Зі святом Сорока Мучеників наші предки пов’язували початок весни, адже наступало весняне рівнодення. Кажуть: «Від Сорока Святих ще сорок морозів буде», - і якщо не всі сорок бувають протягом весни, то решти чекають улітку. Вірять, що в цей день неодмінно з неба має впасти сорок лопат снігу – кожен святий скине по одній, але це вже буде останній сніг і можна починати вимітати його з кожного кутка. «Ці святі, всі сорок, беруть кожен собі по лопаті і по мітелці і замітають геть усе небо. І геть усі закутки в небі, де які є, повичищають; і ще кожний святий собі добуде по сорок лопаток снігу. То вже од того дня на небі снігу нема».
Говорять також, що на Сорок Святих сорока сорок паличок у гніздо покладе. В цей день прилітає сорок жайворонків – то душі сорока Святих. «Жайворонок вилітає з вирію саме в березні місяці. І що сорока кладе на своє кубло сорок паличок, то і в це вірять».
Цього дня випікали з тіста печиво – сорок жайворонків або сорок : з маленького шматка тіста робили качалочку, зав’язували її вузликом, розплескували кінці, наче гребінчик і хвостик і запікали. Роздавали «жайворонків» дітям, щоб вони закликали весну і птахів із вирію. «І печиво роблять на цей день: печуть з тіста жайворонки, голуби, коржі, бублики, вареники. Це печуть для дітей, щоб було що їсти та чим гратися. В цей день діти бігають з печивом і співають веснянок».
Старший науковий співробітник Музею українських обрядів С. Зубер