НА ОБЕРТІННЯ ЗЕМЛЯ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ГОЛОВОЮ ДО СОНЦЯ

НА ОБЕРТІННЯ ЗЕМЛЯ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ГОЛОВОЮ ДО СОНЦЯ

24 лютого святкується Обертіння, за церковним календарем - віднайдення голови Івана Хрестителя. День, коли літо повертає до нас, а зима йде геть, коли прийшов час «кидати сані, брати віз». В цей день птахи обертаються з вирію до гнізда, хлібороб до плуга, діти до хліба, а чоловік до жінки. Вирій уявляли як той заповітний край, куди відправляються душі всіх померлих. Там завжди тепло, проте птахи гнізд там ніколи не мостять і пташенят не луплять, бо нудяться за рідним краєм. Летять туди лише негрішні створіння: лелеки, ластівки, журавлі, дикі гуси. А сороки, шуліки, яструби не знайдуть там собі пристанища.

В народі вірили, що на Обертіння земля обертається головою до сонця, повертаються і птахи. Готувались зустріти жайворонків, благовісників весни, пророчих віщунів, які першими поверталися з теплих країв. Якщо вони летіли високо над землею, то це вони «до Бога летять молитися» – бути доброму урожаю, коли ж кружляли низенько, то це вони «загубили ціп по дорозі» - буде неврожай.

Чом ти, жайворонку, рано з вирію вилетів:

Іще по горах сніженьки лежать,

Іще по долинах криженьки стоять!

Ой, я тії сніженьки крильцями розжену,

Ой, я тії криженьки ніжками потовчу!

Спостерігали у небі і за дикими гусьми, аби кинути їм по жмутикові соломи на гніздо. Діти гукали: «Гуси, гуси, нате вам на гніздечко, а нам на здоров’ячко!». «Гуси, гуси, вам – на гніздо, а нам – на тепло!». Матері цю солому клали під квочку, «щоб курчата водились».

Остерігалися підійти до цього свята нечестивими тому, що «в утробі матері може перекрутитися дитина». «Обертеніє плід у череві перевертає, стережись у це свято брати до рук хоч якусь роботу», - повчали матері дочок.

Старший науковий співробітник «Переяслав»                                                                                                     Світлана Зубер