Петро Іванович Прокопович

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Субота, 10 липня 2021, 09:56

Петро Іванович Прокопович – вчений винахідник народився 10  липня 1775 р. в с. Митченки Конотопського повіту Чернігівської губернії в сім’ї священика. Під час навчання в богословському класі Києво-Могилянської академії (1786-1794) виявив високі здібності до навчання, добре оволодів латинською, грецькою та іншими європейськими мовами. З 1794 до 1798 року перебував на військовій службі. З 1800-го року зробив перші кроки у бджільництві на хуторі Пальчики неподалік с. Митченки Чернігівської губернії. З проведених численних дослідів із вивчення бджіл, у 1803 році розпочав писати «Записки про бджільництво».

П.І. Прокопович увійшов в історію науки як вчений, що зробив епохальне відкриття: розмежував «дике» і «раціональне», або наукове бджільництво. Його зусиллями у 1814 р. вперше винайдено і сконструйовано рамковий (втулковий) вулик із рухомими рамками, роздільники для рамок та решітку для ізоляції бджолиних маток. Це дало змогу вперше в історії бджільництва здійснювати догляд за бджолами, не знищуючи комах та їхній приплід. Винахіднику вдалося першому в світі отримати чистий без домішок мед. Свій вулик він назвав «втулковим», бо у ньому були втулки – дощечки, котрі закривали отвори позаду вулика. Через них можна було спостерігати за життям бджіл.

П.І. Прокопович був одним із перших, хто започаткував вивчення медоносних рослин на українських землях. Розуміючи значення рослинності для розвитку бджільництва, він вивчав медоноси, розробляв раціональні прийоми їх використання, культивував і збагачував новими видами. Винахідник першим у великих масштабах запропонував посіви медоносних рослин поблизу своїх пасік. Із усіх рослин, найбільш продуктивним вважав синяк, котрий називав «царем медоносів», бо він за своєю нектаропродуктивністю багатший від гречки. Мед із нього досить високої якості, з чудовим запахом, довго не кристалізується.

Для боротьби з гнильцем вчений запровадив простий та ефективний метод – перегін бджіл до іншого вулика. Бджоли вигнані з гнильцевих вуликів і витримані два дні без їжі, назавжди виліковуються від хвороби. Крім того, багаторічними дослідженнями П.І. Прокопович довів, що джерело самої інфекції знаходиться в стільниках із медом.

У 1828 р. П.І. Прокопович із дозволу Міністерства внутрішніх справ, яке опікувалося веденням сільського господарства в країні та за підтримки Імператорського Московського товариства сільського господарства, заснував першу в Російській імперії і Східній Європі школу бджільництва, яка впродовж 53 років (23 – за життя її фундатора) підготувала близько 1000 відповідних фахівців. У школі учні вивчали все, що стосувалося життя бджіл, медоносні рослини, продуктивність сімей, штучне розмноження бджіл, особливості поведінки цих комах, годівлю, хвороби та ін.

У 1829 р. за видатні відкриття вчений був обраний дійсним членом Московського товариства сільського господарства і нагороджений срібною медаллю. У 1831 році П.І. Прокоповича обрано дійсним членом Імператорського Вільного Економічного товариства. За загальнокорисну працю та успіхи у школі бджільництва в 1832 р. вченого було відзначено золотими медалями Московського товариства сільського господарства та Імператорського Вільного Економічного товариства. Через десять років П.І. Прокоповича нагороджено орденом Святого Володимира 4-го ступеня. Однак, справжнє національне визнання його заслуг у галузі бджільництва офіційно відбулося у 1975 році, коли Дослідній станції бджільництва у м. Гадяч було присвоєно його ім’я. З 1992 року Український науково-дослідний інститут бджільництва носить ім’я видатного вченого-бджоляра, а 2000-й рік був проголошений ЮНЕСКО роком П.І. Прокоповича. Великий дослідник у світовому масштабі визнаний класиком бджільницької науки.

Старший науковий співробітник Музею історії бджільництва Середньої Наддніпрянщини                          Дем’яненко Н.Д.