За старим стилем це перший день весни, а тому казали: «Байбак свисне, а зима здасться». Проте повсюдно було відомо, що «Явдоха ще потрусить фартуком», віхола не забариться та й морози ще ймовірні. На Євдокію селяни особливо пильнували за погодою, щоб передбачити, якою буде весна й літо. Все було варте уваги, особливо уважно спостерігали за віщуном майбутнього літа – вітром. Якщо вітер теплий, то й літо буде теплим, коли крутить млини, то й снопи перевертатиме в полі, якщо віє від Дніпра (з заходу) , то риба ловитиметься, якщо від степу (зі сходу), то рік буде добрим на бджоли, а коли з низу Дніпра (з півдня), то хліб зародить. Як Явдоха ясна, то й пшениця рясна.
Цього дня заносили до хати талу воду, вмивали дітей і самі вмивалися. А як вмитися на Явдоху молоком, будеш на обличчя білим і гарним. Жінки сіяли розсаду в горщиках – вірили, що посіяна в цей день вона не постраждає від морозу.
Гостей на Явдоху вшановували великими почестями. «Посланець Бога, а не гість», - казали. Їх обдаровували в’язками бубликів, «аби був дорід круглий рік».
Старший науковий співробітник Музею українських обрядів Світлана Зубер