Музей народного сухопутного транспорту, відкритий у 1993 році, репрезентує єдину в Україні колекцію традиційних транспортних засобів Середньої Наддніпрянщини. Вершини свого розвитку сухопутний гужовий транспорт досяг у XIX – на початку XX ст., тому експонати цього періоду домінують у колекції, а саме: сани і вози широкого призначення, грабарка, биндюг, пожежна помпа, фаетон, барабан, лінійка, тачанка, весільний віз.
Транспортні засоби систематизовані за конструктивними відмінностями, функціональним призначенням та тягловою силою. Представлено зимовий та літній транспорт, який, у свою чергу, поділяється на господарський, промисловий та виїзний. Доповнюють музейну експозицію реконструкції засобів пересування: волокуші, половецький візок, котига, чумацька мажа, безтарка, циганський віз, гарба, бідарка.
Привертає увагу олімпійська колісниця (квадрига), яка була виготовлена майстрами конструкторського бюро м. В’ятка (Росія) для відкриття XXII літніх Олімпійських ігор, що проходили у Москві в 1980 році.
Експонується виробничий комплекс з виготовлення та обслуговування транспортних засобів: кузня, стельмашна майстерня, ободопарня, в яких представлено інструменти та готові вироби (кінні підкови, збруя, упряж та пута для коней, волові ярма, засоби догляду за тваринами).
Окремим розділ музею висвітлює діяльність каретного двору Н.П. Гусакова, який функціонував у Переяславі у другій половині XIXст.
Демонструються фрагменти реконструкцій різних видів дорожнього покриття (бруківка, дерев’яний настил та ґрунтова дорога).
В експозиції представлено речі дорожнього побуту (валізи, ліхтарі, мазниці, посуд, одяг). Доповнюють художній образ музею оригінальні роботи Ю.Г. Легенького, серед яких виділяється панно «Шлях – це доля нашого народу».