Однією з найкращих майстрів косівської кераміки була Павлина Йосипівна Цвілик. Вона належить до старшого покоління гуцульських народних майстрів. Її творчість стала одним із найяскравіших символів косівської школи та здобула світове визнання.

Тамара Григорівна Мовша – українська археологиня, музеєзнавиця, кандидат історичних наук, лауреат Премії Вікентія Хвойки, яка зробила вагомий внесок у дослідження культури Трипілля-Кукутень, належить до когорти найвідоміших дослідників-трипіллязнавців ХХ ст. Її дослідження збагатили археологічну науку рядом блискучих відкриттів. Вона не лише була успішним археологом-практиком, провівши дослідження значної кількості пам’яток і здобувши численні унікальні артефакти, але й вченим-теоретиком, яка поставила, узагальнила та розв’язала низку проблемних питань з археології первісного суспільства. Для переяславського заповідника її заслуга полягає ще й в тому, що саме вона виступила ініціатором створення Музею трипільської культури, розробила наукову концепцію експозиції, визначила структуру та тематичний план майбутнього музею, а експозиція у значній мірі складається з матеріалів її досліджень та колекцій.

Ігор Семенович Зарічний народився 17 березня 1936 р. у м. Проскурів (нині – Хмельницький) у родині військового. У 1958 р. закінчив Київське артилерійське училище та був призначений командиром 2-го вогневого взводу повітряно-десантної дивізії, яка дислокувалася у смт Десна. Талант скульптора розкрився, коли йому було за тридцять. У 1967 р. вступив на заочну форму навчання до Київського художнього інституту (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), мистецтву скульптури навчався в майстерні відомого скульптора, педагога, народного художника України Олексія Прокоповича Олійника (1914–1977 рр.). Також своїм вчителем Ігор Зарічний вважав скульптора, члена Студії військових художників ім. М. Б. Грекова Григорія Миколайовича Постнікова (1914–1978 рр.).

Вадим Щербаківський народився 17 березня (5 березня за старим стилем) 1876 р. у с. Шпичинцях Сквирського повіту Київської губ. (нині Бердичівського р-ну Житомирської обл.) у родині священика отця Михайла Пилиповича Щербаківського (1848–1920). У сім’ї було четверо дітей Вадим, Данило, Зінаїда та Євгенія (Ївга). Мати рано померла, тому синів та дочок виховував батько.

Олекса Петрович Бахматюк геніальний майстер-гончар, який заклав фундамент класичної косівської кераміки і підніс мистецтво кахлярства до рівня «керамічного літопису» Гуцульщини. Він був одним із перших народних майстрів, хто свідомо підписував свої роботи («Олекса Бахматюк»), утверджуючи право народного митця на авторство.

Дев’ятого березня 2026 року минає 212 років від дня народження видатного українця, поета, художника, прозаїка й драматурга Тараса Григоровича Шевченка.

Зоя Павлівна Гончарук (до заміжжя Бондарєва) народилася 8 березня 1946 р. у с. Сатанівка Городоцького району Хмельницької області у творчій родині. Дід по материній лінії був керамологом. Мати, Марія Миколаївна, перукар за фахом, а за покликом – майстриня: ткала килими, вишивала покривала, шила одяг, виготовляла картини, інкрустовані соломкою. Батько, Павло Тимофійович Бондарєв, добре малював, різьбив.

У 1239 році до Переяслава підійшли монголи. І життя змінилося назавжди.

2 березня 2026 року виповнюється 167 років з дня народження видатного письменника минулого, творчість якого увійшла в скарбницю світової культури – класика єврейської літератури Шолом - Алейхема (Соломона Нохумовича Рабіновича). Шолом - Алейхем - Мир Вам! Саме з таким ім’ям він прийшов у літературу і став найулюбленішим народним письменником.

Стефанія Михайлівна Волощук – видатна українська майстриня художньої кераміки, представниця знаменитої косівської школи гончарства.