На четвертий тиждень по Великодню (25-й день, цього року 13 травня) припадає Права середа.  Цей день ще називають Переполовенням, Рахманським Великоднем. За М. Максимовичем «… назва Рахманський Великдень була вживана на Волині, Поліссі, у Червоній Русі і нагадувала про рахманів, які колись жили в цих краях». За О. Воропаєм «… шкаралупи з яєць, викинені на Великдень на воду, допливають до якихось людей, що живуть за далекими морями й називаються рахманами; вони не знають, коли має бути великдень і чекають крашанок з України…».

З святом Юрія (6 травня) тісно пов’язані звичаї першого вигону худоби на пасовисько. Колись це було загальногромадське свято, що характеризувалось рядом магічних актів, метою яких було очищення тварин від усього злого, забезпечення їм щасливого перебування на пасовищі. Для цього виганяли вперше з хліва худобу через червону крайку, рушник, сокиру чи ключ, при цьому підстьобували її гілкою свяченої верби. Могли проганяти худобу поміж тліючими головешками від багаття, тим самим очищаючи її вогнем та димом. Обов’язково кропили тварин свяченою водою й читали молитву:

30 квітня – День святого Зосима, якого здавна  вважають заступником бджіл і покровителем бджолярів. Святий Зосима канонізований на Соборі 1547-1549 рр., він був реальною історичною постаттю, народився у Новгородській землі. Батьки з дитинства виховували його у християнській вірі, сила якої підкріплювалася лагідним, сором’язливим та смиренним характером. Із юнацьких літ цурався парубочих звичаїв та ігрищ, саме тому ще в молодому віці й постригся у ченці. Згодом Зосима довідався про життя та справу преподобного Саватія – засновника Соловецького монастиря, який жив відлюдницьким, богонатхненним життям, шукаючи слави не від людей, а від Бога, і вирішив стати наступником його справи. Зосима, спираючись на видіння Саватія, про які йому повідав Герман, який жив на Соловецькому острові з Саватієм, використав їх спадок на розбудову церкви, а згодом і Соловецького монастиря. Виявив нетлінні мощі святого Саватія, переніс їх до монастиря та започаткував вшановування преподобного. Здійснював пророцтва та чудотворні зцілення від різних недугів, за життя  підготував для себе відхід у інший світ, помер 1478 року.

Незабаром православні християни відзначатимуть одне з найбільших та найважливіших свят Великдень – Воскресіння Ісуса Христа, свято перемоги добра над злом, життя над смертю, тепла над холодом. У цьому році воно припадає на 19 квітня.

Великдень в уяві наших пращурів – свято цілковитої перемоги тепла над холодом, життя над смертю.

Наступного дня по святу Благовіщення Пресвятої Богородиці церква відзначає Собор Архангела Гавриїла (8 квітня). Народна назва цього свята — Благовісника, або ж Гаврила. Архангела Гавриїла прийнято називати в народі Благовісником, бо саме він, за християнською традицією, приніс благу вість Діві Марії про народження нею Сина Божого.

Песах – одне з найбільших свят єврейського народу. Відмічати свято починають ввечері  на 14 день весняного місяця нісан. Це перший місяць біблійного року в єврейському календарі, який відповідає приблизно березню-квітню григоріанського літочислення. В 2020 р. іудеї відзначають свято з 8 по 16 квітня. Назва свята пов’язана із звільненням єврейського народу від єгипетського рабства. Фараон відмовився відпускати євреїв з рабства, за це на нього та його народ Бог послав 10 жорстоких напастей: вода в Нілі перетворилася на кров, напад жаб, вошей, смерть худоби, поява у єгиптян виразок, що не загоювалися, загибель врожаю від граду і нападу сарани, триденний морок. Найстрашніша ж кара – смерть всіх первонароджених дітей у кожній сім'ї. За повелінням Бога, дверні косяки будинків євреїв були помічені кров’ю ягнят. Кара Всевишнього оминула єврейські родини, Бог «пройшов повз» (пасах) з карою і єврейські діти були врятовані.

До нині призабутих, але в недалекому минулому улюблених в народі страв належить кваша. Про те, що вона була в раціоні майже кожної української родини вказує навіть приказка - «в нас просто: борщ, каша, третя кваша». Ось так один влучний вислів характеризує матеріальний статок і повсякденний побут українця в ХІХ – першій половині ХХ ст. Потрібно наголосити, що квашу в означений період можна було побачити виключно на селянському столі. Хоча, за свідченням дослідників, у першій половині ХІХ ст. її вживали «как лакомое кушанье» і в родинах поміщиків середнього достатку.

30 березня за новим стилем (17 березня за старим стилем) свято «Теплого Олекси» – чоловіка Божого, який жив на межі ІV-V століть, був римлянином, належав до знаного роду його батьки були благочестивими християнами допомагали знедоленим.

Традиційною обрядовою стравою на Переяславщині в період зимових святок була кутя. В нашому регіоні її готували двічі: на Свят-Вечір та перед Йорданом. Сьогодні кутю зазвичай готують із рису, зерен пшениці, додаючи до неї різних «добреників». А не так давно в селах Переяславщини готували кутю переважно із ячмінного зерна, обов’язково додаючи мак, зерна горіха, пізніше ізюм та поливаючи медовою ситою на узварі.