На Благовіщення архангел Гавриїл одмикає землю

Святкують Благовіщення 7 квітня. Це таке велике свято, що й пташка гнізда не в’є. До Благовіщення не можна чіпати землю, бо вона відпочиває і сили набирається. У давнину казали, що цього дня Господь благовістить землю й розкриває її для сівби. «Як задзвонять вечором на всюношну, і на всюношні – на див’яті пісьні канона  - заспівають: «Благовістуй земле радосьть, радость велію, хваліте небеса божію славу» - і як заспівають цей препєв, то то архангил Гавриїл одмикає землю. І од того часу зачинає земля давати растєніє всякого зела. На Воздвижения замикається земля от всяких ростєній, а на Благовіщення – одмикається» (А. Кримський, село Колодисте, нині Тальнівський район, Черкащина). Основна ідея свята – пробудження землі і скритого в ній життя.  Господині вважають Благавіщення особливо сприятливим для висівання насіння капусти. Проте цей день є несприятливим для народження тварин. Селяни твердо вірять, що з благовісного теляти чи ягняти добра не ждати; благовісне яйце буде обов’язково розбовтком або з нього вилупиться калічне курча – тому й не підсипають під квочку яєць, знесених цього дня. Про погоду кажуть, що на Великдень вона буде такою самою, як і на Благовіщення.

У церкві в цей день святять проскуру. Її, товчену на порошок, змішують з землею і сіють по чотирьох кутах ниви – «щоб град посіву не побив». Благовіщенська щука має чародійну силу. В кормовий мед пасічник додає потерту голову щуки, висушені й потерті на порошок мурашки і перець – «щоб бджоли були зубаті, як щука, працьовиті, як мурашки і сердиті, як перець». «…У нашому селі був пасічник, дід Гордій; він, бувало, як виставить колоду бджіл, то вкладе у вічко вулика череп благовіщенської щуки, щоб бджола пролазила поміж зубами: «Така бджола, - казав Гордій, - буде зубата і не дасть себе в обиду» (О. Воропай).

Прийшовши з церкви, господар випускав на волю, на сонце всіх тварин, навіть пса й кота вигонив на подвір’я – «щоб чули весну і самі на себе старалися». Був звичай (переважно серед міщан) випускати птиць з неволі в день Благовіщення – «щоб співали, Бога прославляли та просили щастя тому, хто їх випустив».

Старший науковий співробітник Музею українських обрядів                                   Світлана Зубер