Музеї

1 ЧЕРВНЯ 1700 РОКУ – ДАТА ОСВЯЧЕННЯ НАЙВЕЛИЧНІШОЇ ПАМ’ЯТКИ ПЕРЕЯСЛАВА – ВОЗНЕСЕНСЬКОГО СОБОРУ

Категорія: Історичний календар. Події Створено: Вівторок, 01 червня 2021, 19:27

Вознесенський собор у м. Переяславі є яскравою архітектурною пам’яткою національного значення, збудованою упродовж 1695–1700 років у стилі українського бароко на кошти гетьмана Івана Мазепи. На початку ХVІІІ ст. собор отримав статус головної кафедри Переяславської єпархії.

У соборі перебувала Чудодійна ікона Божої Матері Переяславської початку ХVIII ст. та напрестольне Пересопницьке євангеліє, яке надав Іван Мазепа у 1701 р., пізніше вилучене та передане до бібліотеки Переяславського колегіуму.

Храм завжди мав три престоли: центральний – на честь Вознесіння Господнього, праворуч вівтаря – Різдва Богородиці, престол ліворуч первісно освятили на честь Різдва Іоанна Предтечі – Ангела Хранителя гетьмана Івана Мазепи. Після 1708 р. за розпорядженням царського уряду цей престол скасували. У 1851 р. його було відновлено в ім’я св. Преподобного мученика Макарія, Архімандрита Овруцького, Переяславського чудотворця. Раку з його мощами перенесли до Вознесенського собору 4 серпня 1786 р. зі скасованого Михайлівського монастиря.

У жовтні 1766 р. до собору для поховання було перенесено із Млієва голову страченого польською владою великомученика, ктитора Данила (Кушніра). Також у соборі були поховані єпископи Никодим Сребницький (1751), Іоанн Козлович (1757), Гервасій Лінцевський (1769), Іов Базилевич (1786), Агей Колосовський (1792), Феофан Шиянов-Чернявський (1812).

У 1845 р. Т.Г. Шевченко, перебуваючи у Переяславі за дорученням Київської Археолграфічної комісії, виконав рисунок Вознесенського собору з території монастиря.

У 1922 р. при Вознесенському соборі була зареєстрована перша автокефальна громада Переяслава. Собор був обраний для розміщення кафедри переяславського єпископа УАПЦ.

На початку 30-их рр. ХХ ст. собор було відібрано у віруючих та перетворено на зерносховище. Під час Другої світової війни собор було пошкоджено, на всю висоту стін пішли вертикальні тріщини, покрівля зносилася, купол мав пробоїни, прибудова ризниці (збудована у 1820 р.) була повністю зруйнована. Тривалий час собор стояв пусткою.

У 1946 р. Академією архітектури України на чолі з академіком В.Г. Заболотним було укладено перелік усіх видатних пам’яток архітектури, які збереглися після Другої світової війни. Одним з перших до списку було занесено Вознесенський собор Переяслава-Хмельницького. У 1953–1955 рр. відбулася перша капітальна реставрація собору, одночасно споруді було надано статус пам’ятки архітектури національного значення (охоронний номер собору 49/0). Після реставрації й до 1974 р. собор стояв зачинений й використовувався як склад.

У травні 1975 р. у приміщенні головної нави було відкрито музейну експозицію «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 р.», а в підземному склепінні – меморіал «вічного вогню» пам’яті загиблим воїнам та переяславцям.

Наприкінці 90-их рр. ХХ ст. при Свято-Вознесенському соборі була зареєстрована громада Української православної церкви Київського патріархату.

На фото: Вознесенський собор (1695–1700 рр.), в якому розміщений Музей-діорама. Середина 70-их рр. ХХ ст.