7 квітня на Благовіщення усе святкує: і вода, і трави, і тварини, і люди. Навіть пташка гнізда собі на Благовіщення не в’є, дівки кіс не заплітають. У давнину казали, що цього дня Господь благовістить землю й розкриває її для сівби. На Благовіщення не починали засівати нив, до цього дня не працювали на землі, бо «архангел Гавриїл одмикає землю і од того часу зачинає земля давати ростєніє всякого зела». Вважали, що до Благовіщення не можна городити тин, бо цим можна загородити хмари і потім не буде дощу. На Благовіщення також нічого не пекли, «щоб роси не запікать, бо буде посуха».
Несприятливим є цей день для народження тварин. Селяни твердо вірили, що «з благовісного теляти добра не ждати». Благовісне яйце буде обов’язково розбовтком або з нього вилупиться калічне курча – тому й не підсипають під квочку яєць, знесених цього дня. «Що вродиться на Благовістя, зветься «благовісне», йому не буде долі. Народ вірить, що коли в цей день народиться людина, то вона буде нещаслива». «Благовіщенський плід ніколи собі не лишався, ішов пожертвою, як Бог Сина нам свого подарував. Якщо з того собі лишиш, - падіж у господарстві буде, втратиш набагато більше».
Добре, як у цю днину ластівка під стріху прилетить – блага вість протягом року буде, новину про достаток, добро принесе, а чи відверне якесь лихо.
Стежили за погодою, бо вже знали: яка днина на Благовіщення, така й на Великдень. Гарна погода – гарний врожай. На Благовіщення сніг – літо буде неврожайним.
Старший науковий співробітник Музею українських обрядів Світлана Зубер.