Поховали... тихесенько

Україна плаче,

Поховали дух великий

І серце горяче;

Поховала наша мати

Найкращого сина, —

«Вічню пам'ять» заспівала

Уся Україна.

(В. Кулик «На смерть Шевченка»)

Дев’ятого березня 2024 року минає 210 років від дня народження видатного українця, поета, художника, прозаїка й драматурга Тараса Григоровича Шевченка.

«Головне, не зламатися, бути сильним, не зважаючи ні на що. Тяжкі часи пройдуть і, рано чи пізно, все обов’язково буде добре!» – такий статус був встановлений на сторінці в «Контакті», сержанта, гранатометника 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 54-ої окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України Олександра Олександровича Домашенка, позивний «Домік», який загинув під час бойових дій у зоні проведення АТО. Йому було лише двадцять чотири.

Лев Васильович Падалка – визначний український історик, статист, археолог, етнограф, краєзнавець та громадський діяч – народився у с. Чорнухи Лохвицького повіту Полтавської губ. у родині священика. Рід був козацький, його представники відомі принаймні з кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст. Освіту здобував у Лубенському духовному училищі та у Полтавській духовній семінарії, яку закінчив 1879 р. При Першій Полтавській гімназії склав екстерном екзамени на атестат зрілості й вступив до Київського університету святого Володимира, де навчався на історико-філологічному факультеті (1879-1884). Був учнем В. Б. Антоновича. Навчаючись в університеті, брав участь у роботі історичного товариства Нестора-літописця. В університеті захистив дисертацію.

Біографія Будника Миколи Петровича (03.02.1953 – 16.01.2001) не багата на зовнішні події. Народився він у хліборобській сім’ї на Житомирщині в селі Сколобів біля витоків мальовничої річки Ірша. З дитинства любив малювати карикатури, вирізати (а не ліпити) скульптури з материкових шарів глини, з дерева. Запам’яталася видовбана самотужки скрипочка з дротяними струнами – перший власний інструмент Миколи. Та музика володіла ним вже давно, бо в родині всі співали. Але особливо діяла на малого Миколу пісня батька, який хоч і не мав голосу, і співом висловлював свої почуття дуже рідко, проте його тужливий спів завжди викликав у сина якесь дивовижно-моторошне відчуття. Пізніше подібне переживання виникне у Миколи після почутого в радіо співу кобзаря Євгена Адамцевича. Як згадує Микола Будник: «Я побачив у цьому щось програмне для себе, щось найважливіше в своїм житті». Навчаючись в дев’ятому класі відчув свідомі інтереси до українського мистецтва. І як Ірша впадала в річку Тетерів та, в свою чергу, споконвічно тягнулася до Дніпра, так і Микола тягнувся до культурної столиці. Прибувши до Києва кожну вільну годину Микола Будник займався самоосвітою, вивчав філософію, історію України, відвідував бібліотеки, музеї, картинні галереї Києва. І все це поєднувалося з роботою фрезерувальника на заводі «Арсенал», котра не залишила ні в душі, ні в пам’яті Миколи жодного корисного сліду, як і попередня служба в радянській армії.

В Музеї кобзарства експонується оригінальний та унікальний музичний інструмент. Це бандура, яка належала Григорію Івановичу Бажулу, а виготовив її австралійсько-український майстер Федір Деряжний. Обидві  постаті – українські емігранти, уродженці Полтавщини.

18 січня 1864 року в селі Вишнопіль Уманського повіту (тепер Тальнівського району на Черкащині) у родині збіднілого селянина Сидора та доньки священика Марії народився видатний український художник, один із основоположників книжкової графіки, талановитий ілюстратор, іконописець Іван Сидорович Їжакевич.

В історію української літератури І. Ю. Коваленко увійшов як бунтівливий поет XX ст., лірик і пісняр. Пам'ятатимуть його і як борця, що належить до першої десятки найстійкіших дисидентів України 60–70-х років XX ст.

10 січня 1929 р. в селищі Софіївка на Дніпропетровщині народився видатний український скульптор, народний художник України, член Національної спілки художників України, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, почесний громадянин Києва, член Британської королівської асоціації скульпторів-портретистів, почесний професор університету Напієра (Единбург), академік – засновник Академії мистецтв України Валентин Іванович Зноба.

Петро Олександрович Лашкарьов – юрист, археолог, професор Київської духовної академії та Київського університету по кафедрі церковного права, знаний і як дослідник археології Переяслава.