Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка було відкрито 18 квітня 2008 року на честь першого виходу «Кобзаря» Т.Г. Шевченка у Санкт-Петербурзі в 1840 р. у колишньому будинку щирого друга поета, переяславського лікаря А.О. Козачковського.
Будинок збудував у 1820 р. батько Андрія Осиповича – протоієрей, ректор Переяславських духовних училищ ОсипІванович Козачковський.
Будівля дерев’яна, одноповерхова, споруджена у стилі класицизму, спланована як багатокамерний прямокутник із коридором та двобічним розташуванням кімнат, перекрита високим чотирисхилим залізним дахом. У центрі фасаду було розташовано головний вхід зі скляним ганком, до якого вели дерев’яні сходи. В будівлі збереглися добудовані під час реконструкції 1920-1930-х років входи з піддашшям по кутах головного фасаду. Вікна фасаду прямокутні, оздоблені лиштвами. В 20-х роках ХХ ст. на південно-західному куті тильної сторони будинку було здійснено прибудову.
Після жовтневої революції 1917 року будинок А. Козачковського був конфіскований, націоналізований органами місцевої радянської влади і переданий у підпорядкування будинкоуправлінню, а родину Козачковських було вислано до Середньої Азії.
В різні роки в будинку проводились ремонтні роботи та внутрішні перебудови, які загалом не змінили його зовнішнього вигляду. Під час капітального ремонту будинку в 1840-1850 рр., який проводив А. Козачковський, (у зв’язку з цим ремонтом Т.Г. Шевченко змушений був переїхати до с. В’юнища і поселитися там у збіднілого поміщика С.Н. Самойлова) під лівим крилом будинку було влаштоване підвальне приміщення, яке збереглось до наших днів та прибудована мансарда з балконом, які не збереглись.
У 20-х роках ХХ ст. садиба А.О. Козачковського, згідно наказу Наркомосвіти УРСР від 25.02.-01.08. 1919 року «Про передачу поміщицьких маєтків, дач і монастирських будинків в користування дитячої колонії», була націоналізована. Пізніше тут розташовувались дитбудинок, різні держустанови та житлові квартири.
У 1946 р., згідно з рішенням Ради Міністрів Української РСР, у трьох кімнатах будинку лікаря А.О. Козачковського був відкритий історико-краєзнавчий музей.
У 1954 році створено повноцінний історичний музей, якому за рішенням Ради Міністрів УРСР присвоєно III-ю республіканську категорію, і він дістав назву Переяслав-Хмельницького державного історичного музею. В музеї був створений зал, присвячений перебуванню Т.Г. Шевченка на Переяславщині, яких пізніше стало вже два.
У 2004–2005 рр., згідно розпорядження Кабінету Міністрів України, будинок А. Козачковського реставровано, відтворено попереднє планування. У будинку було чотири входи, веранда, ганок, та 12 кімнат з коридорами: вітальня, кабінет А. Козачковського, бібліотека, дитяча кімната, кімната для гостей (у цій кімнаті жив Т.Г. Шевченко), їдальня, спальні, кухня.
Історична цінність будинку А. Козачковського в тому, що він є єдиною пам’яткою в місті, яка репрезентує дворянське дерев’яне житло Переяслава поч. ХІХ ст., з його особливостями розташування, планування, оздоблення. Ще більша цінність цього будинку меморіальна: в ньому жив і творив Т. Шевченко, тут був написаний духовний заповіт поета своєму народові.
Експозиція музею в хронологічній послідовності розкриває історію нашого краю козацького періоду через призму її розуміння Т. Шевченком, розповідає про перебування поета на Переяславщині.
Перші чотири зали, об’єднані темою «Переяслав історичний», знайомлять відвідувачів з добою звитяжних лицарів, сміливих козацьких походів, боротьби з запеклими зовнішніми та внутрішніми ворогами. У експозиції знаходиться колекція української, польської, російської зброї ХVІІ-XVІІІ ст.: козацькі люльки, порохівниці, картина «Козак Мамай» ХVІІ ст., унікальний портрет Богдана Хмельницького роботи невідомого художника ХVІІ ст., козацькі клейноди ХVІІ ст. та ін.
Наступні чотири зали експозиції – меморіальні кімнати: вітальня, кімната для гостей, в котрій жив Т.Г. Шевченко, бібліотека та кабінет лікаря А.О. Козачковського – відтворюють інтер’єри кімнат І пол. ХІХ ст., що допомагає передати дух тієї епохи, наблизитися до обстановки, в якій жив і творив поет у 1845 та 1859 рр.
Три літературно-художні зали розповідають про навчання Тараса в Петербурзькій Академії мистецтв, ранню творчість поета, а також знайомство Т. Г. Шевченка з багатьма переяславцями та особисто з господарем будинку, про «Переяславську осінь Кобзаря» – період справжнього творчого злету митця.
Восени 1845 року в Переяславі та у В’юнищах Т. Шевченко пише найкращі свої твори: «Наймичка» (13 листопада), «Кавказ» (18 листопада), присвята до поеми «Єретик» (22 листопада), «І мертвим, і живим…» (14 грудня), «Холодний яр» (17 грудня), «Давидові псалми» (19 грудня), «Маленькій Мар’яні» (20 грудня), «Минають дні, минають ночі» (21 грудня), «Три літа» (22 грудня) та безсмертний «Заповіт» (25 грудня).
Виконуючи завдання Київської Археографічної комісії, Т. Шевченко у 1845 р. замалював архітектурні пам’ятки Переяслава. Збереглися його малюнки: «Вознесенський собор в Переяславі», «Михайлівська церква в Переяславі», «Церква Покрови в Переяславі», «Андруші» (два малюнки під цією назвою), «У В’юнищі», «Кам’яний хрест св. Бориса».
Про Переяслав, архітектурні пам’ятки міста, переяславські наддніпрянські села, про гостинних друзів Т. Шевченко згадує у повістях «Близнецы» і «Художник», «Археологічних нотатках», у листуванні, поезіях, малюнках.
У музеї відтворена атмосфера оточення старовинного українського історичного міста, в якому Т. Шевченко пережив високе поетичне піднесення в органічному контексті з усім українським життям, а також відтворена вся глибина творчості Т.Г. Шевченка переяславського періоду.
Список літератури:
1. Пам’ятка історії першої половини ХIХ ст. (Охор. № 1235). Будинок лікаря А.О. Козачковського 1820 р., в якому мешкав поет Т.Г. Шевченко. 1845, 1859. Державний історичний музей Державного історико-культурного заповідника. Вул. Т.Г. Шевченка, 8. м. Переяслав-Хмельницький Київської області. Історична записка. Київ, 2004 р.
2. Паспорт пам’ятки історії першої половини ХIХ ст. Будинок А.О. Козачковського. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». − Київ, 2005.
3. Переяслав-Хмельницький державний історичний музей. Короткий довідник. − Переяслав-Хмельницький, 1958.
4. Наукова концепція Музею Шевченкового Заповіту // НІЕЗ «Переяслав». – П-Хм. – 8 с. Затверджено науково-методичною радою НІЕЗ «Переяслав», протокол № 4 від 1 липня 2005 р.
5. Мельник В.П. Музей Шевченкового Заповіту // Пам’ять століть. – 2008. – № 1-2. – С. 214-219.