У середу на шостому тижні по Великодневі закінчується це Світле свято, а в четвер, на сороковий день після свята Паски українці святкують Вознесіння, що його по-західнослов’янському називають Вшестям (за М. М. Максимовичем).
Історичний календар. Обрядовість
Двадцять третього квітня святкували наші пращури Юріїв день. Це свято в українців завжди було у великій пошані, воно вщерть наповнене давніми народними обрядами та віруваннями. Святий вважається покровителем землеробства і скотарства. В цей день весна сходить на землю, вона вже тут, поміж нами, господарює в повну силу. Святий Юрій відмикає небо і випускає росу-дощ на землю, будить кров землі – воду, відмикає землю і все росте, зеленіє.
17 квітня – День святого Зосима, якого здавна вважають заступником бджіл і покровителем бджолярів. Святий Зосима канонізований на Соборі 1547-1549 рр., він був реальною історичною постаттю, народився у Новгородській землі. Батьки з дитинства виховували його у християнській вірі, сила якої підкріплювалася лагідним, сором’язливим та смиренним характером. Із юнацьких літ цурався парубочих звичаїв та ігрищ, саме тому ще в молодому віці й постригся у ченці. Згодом Зосима довідався про життя та справу преподобного Саватія – засновника Соловецького монастиря, який жив відлюдницьким, богонатхненним життям, шукаючи слави не від людей, а від Бога, і вирішив стати наступником його справи.
З 2024 року Благовіщення відзначається 25 березня. Українці вірили, що цього дня усе святкує: і вода, і трави, і тварини, і люди. Це велике свято, таке велике, що навіть пташка гнізда собі на Благовіщення не в’є, дівки кіс не заплітають. У давнину казали, що цього дня Господь благовістить землю й розкриває її для сівби. На Благовіщення не починали засівати нив, до цього дня не працювали на землі, бо «архангел Гавриїл одмикає землю і од того часу зачинає земля давати ростєніє всякого зела». Вважали, що до Благовіщення не можна городити тин, бо цим можна загородити хмари і потім не буде дощу. На Благовіщення також нічого не пекли, «щоб роси не запікать, бо буде посуха».
Весь перший тиждень Великого посту в народному календарі називався Збором, а субота першої седмиці Великого посту – Збірною або Федоровою суботою. Саме до цього дня відноситься давній звичай під час виготовлення майстром глиняних виробів, зокрема глечиків, писати на них хрести. Так, в 20-х роках ХХ століття українською етнологинею Євгенією Спаською було зафіксоване свідчення гончара Дениса Щербака з Чернігівського повіту. Не одразу і не дуже охоче, остерігаючись, щоб з цього не зробили сміху, він повідомив, що мітить хрестом лише ті глечики, які виробляє один раз на рік, а саме в Зборну суботу. «Він сідав формувати їх, коли дзвони скликали парафіян на вечірню службу і робив стільки, скільки встигне до кінця служби Божої, помічаючи всі глечики хрестами. Не всі гончарі знали і робили це, а баби за ними страшенно побивалися, бо вірили, що в такому посуді буває найкращий збір – одстоюється молоко майже на все горло».
День преподобного Касіяна припадає на 29 лютого, раз у чотири роки, тільки на високосні роки. У народі цей святий мав не надто добру славу. На Касіянів рік старалися не закладати нові хати, не справляти весіль, не купувати землі.
24 лютого святкується Обертіння, за церковним календарем - віднайдення голови Івана Хрестителя. День, коли літо повертає до нас, а зима йде геть, коли прийшов час «кидати сані, брати віз». В цей день птахи обертаються з вирію до гнізда, хлібороб до плуга, діти до хліба, а чоловік до жінки. Вирій уявляли як той заповітний край, куди відправляються душі всіх померлих. Там завжди тепло, проте птахи гнізд там ніколи не мостять і пташенят не луплять, бо нудяться за рідним краєм. Летять туди лише негрішні створіння: лелеки, ластівки, журавлі, дикі гуси. А сороки, шуліки, яструби не знайдуть там собі пристанища.
Українці вважали, що саме цього дня зима з літом зустрічається. Крім того, спостерігали за погодою: якщо на Стрітення мороз, то літо буде жарке, а коли хмарно – будуть часто йти дощі. Коли на Стрітення півень води з калюжі нап’ється, то на Юрія (23 квітня) корова напасеться.
-Хочеш мати вірного чоловіка – Ксенії блаженній молись, - повчали матусі дочок. Святу Ксенію у нас шанують як покровительку родинної вірності. Наділив її Господь даром пророкувати, бачила Ксенія, що чекає на кожного, активно займалася благодійністю, проповідувала християнську віру. Напередодні святої Ксенії юнаки ставили до її лика свічку, щоб Бог вірну пару послав.
Близько 42 року Апостол Петро за повелінням царя Ірода Агриппи був ув’язнений за проповіді про Ісуса Христа. У в’язниці він був прикутий двома залізними ланцюгами. Вночі, напередодні суду, Ангел дивним чином звільнив його від оков та вивів із в’язниці. Християни підняли вериги та зберігали їх як коштовну річ (веригами називали кайдани, ланцюги, окови святого Апостола Петра).