18 січня 1864 року в селі Вишнопіль Уманського повіту (тепер Тальнівського району на Черкащині) у родині збіднілого селянина Сидора та доньки священика Марії народився видатний український художник, один із основоположників книжкової графіки, талановитий ілюстратор, іконописець Іван Сидорович Їжакевич.
Митець відомий як своїм життєвим і творчим довголіттям, так і надзвичайно багатою мистецькою спадщиною – понад 20 тисяч робіт. Із них майже 200 належать до шевченкіани. Окрім цього майстру належать унікальні розписи й фрески понад 20-ти церков, мальовничі українські пейзажі, яскраві сцени з історії та життя нашого народу, а також численні ілюстрації до видань творів видатних українських письменників.
Шевченківська тематика стала наскрізною у творчості маляра. Ілюстраціями до творів Т. Шевченка Іван Їжакевич стає відомим ще з 1890-х рр. І відтоді упродовж всього творчого шляху він створює велику кількість як книжкових ілюстрацій до «Кобзаря», так і низку блискучих живописних полотен на теми з біографії Т. Шевченка. Саме І. Їжакевичу випало ілюструвати видання ювілейного «Кобзаря» 1939 р.
Ілюстрації до Шевченкового «Кобзаря» відтворюють і дитячі переживання, і любов до українського народного життя, його побуту, звичаїв, уподобань. Автобіографічні поезії Т. Шевченка «І золотої й дорогої», «Мені тринадцятий минало…» наче переплітаються в І. Їжакевича з власним дитинством. Ці ілюстрації увійшли до хрестоматій та підручників, на них виховувалась українська молодь. До ювілейного видання «Кобзаря» створив близько 30 малюнків. Цією працею він наче підводить підсумок свого життєвого досвіду.
Уже півтора століття Кобзар надихає живописців і графіків на відтворення його поетичного світу засобами мистецтва, будить їхню уяву, привертає до мистецького осмислення великих сюжетів національного життя. Особистість Т. Шевченка, його нелегка доля й невмируща поезія стали джерелом натхнення для відомого народного художника УРСР Івана Їжакевича.
Імена Т. Шевченка та І. Їжакевича в українській культурі стоять поряд, їх об’єднує дуже багато. Обидва народились на благословенній землі Черкащини в багатодітних родинах. Змалку пізнали складнощі сільської праці, обидва мали велику жагу до малювання, і в пошуках малярської науки ще підлітками покинули рідне село. Обидва навчались у Петербурзькій Академії мистецтв, у різний час жили в Києві. Понад усе любили свою рідну землю, завдяки лише вродженому талантові та титанічній праці досягли найвищих мистецьких вершин й віддали свій талант рідному народові.
Усі твори художника на шевченківську тематику стали класичними й донині сприяють осмисленню не тільки поезій, але й біографії генія українського народу. Твори І. Їжакевича зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї Тараса Шевченка, Центральному державному архіві-музеї літератури й мистецтва України, низці художніх та краєзнавчих музеїв, у приватних осіб.
Творчі здобутки І. Їжакевича були гідно оцінені в Україні: 1939 р. за ілюстрації до «Кобзаря» Т. Шевченка отримав Державну премію СРСР, 1940 р. присуджено високе звання заслуженого діяча мистецтв України, 1951 р. удостоєний звання народного художника УРСР.
Помер І. Їжакевич 19 січня 1962 р., похований на Байковому кладовищі в Києві.
Молодший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка» С. О. Коркач