У МУЗЕЇ ЗАПОВІТУ Т. Г. ШЕВЧЕНКА ВІДБУЛАСЯ ЗУСТРІЧ ІЗ ГАЛИНОЮ СЮТОЮ

24 вересня 2024 р. у Музеї Заповіту Т. Г. Шевченка відбулася зустріч із мовознавцем Галиню Сютою на тему: «Він на сторожі коло нас поставив слово: Шевченко в мовній свідомості сучасних українців». Захід проведено в рамках науково-просвітницького проєкту «Десяте літо», започаткованого із нагоди відзначення 210-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка. Він є платформою для презентації та реалізації наукових і просвітницьких задумів, що покликані забезпечити процес національно-патріотичного виховання громадян через втілення шевченківських постулатів та розкриття світоглядних сенсів творчого доробку Кобзаря.

Галина Мирославівна Сюта – доктор філологічних наук (2019), провідний науковий співробітник відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики Інституту української мови НАН України (з 2008). Автор та співавтор низки монографій та наукових проєктів. Коло її наукових інтересів – проблеми теоретичної та історичної стилістики, лінгвопоетики, лексичної семантики, інтертекстуальності, рецептивної поетики та рецептивної стилістики, культури мови.

Зустріч було проведено у форматі лекторію та вільного спілкування, учасниками якого були: генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» Олексій Лукашевич, наукові співробітники НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка» Марина Навальна, Катерина Нагайко, Наталія Павлик, Світлана Коркач, начальник відділу культури і туризму Переяславської міської ради Валентин Шуткевич, завідувач кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання Університету Григорія Сковороди в Переяславі, кандидат філологічних наук, доцент Юлія Бродюк, професор кафедри української лінгвістики та методики викладання Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор філологічних наук, професор Тетяна Левченко, кандидат історичний наук, професор, завідувач кафедри соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності Університету Григорія Сковороди в Переяславі Алла Зленко, директор бібліотеки Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ольга Шкира, завідуюча відділом обслуговування Комунального закладу «Переяславська публічна бібліотека» Переяславської міської ради Лариса Жарко, педагог-організатор КЗ КОР «Переяславський ліцей «Патріот» Лілія Костюк, бібліотекар КЗ КОР «Переяславський ліцей «Патріот» Тамара Назаренко, шевченкознавець, поет, член Національної спілки письменників України, почесний громадянин м. Переяслава Олег Коломієць, а також наукові співробітники НІЕЗ «Переяслав», студенти Університету Григорія Сковороди в Переяславі та містяни.

Захід розпочався з представлення цілей та мети проєкту «Десяте літо». Упродовж виступу лекторка торкнулася важливих питань пов’язаних з інтерпретацією Шевченкового слова у мовному середовищі, висвітлила приклади сучасних практик використання поетичних образів із творчості Кобзаря. В обговоренні учасники заходу висловили свої бачення щодо актуальності мовознавчого дискурсу довкола постаті Т. Г. Шевченка. Захід завершився загальним фото та екскурсію музеєм.

Із вступного слова модератора заходу Катерини Нагайко: «Раді вітати вас сьогодні в Музеї Заповіту Тараса Шевченка. Ми проводимо один із заходів у межах науково-просвітницького проєкту «Десяте літо». Це уже третє зібрання, але вперше у форматі лекторію. Сьогодні промовицею виступає Галина Сюта із темою «Він на сторожі коло нас поставив слово: Шевченко в мовній свідомості сучасних українців». Наш проєкт є платформою для реалізації наукових, просвітницьких, мистецьких задумів. Сьогоднішній захід – це ще одна цеглинка для доформування української національної свідомості. Музей Заповіту Т. Г. Шевченка уже став таким місцем, бо до Шевченка йдуть, його читають, цитують, розуміють і сприймають. Саме для цього і створений проєкт «Десяте літо».

Із вітального слова Олексія Лукашевича: «Мені надзвичайно приємно, що Музей Заповіту Тараса Шевченка вкотре проводить такі заходи, які спрямовані на консолідацію того прошарку населення, який називається інтелігенція. Не даремно саме в цій залі проходять заходи, де був Шевченко, це сакральне місце. І хотів би сказати, що я сподіваюся, що в подальшому таких заходів буде більше…».

Із звернення Марини Навальної: «Дякую, шановні гості, що ви сьогодні в нас. Справді наш осередок, такий інтелігентний, має працювати інтенсивно, показувати, що ми українці, маємо цілий тисячолітній спадок. Галина Мирославівна Сюта – доктор філологічних наук, вона працює у відділі культури Інституту мови НАН України. Вона не просто академічний лектор, а й сучасний лектор, який має в запасі багато цитат, не лише з творчості Тараса Шевченка. Але ми попросили, щоб вона обмежилася саме його висловами, хоча вона знає на багато більше...».

Із промови Галини Сюти:

«Чому так активно звертаються дослідники до шевченкознавчих тем? Для умотивування я б тут згадала вислів Євгена Маланюка (як на мене йому вдалося так прочитати Шевченка, як мало кому вдалося після нього): «Геній Шевченко віддав всього себе своїй нації, а нація на кожному етапі може взяти від генія Шевченка тільки те, до чого вона доросла». Так от мені здається, що те постійне циклічне повернення до Шевченка, власне є свідченням того, що ми постійно до нього доростаємо. Наші пізнавальні інтереси не стагнуються, ми не впадаємо у стан пізнавального анабіозу, ми до Шевченка доростаємо. І в цьому нашому доростанні до Шевченка відбувається щоразу вишліфування, визрівання нашої національної ідентичності».

«Чи належним чином працює сьогодні українська школа для того, щоб культурний досвід наших дітей формувався за рахунок Шевченкових цитат? Коли я ставила це питання, то власне говорила про наповненість нашого культурного досвіду і цитатного тезаурусу. Так, на жаль, склалося, що в мовній свідомості багатьох наших українських мовців дуже багато цитат російськомовних і з російської класики. Так, ми зараз намагаємося із себе це виштовхнути, намагаємося цього позбутися… Але це ми робимо, коли у нас контрольоване мислення, контрольована мова, але коли є якесь емоційне зрушення чи комунікативна ситуація, то воно вистрибує із глибин пам’яті…».

«Дозволю собі процитувати відомий афоризм: «Ми знаємо те, що любимо, і любимо те, що знаємо». Шевченка ми любимо навіть тоді ще до кінця не знаємо. А до кінця ми знати його, мабуть, не будемо, бо така рамкова структура. Повертаємося до нього знову і знову, пізнаємо його знову і знову, і в кожній ситуації відкриваємо для себе нового Шевченка. Залежно від свого віку, залежно від часу, залежно від умов прочитання… і тут ключовим буде залишатися слово «читати» і «осмислювати». Бо Шевченко, який в «Кобзарі» на полиці, Шевченко, який у палітурках – це не життя Шевченка. Життя Шевченка – це тоді, коли він у наших головах, у нашій свідомості, і в нашій мові».

Старший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка», к. і. н.                                                    Катерина Нагайко