Історичний календар. Особистості

ЮРІЮ АВРАМЕНКУ - 70 РОКІВ

28 жовтня 2023 р. виповнюється 70 років історику, краєзнавцю, музеєзнавцю, пам’яткоохоронцю, ініціатору створення Переяслав-Хмельницької міськрайонної громадської організації «Шевченківське товариство «Тарасовий Заповіт» та кавалеру Ордену «За заслуги» ІІІ ступеня – Юрію Володимировичу Авраменку.

27 ЖОВТНЯ НАРОДИВСЯ ВСЕСВІТНЬО ВІДОМИЙ НІМЕЦЬКИЙ МИТЕЦЬ ГЮНТЕР ДЕМНІГ

Гюнтер Демніг (Gunter Demnig) народився 27 жовтня 1947 р. у місті Берлін. У кінці 1960-их навчався у Берлінському університеті мистецтв, а 1971 р. вступив до університету Касселя, Генссен та після його закінчення продовжив викладацьку діяльність на художньому факультеті університету. У 1985 р. заснував власну мистецьку студію в Кельні.

Ім’я Гюнтера Демніга стало всесвітньо відомим завдяки започаткованому ним у 1992 р. мистецькому проєкті «Камені спотикання» (Stolperstein).  Мета проєкту – повернути пам’ять про невинних жертв, знищених нещадними жорнами нацизму у період 1933-1945 рр. Камені спотикання – це меморіальні знаки кубічної форми 10х10 см з прикріпленою латунною платівкою, на якій викарбувано напис про особу, що стала жертвою – була примусово вивезена до Німеччини та не повернулася, закатована в концентраційному таборі, доведена до самогубства. За задумом автора проєкту «камені спотикання» вмонтовуються в бруківку на місці, де проживала жертва, або там, де вона працювала чи навчалася. І в жодному випадку не там, де вона загинула, оскільки вони покликані вшанувати пам’ять про життя людини, а не її загибель. Камені встановлюються за принципом: «одна жертва – один камінь».

Перший меморіальний знак був вмонтований у бруківку Кельна 1992 р. Станом на 2023 р. у світі вже відкрили такий стотисячний меморіальний знак. Кубічні скульптури встановлені у сотнях міст Європи. Першим містом за межами Європи, де заклали камінь спотикання, став Буенос-Айрес, Південна Америка. В Україні децентралізовані меморіальні знаки розміщені у Рівному, Чернівцях, Києві. Та Переяслав став першим українським містом, яке долучилося до всесвітнього мистецького проєкту.

ВАСИЛЬ ЗАВГОРОДНІЙ (1925–2009) – ВИДАТНИЙ СПІВАК, ЖИВОПИСЕЦЬ, МАЙСТЕР РІЗЬБЛЕННЯ НА ДЕРЕВІ, ПИСЬМЕННИК

Завгородній Василь Леонтійович – відомий український митець, заслужений артист України (1967), член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (1991), лауреат премії імені Катерини Білокур (1995), ветеран Другої світової війни.

ДМИТРО ГАВРИШ (1925–2004) – ВІДОМИЙ МАЙСТЕР ХУДОЖНЬОГО РІЗЬБЛЕННЯ ТА ІНКРУСТАЦІЇ ПО ДЕРЕВУ

Серед майстрів Гуцульщини широко відоме ім’я талановитого майстра художнього різьблення по дереву і педагога, члена Національної спілки художників України (1960) Дмитра Васильовича Гавриша.

13 ЖОВТНЯ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 100 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИХАЙЛА ІВАНОВИЧА СІКОРСЬКОГО (13.10.1923–27.09.2011) – ВИЗНАЧНОГО ДОСЛІДНИКА АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ'ЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Михайло Іванович Сікорський народився 13 жовтня 1923 р. у м. Чигирині Черкаської обл. в родині службовців. У родині було четверо дітей. Вони рано залишилися без батьків (батьки померли у 1930 та 1932 рр.) і виховувалися у дитячому будинку. У 1939–1943 рр. Михайло Сікорський навчався у Запорізькому авіаційному технікумі, після закінчення якого залишився викладати у ньому та паралельно працював на авіаційному заводі (м. Омськ). У 1946–1951 рр. навчався на історичному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка на кафедрі історії України.

10 ЖОВТНЯ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 115 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ДАВИДА ІСАКОВИЧА БЛІФЕЛЬДА (10.10.1908-26.02.1966) – ДОСЛІДНИКА АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ'ЯТОК ПЕРЕЯСЛАВА

Д. І. Бліфельд народився у м. Волочиську Хмельницької обл. в родині службовців. Трудову діяльність розпочав у 1928 р. – завідував клубом у м. Волочиську, а потім керував бібліотекою Будинку працівників освіти у м. Проскурові (нині м. Хмельницький). У 1933 р. закінчив Проскурівський технікум політосвіти і деякий час викладав у ньому. У 1939 р. закінчив з відзнакою історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, а в 1941 р. – аспірантуру Інституту археології АН УРСР. Під час другої світової війни впродовж 1941–1943 рр. перебував у евакуації в Уфі та Москві, працюючи молодшим науковим співробітником Інституту суспільних наук, потім – Інституту історії та археології АН УРСР. Перебуваючи в Уфі, вивчав археологічні старожитності Башкирії. У 1943 р. захистив кандидатську дисертацію «Археологічні пам’ятки Башкирії середини І тис. н. е.». З 1944 р. і до останніх днів життя працював старшим науковим співробітником відділу слов’янської археології Інституту археології АН УРСР.

ЙОМУ НАВІКИ БУДЕ 45…

8 жовтня 1968 р. народився захисник України, механік танку Т-64, головний сержант 1-го танкового взводу 2-ї танкової роти танкового батальйону 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців Сухопутних військ Збройних Сил України – Сергій Васильович Лазенко, який поклав своє життя за суверенітет та територіальну цілісність нашої держави (цього року йому виповнилося б 55).

Хведір (Федір) Кіндратович Вовк -1847-1918 рр.

ХВЕДІР КІНДРАТОВИЧ ВОВК – СЛАВНОЗВІСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УЧЕНИЙ, ЕТНОГРАФ ТА АНТРОПОЛОГ(1847-1918)

Народився Хведір Вовк 17 березня 1847 року у селі Крячківці Пирятинського району на Полтавщині в родині заможного козака Кіндрата Вовка. Він дав освіту своєму з дитинства обдарованому сину, відправивши його рано з дому навчатися в Ніжинській гімназії. Потім він здобував вищу освіту в Новоросійському (Одеса) та Київському університетах. Коло його захоплень простягалося від ботаніки і зоології до етнографії та культурології. Значний вплив на нього мав земляк – полтавець з Гадяча Микола Драгоманов.

СВІЙ ШЛЯХ СТАНІСЛАВ ЗІНЧИК ОБРАВ СВІДОМО

Захисник України, рядовий резерву, стрілець 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 18-ої стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону військової частини 3066 Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України Станіслав Зінчик, першим з резервістів загинув у бою, захищаючи східні кордони нашої держави від неоголошеної збройної агресії рф.

До військових подій С. Зінчик мав цілком мирну професію, був викладачем української мови та літератури. Спочатку у середній загальноосвітній школі № 237, а потім у гімназії № 261 Дарницького району міста Києва. В пам’ять про викладача і захисника України на фасаді гімназії встановили меморіальну дошку. Урочисте відкриття відбулося 11 жовтня 2019 р. до Дня захисника України. У вільний від роботи час займався спортом, любив читати, захоплювався альпінізмом – підкорив найвищі вершини Кавказу.

Народився Станіслав Михайлович Зінчик 22 вересня 1975 р. в с. Гайшин Переяслав-Хмельницького району Київської області. Після закінчення місцевої школи Станіслав був призваний до лав Збройних сил України (1993-1995 рр.), проходив службу у Прикордонних військах, дислокованих у місті Іллічівськ (нині – Чорноморськ) Одеської області. Віддавши військовий обов’язок, Станіслав вступив до Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту ім. Г. Сковороди на філологічний факультет, який закінчив у 2001 р.

Станіслав мав активну громадську позицію, тому з початком подій Революції гідності став активним її учасником. Разом з іншими протестувальниками пережив сутички з «Беркутом», «тітушками» та прицільний обстріл снайперів, а з початком російської агресії проти України, поміж перших добровольців, пішов боронити її кордони.

З 15 квітня 2014 р. брав участь в антитерористичній операції, разом з побратимами виконував бойові завдання поблизу м. Слов’янськ. 24 травня 2014 р. біля блокпосту, де ніс службу С. Зінчик, розпочався запеклий бій, який тривав понад дві години. Під час бою в блокпост влучила граната, Станіслав без вагань прикрив її собою, врятувавши життя своїх побратимів.

27 травня Героя з почестями поховали на кладовищі рідного села. В останню путь його проводжали родичі, друзі, однополчани, односельці, заупокійне богослужіння відправив настоятель храму Іоана Богослова отець Олег.

Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 р. «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу», С. М. Зінчика нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та ВГО «Країна» знаком народної пошани – медаллю «За визволення Слов’янська» (посмертно).

На честь земляка у вестибюлі Гайшинської НВО «Загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів – ДНЗ» відкрили меморіальну дошку.

22 серпня 2016 р. на території військової частини 3066 Національної гвардії України у м. Києві відбулося урочисте відкриття пам’ятника загиблим бійцям Нацгвардії, що віддали свої життя, відстоюючи цілісність і недоторканність України на Донбасі. На монументі викарбувані прізвища 107 загиблих бійців Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України, серед них – ім’я Станіслава Зінчика. Його ім’я викарбуване також на одній із стел «Пам’ятного знаку воїнам Антитерористичної операції», відкритого у Переяславі 23 березня 2019 р.

У 2020 р. С. М. Зінчику присвоїли звання «Почесного громадянина Переяслав-Хмельницького району» (посмертно).

Вічна пам’ять Герою !

Старший науковий співробітник НДВ історичного краєзнавства                                       Ганна Наконечна

ГУМОР МИКОЛИ ШКУРПЕЛИ – ВЕСЕЛА ШТУКА НА ВСІ ВИПАДКИ ЖИТТЯ (ДО 80-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)

Шкурпела Микола Маркович народився 17 вересня 1943 року в с. Шкурпели на Полтавщині, закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут та заочно Полтавський педінститут. Понад три десятиліття живе на Переяславщині. Працював викладачем Переяслав-Хмельницького ПТУ-22. 2003 р. Миколі Шкурпелі було присвоєне звання «Почесний громадянин міста Переяслава-Хмельницького». Поетичні твори спершу друкував у періодичній пресі.