30 березня (за новим стилем) – свято Теплого Олекси. Так у народі називають день святого Олексія, чоловіка Божого, перше по-справжньому весняне свято, коли тепло має остаточно перебороти холод. У цей день вівсянка засвище свою пісеньку: «Покинь сани, бери віз!», а щука-риба хвостом лід розіб’є».
Свято Теплого Олекси особливо чекали і шанували пасічники. В українському народному календарі за святим Олексієм закріпилася функція опікуна бджіл та бджолярів. Дата дня його народження припадає на 17 березня за старим стилем. За давніми прикметами, якщо цей весняний день теплий, то буде багато меду та поліття на бджіл. Пасічники брали образи Зосима і Саватія, ставили їх у дерев’яному кивоті, запалювали громничну свічку, читали молитву і виставляли вулики із зимівників на подвір’я.
Етнограф Олекса Воропай зазначає, що при замовлянні бджіл у народі говорили, «…щоб інших пасік не шукали, а мане – хазяїна держалися. Я вас, мої рої, буду в бджільнім домі збирати. Приносьте, бджоли мої, віск Господові на свічку, а мед людям на пищу». Молилися, щоб Бог послав гарне медове літо й багато меду. Читали молитву святому Олексі, чоловіку Божому, щоб той захищав бджіл від лиха та напасти всякої. Потім відкривали льоток і бджоли робили перший обліт. Іноді випускали бджіл крізь щучу голову, примовляючи: «Як тая риба в морі гуляє-буяє, родюча, плодюча і весела, так би мої бджоли гуляли і буяли веселі, плідні й родючі; як щуки-риби всяка риба боїться і лякається, так би і від моїх бджіл чужі бджоли лякалися і міцно втікали молитвами святого Зосима». Пасічник окроплює їх освяченою на Стрітення водою, промовляючи: «Теплий Олекса випускає бджіл на весну».