Історичний календар. Особистості

КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ

15 липня – день пам’яті рівноапостольного князя Володимира. Володимир Святославич заслужив оцінку як непересічного історичного діяча, адже є творцем першої держави на берегах Дніпра. Усе, що було до нього – це воєнно-торгівельна корпорація варягів, яка базувалася у Києві і контролювала навколишні території задля збору «полюддя». Користуючись де силою меча, де домовленостями з вождями слов’янських племен, підприємливі та войовничі скандинави збирали мед, віск, хутро, челядь (рабів) та організовували вивіз цих товарів по Дніпру у Візантію. Збором «полюддя» стосунки з місцевим населенням і обмежувалися.

15 ЛИПНЯ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 115 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВОЛОДИМИРА КИРИЛОВИЧА ГОНЧАРО́ВА (02.07./15.07./1909–26.08.1987) – УКРАЇНСЬКОГО АРХЕОЛОГА, ДОСЛІДНИКА АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ’ЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Володимир Кирилович Гончаров народився 15 липня (2 липня за старим стилем) 1909 р. у м. Замостя Люблінської губ. (нині Люблінського воєводства, Польща). Закінчив Бердичівський кооперативний технікум (нині Житомирської обл.) (1929). Після закінчення навчання працював у Бердичівському краєзнавчому музеї завідуючим відділу археології (1929-1934). Зі своїм керівником, директором Бердичівського музею Тодосієм Миколайовичем Мовчанівським, Володимир Гончаров проводив виїзні експедиції (розвідки) та стаціонарні польові дослідження. У 1929-1935 рр. Т. Молчановский та В. Гончаров виявили і досліджували городище поблизу с. Райки Бердичевского р-на на Житомитщині.

5 ЛИПНЯ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 45 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОЛЕКСАНДРА ВАСИЛЬОВИЧА ЮРЧЕНКА (5.07.1979-7.10.2019) – АРХЕОЛОГА, КРАЄЗНАВЦЯ, МУЗЕЄЗНАВЦЯ, ДОСЛІДНИКА АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ’ЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Народився Олександр Юрченко 5 липня 1979 р. в м. Переяславі-Хмельницькому Київської області. Давня історія та археологія вабила його з юнацьких років. Тому закономірним вибором став вступ на історичний факультет Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Григорія Сковороди (1996-2001). Ще студентом він захопився польовою археологією, брав участь у розкопках переяславського заповідника та рідного інституту. По закінченню навчання деякий час трудився у загальноосвітніх школах Переяславського району, зокрема с. Стовп՚яги.

29 ЧЕРВНЯ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 102 РОКИ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВІДОМОГО КОСІВСЬКОГО РІЗЬБЯРА ІВАНА БАЛАГУРАКА

Балагурак Іван Васильович – український майстер декоративної різьби по дереву, член Спілки художників України (1958), заслужений майстер народної творчості України (1968) – народився 29 червня 1922 р. в м. Косові Івано-Франківської обл. Батько був столяр-будівельник, а дядько окрім столярства займався ще й різьбленням. Як і більшість народних умільців Прикарпаття Іван зацікавився різьбярством ще з дитинства. Придивляючись до того як працював дядько, юний художник крок за кроком опановував майстерність різьбярства. Шлях до мистецьких вершин був нелегким. Долати труднощі хлопцеві допомагали наполегливість та бажання досконало оволодіти багатьма техніками різьблення.

СТОЛІТТЯ ІВАНА КИРІЯ

Кирій Іван Іванович – прозаїк, поет, публіцист народився 12 червня 1924 р. у селі Паськівщина Згурівського району Київської області. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка та Вищу партійну школу ЦК КПУ. У 60-х роках XX ст. працював інструктором по роботі із сільськими кореспондентами, редактором районної газети в м. Переяславі-Хмельницькому, а з 1971 по 1985 рік – першим редактором видавництва «Молодь» (м. Київ). І. І. Кирій нагороджений грамотою Верховної Ради України. Член НСПУ з 1964 року.

БЛАГОВІРНИЙ КНЯЗЬ ІГОР ОЛЬГОВИЧ АБО ФАТАЛЬНІ 13 ДНІВ

Рівно стільки – з 1-го по 13-те серпня 1146 року – князь Ігор із чернігівської династії провів на Київському великокняжому столі. До цього княжа кар’єра Ігоря була сіренька й невиразна – князь путивльський та берестейсько-дорогичинський, не більше. У 1139 році, коли його старший брат Всеволод захопив Київ, Ігор розраховував на чернігівський стіл, але той дістався двоюрідному брату Володимиру Давидовичу. І ось нарешті! – помираючи, Всеволод заповідає Київ молодшому своєму брату Ігорю. Наче все складалося добре, кияни, вишгородці, родичі-чернігівці цілували хреста і Всеволоду, й Ігорю, клялися в «послушенстві» й братній любові. Та як же легко порушуються клятви! Після смерті попереднього великого князя кияни почали висувати вимоги наступному, і вже тепер Ігорю довелося цілувати хреста киянам, давати обіцянки й еліті містян, і плебсу на Подолі.

6 ТРАВНЯ 1936 РОКУ НАРОДИВСЯ ВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТОР МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ ФЕЩЕНКО

Фещенко Микола Михайлович — заслужений архітектор України, народився 6 травня 1936 р. у м. Дятьковому (нині – Брянська обл., РФ). У 1965 р. закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (нині – Київський національний університет будівництва і архітектури). З 1992 р. очолював Творчу архітектурну майстерню України.

НЕЗРЯЧІ БАНДУРИСТИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ТА РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОГО БАНДУРНОГО МИСТЕЦТВА НА СЛОБОЖАНЩИНІ І КУБАНІ 20-60-их рр. ХХ ст.

У 2024 році український календар визначних дат називає нам ювілейні події відомих і не дуже, незрячих та зрячих музикантів-бандуристів. Серед них Маркевич Олександр Андрійович (1894-1978), Безщасний Конон Петрович (1884-1967), Капон /Іванов/ Перекоп Гаврилович (1924–1973).

21 БЕРЕЗНЯ ВІДЗНАЧАЄМО 100-РІЧНЙ ЮВІЛЕЙ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЮРІЯ ГЕОРГІЙОВИЧА КО́ЛОСОВА (21.03.1924–01.02.2002) – ВИЗНАЧНОГО УКРАЇНСЬКОГО АРХЕОЛОГА, ДОСЛІДНИКА АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМʼЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Ю. Колосов народився у с. Деребчин, нині Шаргородського р-ну Вінницької обл., куди його батька з Києва призначили директором цукрового заводу. Згодом родина повернулася до Києва, де юнак закінчив середню школу. З дитячих років він мріяв стати археологом, але завадила війна. У 1941 р. був евакуйований разом з матір’ю у м. Омськ, де спочатку вчився в медінституті, а потім – у Сумському артилерійському училищі, переведеного до Ачинська. Після 7-місячного навчання у званні лейтенанта Ю. Колосов пішов на фронт. Воював на Прибалтійському та Першому Українському фронтах. Був двічі поранений. Нагороджений орденами Вітчизняної війни I і II ступеня, багатьма медалями.

10 БЕРЕЗНЯ – 163 РОКІВ ВІД ДНЯ СМЕРТІ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА

Поховали... тихесенько

Україна плаче,

Поховали дух великий

І серце горяче;

Поховала наша мати

Найкращого сина, —

«Вічню пам'ять» заспівала

Уся Україна.

(В. Кулик «На смерть Шевченка»)