6 лютого 2024 р. в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі відбувся круглий стіл, приурочений 60-річчю від дня народження та першій річниці від дня смерті Будугай Ольги Дмитрівни. Ініціатором та модератором заходу виступила Токмань Ганна Леонідівна – доктор педагогічних наук, кандидат філологічних наук, професор Університету Григорія Сковороди в Переяславі.
У ряді виступів та спогадів прозвучало, що постать О. Д. Будугай в обширах гуманітарного простору України розглядається в параметрах її наукової, літературної та педагогічної діяльності. Було зазначено: як людину її вирізняла гуманістична свідомість, визначена природою її особистості, що виводила на шлях гідного життєдіяння. Пріоритетним у дослідницькій діяльності було наукове краєзнавство, яке канвою лягало в індивідуальні творчі напрацювання. О. Д. Будугай – людини світлої душі, добрих помислів, витривала в життєвих випробуваннях. Їй, як письменниці, педагогу та науковцю, була притаманна дитинна наївність у поєднанні з вірою в людську доброту, висота помислів, глибинна віра, відлунена в поезії та прозі.
Будугай Ольга Дмитрівна народилася 4 лютого 1964 р. у м. Гуляйполі, де й здобула середню освіту в СШ № 1, яку із золотою медаллю закінчила 1981 року. Вищу освіту здобула навчаючись на факультеті романо-германської філології Запорізького державного університету та філологічному факультеті Бердянського педагогічного інституту. Працювала вчителем іноземної мови, науковим співробітником у краєзнавчому музеї, викладачем української та зарубіжної літератури, старшим викладачем кафедри літератури й методики навчання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Григорія Сковороди», викладачем німецької мови й латини, зав-кафедри іноземних мов Білоцерківсьго інституту економіки та управління Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».
Доцент кафедри іноземних мов Білоцерківського національного аграрного університету, кандидат філологічних наук. Із 3 жовтня 2003 року по 22 липня 2012 року подружжя Ольга та Андрій Будугаї проживали в Переяславі-Хмельницькому, потім мешкали в м. Біла Церква.
14 лютого 2022 р. О. Д. Будугай відійшла в засвіти. Похована на малій батьківщині – у м. Гуляйполі на Запоріжжі.
За життя видала збірку «Скарби Приазов’я» (2001) та історико-документальну повість «У тунелях таємничої Дори» (2002 р.), у співавторстві з А. О. Будугаєм – «Сторінки історії Запорозького козацтва» (2008) і «Святковий вінок» (2009), у співавторстві з А. О. Будугаєм та С. В. Литвиненком – «Слова – світи» (2010). Багато зусиль приклала О. Д. Будугай, щоб 2007 року побачив світ альманах літературної студії «Дитинець» та «Літературних сторінок» газети «Педагогічні обрії» ДВНЗ «Державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» «Ворота в Небо», який був приурочений до 1100-ліття першої літописної згадки про Переяслав.
Можна стверджувати, що слова з вірша Ольги Дмитрівни стали її життєвим кредо: «Вчасно сказане слово – // Як в ворога влучений спис, // Як рука допомоги // Тому, хто над прірвою звис».
Старший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка» Н. М. Павлик
