Українці вважали, що саме цього дня зима з літом зустрічається. Крім того, спостерігали за погодою: якщо на Стрітення мороз, то літо буде жарке, а коли хмарно – будуть часто йти дощі. Коли на Стрітення півень води з калюжі нап’ється, то на Юрія (23 квітня) корова напасеться.
Віруючі люди на Стрітення святили воду та свічки. Останні ставали в пригоді від усякої біди. Зсукана ще на Спаса, освячена на Стрітення, свічка чекала свого часу: коли надходила гроза, свічка захищала щоб грім не пошкодив господу, не витолочив садовину чи посіви. Також освячену свічку давали у руки помираючому, так легше буде іти на той світ душі. А дівчата, що на виданні, прикрашаючи себе, додавали свічку до стрічок та квіток «аби суджений ліпився, красний, як квіт, вився». Виряджаючи в далеку дорогу, мати кропила мандрівника стрітенською водою «аби зло обминало». Також освяченою водою вмивалися, щоб убезпечитися від застуди.
Ось який запис про це свято здійснив П. Шалієвський у селі Ріпки на Звенигородщині у 1928 році, майже сто років тому. «Стрітення в нашому селі святкують на честь того, що ніби-то в цей день зіма стрічаїться з літом; і коли буде мороз, то весна буде рання, а коли буде одлига, то буде весна пізно. Святять воду в церкві, або де-небудь криницю. Всі люди беруть свячену воду хто – квартою, або хто – пляшкою. Воду цю приносять додому, і нею вмиваються, щоб не бояться простуди. Тую «стрітенську воду» зливають у пляшку і вішають на кілочку в хаті на стіні: пляшку зачіплюють мотузочком за шийку.
«Стрітенська вода» - то наче ліки. А саме: як нападе яку людину «пристріт», то призивають бабу-шептуху, вона змовляє слабому пристріт, а потім пирхає на його водою, а тоді напуває «стрітенською водою». «Стрітенську воду» беруть і пасішники – для того, що, як нападе «пристріт» на бджоли, то саме тоді, як вони неспокійні, пасішник їх кропить стрітенською водою. І, буцім-то, бджоли заспокоюються».
І хоч, зазвичай, цієї пори ще морозно, проте дітвора вже могла вигукувати перші весняні заклички: «Вибігаємо з хати літо стрічати!» А старші підлітки з воску, що скапував зі стрітенських свічок, ліпили хрестики і прикріплювали їх до старих верб також «аби поскорше весну зустрічати». Отож, всі в очікуванні бажаного тепла, яке обов’язково прийде з весною.