Весь перший тиждень Великого посту в народному календарі називався Збором, а субота першої седмиці Великого посту – Збірною або Федоровою суботою. Саме до цього дня відноситься давній звичай під час виготовлення майстром глиняних виробів, зокрема глечиків, писати на них хрести. Так, в 20-х роках ХХ століття українською етнологинею Євгенією Спаською було зафіксоване свідчення гончара Дениса Щербака з Чернігівського повіту. Не одразу і не дуже охоче, остерігаючись, щоб з цього не зробили сміху, він повідомив, що мітить хрестом лише ті глечики, які виробляє один раз на рік, а саме в Зборну суботу. «Він сідав формувати їх, коли дзвони скликали парафіян на вечірню службу і робив стільки, скільки встигне до кінця служби Божої, помічаючи всі глечики хрестами. Не всі гончарі знали і робили це, а баби за ними страшенно побивалися, бо вірили, що в такому посуді буває найкращий збір – одстоюється молоко майже на все горло».
Перший тиждень Великого посту ще звався «жилавим» тижнем, а перший його день – «жилавим» понеділком. У цей день господині пекли житні коржі – жиляники. Четвертий тиждень посту – «Середохресний» або «Хрестопоклонний», коли піст ділиться на дві рівні половини. А оскільки це відбувалося в середу, то називали її «середохресною середою». Господині випікали цього дня хлібці у формі хрестів. Їх брали з собою у поле, коли вперше їхали засівати ниву. Впоравшись, з’їдали того хреста, звертаючись до Бога, щоб вродило збіжжя з колосками такими довгими, як у хреста один кінець довгий. П’ятий тиждень Великого посту – «Похвальний», шостий – «Вербний», сьомий – «Страсний», «Білий».
Старший науковий співробітник Музею українських обрядів Світлана Зубер