упроваджуючи на практиці ці принципи, він використовував елементи конструктивізму, українського бароко, неокласицизму, втілені в архітектурних об’єктах, які є впізнаваними і мають унікальний стиль. Зокрема, до найвідоміших реалізованих проєктів Володимира Заболотного належить будинок Верховної Ради України. У ній автор майстерно поєднав класичні архітектурні форми з національними мотивами, створивши будівлю, яка донині виконує своє функціональне призначення та слугує одним із символів української державності.
Після закінчення Київського художнього інституту Володимир Заболотний впродовж усього свого професійного шляху викладав і очолював архітектурну майстерню. Як педагог і наставник він виховав цілу плеяду талановитих архітекторів, які продовжили розвиток і впровадження в життя його ідей, що сприяло становленню національної архітектурної школи.
Володимир Заболотний мав помітний вплив на формування української архітектури минулого століття як організатор наукової та професійної діяльності в цій галузі. Однією із важливих віх у його кар’єрі було створення Академії архітектури УРСР і президенство в ній упродовж десяти років. Багатоаспектна діяльність Академії цього періоду відіграла значну роль у дослідженні, розвитку та збереженні архітектури й культурної спадщини України.
Завідувач науково-дослідного відділу «Меморіальний музей академіка В. Г. Заболотного», к. і. н., с. н. с. Андрій КУЗЬМЕНКО