Новини

13 квітня 2018 року розпочалась Програма співробітництва між музеями Київської області в галузі збереження археологічної спадщини Київської землі «Київщина археологічна» в рамках Року культурної спадщини в Україні з нагоди 100-річчя створення Національної академії наук України. Експозиційною базою проекту визначений Вишгородський історико культурний заповідник (ВІКЗ).

Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» традиційно організовує прибирання ділянок поблизу історичних об’єктів та пам’ятних місць. Цього року вже відбулося прибирання території скверу імені Героя України Михайла Івановича Сікорського та пам’ятного знаку першої літописної згадки етноніму «Україна». Також заплановано впорядкування території поблизу пам’ятного знаку на честь перемоги козацького війська під проводом гетьмана Тараса Федоровича (Трясила). Працівниками НІЕЗ «Переяслав» здійснюється догляд за могилами визначних земляків А.Й. Козачковського, М.І. Сікорського, батьків В.Г. Заболотного.

6 квітня 2018 року у. м. Києві відбулася щорічна конференція «Авіаційні системи та ГІС в Україні. GIS-AERO UA 2018». У межах заходу обговорювались актуальні питання використання ГІС та даних дистанційного зондування Землі в різних сферах діяльності. Зокрема, значну увагу учасники заходу приділяли аеронавігації, аерофотозйомці та картографуванню, реконструкції та моделюванню об’єктів, створенню програмних рішень для реалізації різноманітних завдань, візуалізації та оперуванню просторовими даними. Конференцію відвідали представники НІЕЗ «Переяслав»: Вовкодав С.М., завідувач НДС «Музей космосу» та Гайдаєнко І.В., учений секретар. Вони презентували один із напрямків наукової діяльності Заповідника, що пов’язаний із використанням ГІС та даних дистанційного зондування Землі в археологічних дослідженнях Переяславщини.

Сьогодні, 04 квітня 2018 року, працівники Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» провели прибирання на пам’ятних місцях Творця Заповідника, Героя України – Михайла Івановича Сікорського.

Великдень в уяві наших пращурів – свято цілковитої перемоги тепла над холодом, життя над смертю. Зазвичай, передувало цьому святу Благовіщення. Цей день в народі вважали таким великим святом, що навіть птах і гнізда не в’є, а якщо котрий і зів’є, все одно дітей у ньому не виведе. Відоме прислів’я «З благовісного теляти добра не ждати» говорить про те, що небажаним було і народження тварин. Примічали: яка погода на Благовіщення, така повинна бути і на Великдень. Якщо на Благовіщення дощ – чекайте на врожай жита. Коли весна запізнювалася, цього дня могли виставляти пасіку із зимівників і загодовувати бджіл «ситою» із додаванням в порошок стертої благовіщенської проскури, тоді бджоли будуть добре роїтись і вестись.