Будинок збудований у 1925 р. членами комуни «Червоний шлях» неподалік с. Стовп’яги Переяслав-Хмельницького р-ну. Для побудови споруди були використані матеріали із трьох усуспільнених хат заможних селян (так званих «куркулів»). У післявоєнні роки використовувався як складське приміщення радгоспу «Дніпро». Демонтований, перевезений і встановлений на території Музею народно архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у 1966 р. У одній із кімнат хати була створена експозиція інтер’єру житла сім’ї комунарів 1920-х рр. Решта сім кімнат використовувалися як експозиційна площа для демонстрації різночасових зразків ткання, а також інвентарю для виготовлення тканин.

Школа однокласна з 3-річним терміном навчання. У кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. церковнопарафіяльні школи були домінуючим типом у системі навчальних закладів. Вони утримувалися на кошти населення, на добровільні пожертвування та дотації з державного банку.

Ткацтво – одне з найдавніших занять населення України.Протягом століть в кожній селянській сім’ї пряли, ткали, так як у побуті користувалися в основному домотканою тканиною. Одяг, постільна білизна, речі побуту були домашнього виробництва. Двір складаєтьсяз: хати, повітки, сажу.

На подвір’ї – маленька недобудованахатакінця ХІХ ст., збудована у с. В’юнище Переяславського повіту Полтавської губернії (с. В’юнище Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.). Однокамерна будівля, вхід до хати прямо з двору. Поруч із вхідними дверима над отвором димоходу – димар, плетений із лози і обмазаний зовні і всередині глиною.

В українському селі після відміни кріпосного права змінилась соціально-економічна структура українського села. Українське селянство стало складатись з відносно багатих селян, господарів середнього достатку, та бідних селян.

Гончарство – обробіток глини та виготовлення різноманітного посуду, цегли, кахлів й іншої кераміки. Розквіту гончарства в Україні сприяла наявність в її надрах покладів високоякісних червоних, червоно-бурих та святло-сірих глин. На заняття гончарним промислом штовхало селян малоземелля. Навіть у одному й тому ж селі ремеслом у першу чергу займалися ті, в кого були неродючі ґрунти, або ті, хто зовсім не мав землі.

Садиба включає хату кінця ХІХ ст. з с. Помоклі Переяславського повіту Полтавської губернії та комору кінця ХІХ ст. з с. Карань Переяславського повіту Полтавської губернії, а також омшаник – зимівник для бджіл, відтворений працівниками музею, огорожу, плетену з лози, ворота з тильної сторони хати. При вході до садиби дерев’яна скульптура святого Зосима – покровителя бджільництва, на подвір’ї – вулики, колоди та дуплянки.

Будинок збудований ус. Вороньків (нині – Бориспільський р-н Київської обл.) у першій половині ХІХ ст. місцевим паном.Будівля складається з 6 кімнат та 2 коридорів. Стіни покладені в зруб, мазані та побілені. Фундамент цегляний, стеля дощана, підлога дерев’яна. Має 2 входи: головний, розташований в чільній стіні, та додатковий – в лівій причілковій. Біля головного входу збудований відкритий різьблений ґанок. Освітлюється 17 вікнами. Дах чотирисхилий, покритий металом. У центральній частині східної стіни прибудована веранда з 7 вікнами на 12 шибок.Перевезений та встановлений на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у 1975 р.

Будівля сільської управи – орган сільського самоврядування, який забезпечував збір державних податків, нагляд за відбуванням повинностей селянами, за справністю мостів, шляхів, станом посівів зернових, лісів, водоймищ, за дотриманням громадського порядку. Розпорядчим органом сільської громади був сільський схід – збори представників від усіх домогосподарств. Тут отримували допомогу при пожежах та повенях, розподіляли землю між общинниками, вирішували питання окремих господарств у громаді, питання будівництва, утримання шкіл та шпиталів.

Церква святого Георгія побудована у 1768 р. в селі Андруші місцевими майстрами. У 1858 р. її відремонтували, прибудували бічні рамена, міжрукавні прибудови, відновили дзвіницю.

У 1968–1970 рр. церкву демонтували та перевезли в Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.