Музеї

460 років Пересопницькому Євангелію

Категорія: Історичний календар. Події Створено: Неділя, 29 серпня 2021, 09:43

29 серпня 2021 р. виповнюється 460 р. з дня завершення роботи над визначною рукописною пам’яткою староукраїнської мови та мистецтва – Пересопницького Євангелія, яке за красою та багатством оформлення не має рівних серед українських рукописів. На зазначеній пам’ятці з 1991 р. президенти України присягають на вірність народові та державі.

Розпочали писати Євангеліє 15 серпня 1556 р. у Дворецькому монастирі князів Заславських при церкві Святої Трійці на Волині (нині село Ізяславського району  Хмельницької області). В перший рік укладено Євангеліє від Матвія і першу половину від Марка, після чого робота була припинена і відновлена в Пересопницькому монастирі при церкві Різдва Богородиці (с. Пересопниця, Рівненської області). Дописано Євангеліє від Марка, Луки й Іоанна, Місяцеслов та Післямову 29 серпня 1561 р.  Фінансувала роботу над рукописом Анастасія Юріївна Заславська. На думку дослідників, Євангеліє було перекладено на староукраїнську писемну мову архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм, який диктував текст ченцю-каліграфісту Михайлу Василевичу. Книга складається із 482 пергаментних аркушів, або 964 сторінок. Значну художню цінність становить оформлення Євангелія: чотири мініатюри євангелістів, які написані на суцільному золотому тлі різнокольоровими фарбами. Орнаменти зі стилізованих рослинних мотивів є яскравими прикладами ренесансного стилю в українській культурі ХVІ ст.

Ймовірно, що Пересопницьким Євангелієм користувались при монастирі до 1630 р., поки він з усіма його угіддями не перейшов до єзуїтів. Наступна згадка про пам’ятку пов’язана з іменем українського гетьмана Івана Мазепи, який в 1701 р. подарував його Переяславському Вознесенському собору. Про це свідчить напис, зроблений української мовою на одних із перших сторінках фоліанту. Як потрапив рукопис до гетьмана – невідомо. Є припущення, що коли І. Мазепа перебував на Волині, рукопис йому подарували козаки, і він для манускрипту зробив нову оправу, оздоблену дорогоцінними каменями.

Спочатку книгу використовували під час богослужіння в соборі, але після натиску російського Синоду, Євангеліє було передано до бібліотеки Переяславської семінарії. Доля Пересопницького Євангеліє тісно пов’язана із м. Переяславом, у якому воно перебувала близько 150 років. В 1837 р., О. М. Бодянський – історик, фольклорист, колишній випускник Переяславської семінарії, перебуваючи в м. Переяславі, описав книгу та увів її до наукового обігу. Також у м. Переяславі із пам’яткою працювали Т. Г. Шевченко, П. Г. Житецький та ін.

В 1862 р. семінарію переводять до Полтави, куди була перевезена і бібліотека разом з рукописною пам’яткою.  У 1873 р. тодішній міністр освіти граф Толстой подарував її князю Петрові Георгієвичу, принцу Ольденбурзькому, але в 1887 р. її було повернуто до бібліотеки Полтавської духовної семінарії вдовою князя. Згодом книгу передали до музею Полтавщини, де вона зберігалась до Другої світової війни. В 1941 р. частину фондів музею було евакуйовано до Уфи та Тюмені. Після завершення війни рукопис повернувся не до Полтави, а в Київ – фонди Києво-Печерського історико-культурного заповідника. У 1948 р. Пересопнице Євангеліє передали на збереження  в Державну публічну бібліотеку АН УРСР. 

В Меморіальному музеї Г. С. Сковороди експонується факсимільне видання Пересопницького Євангелія, яке є першою редакцією 2008 р., зробленою за сприянням УПЦ у видавництві АДЕФ.

Старший науковий співробітник                              Інна Більченко