Помер Андрій Осипович Козачковський, друг Тараса Шевченка, 20 серпня 1889 року від онкологічного захворювання. Наводимо проникливі тексти некрологів, вміщених у різних виданнях.

Мстислав-Федір Ізяславич – один із 23-ох переяславських князів. І з родиною, і з генами княжичу пощастило. Усі його предки – це розумні, талановиті, яскраві особистості. Батько – Ізяслав Мстиславич, життя якого пройшло в боротьбі з Юрієм Долгоруким за верховенство на Русі. Дід – Мстислав Володимирович Великий, від нього хлопець отримав ім’я (княже Мстислав і хрестильне Федір). Серед предків князя також Володимир Мономах, Всеволод Ярославич, Ярослав Мудрий, Володимир Святославич. Куди не кинь – усі фігури в пантеоні володарів Русі. На такому фоні і в такій компанії не важко і загубитися.

Ім’я переяславського лікаря Андрія Осиповича Козачковського відоме нам завдяки Тарасові Шевченку, з яким вони були щирими друзями. До сьогоднішнього дня зберігся будинок А. О. Козачковського (1820 р.), в якому зараз знаходиться експозиція Музею Заповіту Т. Г. Шевченка. Саме тут, гостюючи, поет написав найкращі свої твори – поеми «Кавказ», «Наймичка», присвяту до поеми «Єретик», і, нарешті, славнозвісний «Заповіт».

Андрій Добрий, син Володимира Мономаха від другої дружини-половчанки, народився 11 серпня 1102 року. Андрієм його назвали на честь діда, це було хрестильне ім’я Всеволода Ярославича. На вибір імені могла вплинути також близькість дня пам’яті мученика Андрія Стратилата (відзначається 19 серпня), але Андрієм-Стратилатом князя називають у пізніх джерелах. А от домашнє найменування – Добрий – доніс нам давньоруський літопис.

Іван Підоплічко народився 2 серпня (за іншими даними – 8 серпня) 1905 р. у с. Козацьке нині Звенигородського р-ну Черкаської обл., у родині сільського столяра. Після закінчення школи (1917) навчався у вчительській семінарії та на Вищих педагогічних курсах у м. Корсуні (нині Корсунь-Шевченківський) (1924).

1 (13) серпня виповнюється 127 років від дня народження Володимира Гнатовича Заболотного (1898–1962) – уродженця Переяславщини, видатного українського архітектора, академіка, теоретика архітектури і засновника Академії архітектури УРСР. Його внесок у становлення української архітектури й містобудування ХХ ст. та дослідження історії українського мистецтва є без перебільшення визначним.

Петро Васильович Романюк народився 20 липня 1962 р. у с. Мишин Івано-Франківської обл. У 1989 р. закінчив Київський державний художній інститут (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Мистецтву скульптури навчався у педагогів Заслуженого діяча мистецтв України, лауреата шевченківської премії В. В. Сухенка (1941 – 1998 рр.), Народного художника України І. В. Макогона (1907 -2001 рр.) та Народного художника України, професора В. З. Бородая (1917–2010 рр.). З 1991 р. постійний учасник всеукраїнських художніх виставок та міжнародних симпозіумів скульпторів. У 1992 р. прийнятий до Національної Спілки художників України.

Весною та влітку 1142 року Вячеслав Володимирович, тодішній переяславський князь, опинився у центрі подій, пов’язаних із боротьбою руських князів за владу та волості. Вячеславу довелося відбивати напади фігурантів великої політики, і це виявилося йому не зовсім по силам.

Володимир Борисович Микитенко – відомий український скульптор, член Національної спілки художників України, член правління Київської організації Національної спіли художників України, автор скульптури українського воїна-захисника «Пам’ятного знаку воїнам Антитерористичної операції» у Переяславі.

Юрій (Дюргі, Гургі, Гюргій, Георгій) Володимирович, представник молодшої гілки Мономаховичів – один із трьох синів Володимира Всеволодовича від другої дружини-половчанки. У давньоруському літописі Долгоруким його ніхто не називає. Прізвисько це з’являється у текстах не раніше ХV століття. Точний рік народження невідомий. Але, якщо врахувати, що перша дружина Мономаха Гіта померла 5 березня 1098 року, то Юрій міг народитися близько 1100 року. Батько його в цей час був переяславським князем, то вряд чи Юрій міг народитися деінде, окрім Переяслава. У січні 1108 року був одружений з такою ж юною половчанкою, дочкою хана Аєпи. Це був династичний шлюб, тому не варто дивуватися віку наречених. Весілля, швидше за все, святкували у Переяславі.