З вечора 18 вересня по 20 вересня 2020 року всі іудеї будуть відмічати велике свято – Рош ха-Шана. Згідно з єврейським календарем надходить новий 5781 рік. Для єврейського народу це свято дуже важливе, адже з давніх давен вони вважають його днем створення світу. Напередодні першого дня свята і в ніч другого дня запалюють святкові свічки. Честь занести в дім світло віддається жінкам – як хранителькам тепла і затишку єврейського будинку.

14 вересня відзначається свято Преподобного Симеона Стовпника. Видатний християнський аскет (390-459 рр.). У віці 18 років прийняв постриг та оселився в монастирі. Його аскетичні обітниці були настільки суворими, що настоятель вимушений був звільнити його, бачачи, як жорстоко Симеон поводиться зі своїм тілом.

Серпень багатий на свята, що корінням сягають у слов’янські традиції. Серед них виокремлюють три Спаси: Медовий, Яблучний та Горіховий.  

У Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, у Переяславі, зокрема у Хаті священика та Церкві святого Георгія з с. Андруші Переяслав-Хмельницького р-ну, можна побачити ікони Святого Пантелеймона.

Найвище найсвітліше свято, яким закінчується літній цикл календаря –свято Купала, яке щороку святкується 7 липня. Традиційно в ньому брало участь все населення – від малого до старого, обрядовість пов’язана з двома головними стихіями – водою і вогнем.  Нову назву –Іванів день –свято отримало з поширенням християнства, з’єднавшись з подією церковною—народженням Івана Хрестителя. Тому й носить воно подвійну назву—Івана Купала. Свято відбувалося, коли сонце підходило до зеніту—найвище піднімалося над землею, давало найбільше тепла і світла, виявляло свою найвищу чародійну силу. А ще сонце цього дня переливається всіма кольорами веселки: повільно ховається в воду та й знову виринає—купається. Вода цієї пори лагідна й тепла. Можна (і, навіть, потрібно) в ній купатися, щоб очиститись від усього злого, захистити себе від хвороб. Купання цього дня має цілющу силу.

Хліб в Україні був надзвичайно шанованим і вважався святим. Існував культ хліба, тісно пов'язаний з зажинками, обжинками, які дослідник народного мелосу І. Земцовський вважав апофеозом річного календарного кола, а весь господарський рік селянина зосереджувався навколо ниви, навколо хлібів. Жниварські обрядодії знаменували початок осінньої звичаєвості та свят. Зазвичай, їх приурочували до Петрового дня:

День Св. Онуфрія, який відзначають 25 червня, збігається з літнім сонцестоянням та Петрівкою. Це пора найдовших днів і найкоротших ночей. «На Онопрія усе пріє», - так колись казали, бо жара вже справжня починається і не буває похолодань. В той же час, інше повір’я говорить: «Онопрій повертає літо на зиму».

Ковалинський Михайло Іванович (16.02.1745–18.06.1807) – просвітницький діяч, рязанський губернатор (1796-1800), генерал - майор, таємний радник. Відомий також як найближчий друг, учень і перший біограф мандрівного філософа Григорія Сковороди. Збереглося близько 80 листів Сковороди до Ковалинського.

Петрів піст (у народі – Петрівка) присвячений апостолам Петру і Павлу, яких Св. Православна Церква величає Першоверховними. Протягом цього посту дозволяється вживати рибу, адже Святі апостоли були рибалками.  Завершується він 12 липня, у день святкування пам’яті Св. апостолів, а ось початок його залежить від дати Великодня: через тиждень після Святої Трійці, у понеділок. Цього року початок посту припадає на 15 червня. Отже, тривалість його кожного року різна: від 8 днів до 6 тижнів. У перший день посту святкують «розирги» або «дядини». Зазвичай, святкували їх тільки жінки. За М. Максимовичем (дитячі роки якого, до речі, проходили на Переяславщині у с. Старосілля (тепер куток с. Дівички) цього дня ховали солом’яну ляльку на ймення Кострубонько, по-різному голосили над нею:

8 червня минає 202 роки з дня народження Олександра Корсуна – видатного українського письменника, поета-романтика, видавця і реформатора українського правопису. В історії української літератури він увійшов передовсім як видавець альманаху «Сніп». Корсун використав для свого альманаху нові правила українського правопису. До нього українські тексти писалися, як правило, так знаною «ярижкою» – тобто з використанням літер російської абетки. Українська «и» писалася як «ы», а «е» та «є» однаково літерою «е». Для всіх текстів свого альманаху Корсун використовує нові правила – замість «ы» скрізь ставить «и», а російську «и» замінює на латинську «j». Перша зміна, що була використана на Західній Україні ще в 1837-му році (в «Русалці Дністровій»), прижилася і в сучасному українському правопис.