Третій приїзд Т. Шевченка до А. Козачковського припадає на 12 червня 1859 р. Про цей приїзд А. Козачковський згадував: «В июне 59 года, утром, на двор квартиры моей въехала почтовая телега. Сидевший в ней показался мне похожим на Шевченка. Я не ошибся; молча мы поздоровались, молча он приветствовал мою семью, молча несколько раз с заметным волнением прошел по комнате, потом посмотрел в окно на ярмарочное движение и высказал желание посмотреть ярмарку; мы отправились. Дорогой он объяснил, что вошел ко мне как угорелый, потому что по пути из Петербурга до моей квартиры почти не вставал с телеги: с таким нетерпением он летел в свою родную старину… Грустное впечатление производил на него взгляд мой. Возвратившись с ярмарки, он рассеялся, разговорился, вспомнил о грустном пребывании его в Новопетровске, хотя ему там было легче, нежели в Орской крепости. Зашла речь о Гоголе. Он не сочувствовал ему: по его словам, неудавшиеся честолюбивые мечты стали причиною умственного его расстройства. Я напомнил Шевченку несколько коротких его произведений, забытых им, он записал их. Вообще из разговора оказалось, что из написанных до 46 года его произведений многие потеряны безвозвратно…».

Відбулася тоді між Т. Шевченком і А. Козачковським розмова на болючу тему скасування кріпацтва, про яку Андрій Осипович згадував: «Зашла речь об ожидаемой тогда воле. В то время у нас уже совершалось по требованию правительства обсуждение об улучшении быта крестьян, в котором я принимал письменно деятельное участие. Не стесняясь его (Шевченка. – авт.) симпатиями, я откровенно высказал свой вгляд на ожидаемую реформу, указывая на некоторые, по моему мнению, практические неудобства и затруднения. Грустное впечатление производил на него мой взгляд».

Історія рідного краю завжди викликає непідробний інтерес широкого кола дослідників та поціновувачів старовини. Особливо, якщо цей край має понад тисячолітню писемну історію. Переяславщина – один з давніх, історичних регіонів нашої держави. Починаючи з Х ст., у літописах та інших джерелах закарбовано найвиразніші віхи з його життя. Повсякчас тут відбувалися важливі військові та політичні події, розвивалася економіка та культура. Певна заслуга у приверненні уваги до історії цього регіону належить мандрівникам минулого. До них належать австрійський дипломат Еріх Лясота (ХVI ст.), сірійський письменник Павло Алепський (ХVII ст.), французький військовий інженер та картограф Гійом де Боплан (ХVII ст.), німецький художник Йоган Генріх Мюнц (ХVIII ст.). Перші наукові розвідки місцевої старовини здійснили Я. І. Благодаров, В.В. Пассек М. О. Максимович, Т. Г. Шевченко та інші.

Травень багатий на свята і вихідні дні. Яскравою намистиною у низці травневих святкувань виглядає День вишиванки. Це одне з небагатьох свят не державного та не релігійного характеру. Простий флешмоб студентів перетворився на могутній патріотичний рух серед українців усього світу. Мета свята — нагадати, що вишиванка є своєрідним унікальним кодом українського етносу з зашифрованими оберегами, символами та знаками.

18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу.

У Музеї Заповіту Т. Г. Шевченка є священна кімната: покої для гостей, в яких зупинявся Тарас Григорович Шевченко, перебуваючи в гостях у господаря цього будинку – Андрія Йосиповича Козачковського.

У 2019 р. виповнюється 50 років як колекцію вітряних млинів Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини поповнили вітряки з с. Горбані Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл., с. Попівка Хорольського р-ну Полтавської обл., с. Ліски Менського р-ну Чернігівської обл.

19–21 жовтня 1947 року почалося масове вивезення населення Західної України до Сибіру. Після завершення радянсько-німецької війни Українська повстанська армія боролася проти радянських владних структур. Занепокоєне складною ситуацією в Західній Україні, політичне керівництво СРСР постійно шукало нові форми нейтралізації повстанського руху.

Чорнобиль… Раніше це слово асоціювалося зі спокоєм і красою, а тепер зі смертю, скаліченими долями, довічним болем…

Патетична лінія Шевченкової поезії 1845 р. вивершується безсмертним «Як умру, то поховайте…», написаним у Переяславі хворим поетом у ніч з 24 на 25 грудня 1845 р., – однією з перлин світової політичної поезії, що увійшла не тільки до історії літератури, а й до свідомості українського народу, і яка відома з 1867 року під заголовком «Заповіт».

І Сковородинівські читання були проведені 4 грудня 1984 року. Вони відбулись під організаційною відповідальністю Переяслав-Хмельницького історико-культурного заповідника, Інституту філософії АН УРСР, Інституту літератури АН УРСР.