ВИДАТНА ДОСЛІДНИЦЯ ПРОТОЦІВІЛІЗАЦІЇ ДАВНІХ ЗЕМЛЕРОБІВ (ДО 99-ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Т. Г. МОВШІ)

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Вівторок, 20 квітня 2021, 09:05

Переяслав – місто з багатовіковою історією, сьогодні воно відоме в першу чергу своїми музеями та пам’ятками культурної спадщини. Серед численних музеїв міста, вирізняється своєрідна експозиція Музею трипільської культури, яка розкриває яскраву сторінку нашої історії, давниною у сім тисячоліть. Ліпні посудини та їх фрагменти з загадковим орнаментом, знаряддя з кістки, рогу та кременю, статуетки людей і тварин розповідають про життя, побут, світогляд найдавніших землеробів. Як це населення себе називало і якою мовою говорило, ми не знаємо і, певно, ніколи не дізнаємось, тому що не збереглось ніяких писемних джерел. Давні свідки минулого тисячоліттями знаходились під товстим шаром землі і лише завдяки археологам вдалося привідкрити завісу незвіданого минулого. В кінці ХІХ ст. ці старожитності вперше виявив відомий український археолог Вікентій Хвойка поблизу містечка Трипілля, від чого й походить назва – трипільська археологічна культура. Завдяки невтомній праці вчених-археологів, які більше ста років досліджують пам’ятки цього загадкового народу, сьогодні нам відомі його господарські та культурні досягнення.  Побутуючи більше 2,5 тисяч років – від кінця VІ до початку ІІІ тис. до н.е., на території сучасних України, Молдови та Румунії, трипільці можуть сміливо претендувати на звання найдавнішої протоцивілізації у Східній Європі, яка зникає з історичної арени тоді, коли на Стародавньому Сході та Середземномор’ї розвиваються перші рабовласницькі держави та будуються Єгипетські піраміди.

До кола найвідоміших та досвідчених дослідників Трипілля належить Тамара Григорівна Мовша, якій цього року виповнилося б 99 років від дня народження. Вона багато років співпрацювала з переяславським Заповідником і була одним із ініціаторів та авторів створення музею трипільської культури у Переяславі.

Народилася Тамара Григорівна в місті Любечі на Чернігівщині 20 квітня 1922 р. У 1925 р. сім’я переїжджає до Києва та оселяється на Трухановому острові, який Тамара Григорівна називала «Київською Венецією». Мальовнича природа острова з дитинства зародила любов до історії рідного краю. Закінчивши школу в 1939 р. Тамара Мовша вступає на історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка та завершила навчання вже після війни. Відразу по закінченню вузу починає працювати у Київському державному історичному музеї науковим співробітником відділу первісного «Докласового (первісного) суспільства», і очолює його з 1952 по 1972 рр. Разом із науковцями музею здійснила величезну роботу з упорядкування археологічних фондів. Тамара Григорівна відповідала за 160 тисяч одиниць археологічних матеріалів доби каменю-бронзи, будувала розділи музейної експозиції, проводила екскурсії, читала лекції, очолювала експедиції по дослідженою трипільських пам’яток.

  У 1946 р. Тамара Григорівна вперше бере участь в археологічній експедиції на Дністрі. Її керівником була видатна дослідниця Трипілля Т. С. Пассек, і в подальшому молода дослідниця стає постійним учасником її експедицій. А в 1955-1956 рр. проводить перші самостійні розкопки в с. Солончени, що в Молдавії. У подальшому в коло її досліджень потрапляють пам’ятки Подністров’я, Побужжя і Середнього Подніпров’я, зокрема такі відомі поселення часів трипільської культури як Цвіклівці, Ломачинці, Велика Слобідка, Доброводи, Косенівка, Коломийщина та інші.

  Особлива любов дослідниці – поселення Жванець у Хмельницькій області, досліджуване у 1962–1980 рр. На цьому поселенні вперше було відкрито оборонний вал і рів трипільського часу, а також – комплекс гончарних горнів. Ці відкриття дозволили дослідниці зробити надзвичайно важливі висновки із соціального розвитку трипільських громад, адже і поява укріплених поселень – городищ, і виникнення значних ремісничих центрів, засвідчують значні зрушення в суспільному розвитку трипільців. Гончарство на той час вже перестало бути домашнім промислом: на поселенні знаходився ремісничий гончарний центр по виготовленню посуду не лише для особистих потреб племені, а для обміну та продажу сусіднім племенам. Для трипільських гончарів завжди була робота, бо як показують археологічні розкопки в кожному помешканні знаходилось 30–40 глиняних ліпних посудин: горщики, глеки, миски, зерновики та ін. Складні питання соціального та суспільного розвитку давніх племен, поставлені Тамарою Григорівною, продовжують цікавити дослідників і нині.

Саме ідея дослідження та висвітлення історії землеробських племен через призму музейної експозиції привела археолога та музейного працівника Т. Г. Мовшу до знайомства з відомим майстром музейної справи М. І. Сікорським. Наслідком цього стали спільні експедиції із науковцями переяславського Заповідника, починаючи з 1974 р., завдяки чому музейні фонди значно поповнилися трипільськими експонатами. В цей час одна з гончарних печей була перевезена монолітом у Переяслав та встановлена для експонування у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.

Серед трипільських старожитностей, що знаходять на поселеннях, значну частину становлять фігурки людей та тварин, які використовувалися у магічних обрядах. Їх пов’язують з богинями родючості землі та всього живого, в той же час, вони розкривають багато аспектів із побуту трипільців – змальовують одяг, взуття, зачіску, прикраси і, навіть, татуювання. Вивчення антропоморфної пластики стало основою для написання та захисту кандидатської дисертації Т. Г. Мовшею. Тема духовного життя давньоземлеробського населення України завжди цікавила дослідницю, що й призвело до розробки нею класифікації, систематизації та глибокого аналізу проблеми.

  Трипільці будували величезні поселення площею від 100 до 400 га, де могло проживати близько 15 тисяч жителів. Дослідники називають їх «протомістами». Житла будували великих та середніх розмірів, частина з яких була двоповерховими. Значний внесок у дослідженні поселень-гігантів на Черкащині внесла і Тамара Григорівна. Особливо плідними були розкопки поселення Косенівка в Уманському районі. Тут було знайдено унікальний скарб із 144 мідних намистин, що зберігалися в глиняній посудині, скарби крем’яних пластин, унікальна фігурка ведмедиці та біноклеподібна посудина. Остання презентується в експозиції Музею трипільської культури й належить до рідкісних знахідок.

Прагнення приділяти більше уваги науковій роботі стало однією з причин переходу Т. Г. Мовші на роботу до Інституту археології АН України, де вона приймає активну участь в розробці та написанні ряду наукових видань. Підсумком наукового доробку вченої-археолога стало видання більше 150 статей та публікацій, зокрема, вона автор розділів до перших томів «Археології Українскої РСР» (1971 р.) та «Археологии Украинской ССР» (1985 р.). Коло її наукових інтересів і досліджень пов’язано переважно з Трипіллям: духовна культура та ідеологічні уявлення трипільських племен, взаємини всередині величезної трипільсько-кукутенської спільності та з іноетнічними спільнотами енеоліту, хронологія, поділ Трипілля-Кукутені на ряд культур або етнокультурних груп. Важливим внеском дослідниці у сучасну науку стало опрацювання проблем етнокультурного розвитку різних регіонів поширення трипільських племен, виділення ряду локально-хронологічних груп (культур), їх взаємозв’язки та зв’язки з сусідніми народами, розробка проблем хронології.

Тамара Григорівна активно займалась пам’яткоохоронною роботою. Протягом багатьох років вона очолювала секцію археології Київської обласної організації Українського Товариства охорони пам’яток. За багаторічні плідні дослідження трипільської культури Т. Г. Мовша стала лауреатом Премії Вікентія Хвойки.

З 1990 р. Тамара Григорівна працювала завідувачем трипільського музею переяславського заповідника, який за браком приміщення спочатку було відкрито у с. Халеп’я, на місцях перших розкопок В. В. Хвойки. Згодом матеріали та експонати перенесено до Переяслава, де у вересні 2003 р. відбулося відкриття оновленої  експозиції. В музеї відтворена наукова концепція відомого вченого-археолога, її бачення проблем трипільського світу, дослідженню яких вона присвятила все своє наукове життя, і яке разом з своїми учнями та колегами втілила в музейній експозиції. Окрім величезної колекції трипільських знахідок, здобутих в спільних експедиціях, зібрано велику кількість фотографій, архівних матеріалів, розроблено карти, виготовлено якісні копії найвідоміших знахідок.

Тамара Григорівна Мовша, не зважаючи на свій поважний вік, була в розквіті творчих сил, працювала над розробками різних тем для музею, мала нові плани та ідеї, які їй не судилося втілити. Померла визначна дослідниця Трипілля 4 березня 2003 р. У нашій пам’яті вона залишилась інтелігентною, сердечною, доброю людиною, вимогливою до себе й оточуючих, із розвинутим почуттям гумору, оригінальною вдачею неординарної талановитої людини.

Завідувач НДВ археології НІЕЗ «Переяслав»                                                                                                    Дмитро Тетеря

Молодший науковий співробітник НДВ археології НІЕЗ «Переяслав»                                                          Валентина Білоусько