Музеї

ОЛЕКСАНДР МАТВІЄНКО: УКРАЇНСЬКИЙ АГАСФЕР (До 60-річчя від дня народження)

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Понеділок, 23 серпня 2021, 09:57

Матвієнко Олександр Володимирович – поет, гуморист. Народився 23 серпня 1961 року в місті Переяславі-Хмельницькому, де й закінчив середнью школу № 5. Вищу освіту здобув у Полтавському інженерно-будівельному інституті. Працював на Хмельницькому радіотехнічному заводі, секретарем Переяслав-Хмельницької міської ради, журналістом бориспільської газети «Вісті» та переяславської газети «Діловий Переяслав». Автор збірок віршів: «Перша група крові» (1998), «Extremum» (2002), «Напутнє сло- во» (2006), «Аlter ego», «Наодинці з собою вчорашнім» (2007), «З насіння скошених віків» (2011). Член НСПУ з 2012 року.

Збірка Олександра Матвієнка вийшла у світ у час, коли трохи розвіявся ідеологічний туман, але оголилися всі суспільні негаразди пострадянської України.

Ім'я О. Матвієнка відоме, його творчі можливості також – він у русі по висхідній, нарощує силу слова метафорично, має широкий тематичний діапазон.

У новій збірці поет просвічує наскрізь свою душу словом, як рентгеном, але емоційні виплески контрольовані, «заведені» в рамку поетичного вислову. Вірш «За гроші...» справді є перлинкою творчості поета, там показано життя в анамнезі, в розрізі. Але ж як тонко підмічено цінність духовного, непідвладного диктатору сьогодення – грошам! Говорячи про навколишній бруд після зими, поет проростає з рядків надією: «Може, й людина жадобу і блуд // Теж перетворить у світле й високе».

Олександру Матвієнку поезія приходить із життєвих рубищ, а точніше з душевних двобоїв – світлого й ницого. Його вірш, як правило, сплав життєвого досвіду і мистецького прояву. Коротке резюме: «життя – постійна небезпека» – говорить про зануреність поета в буденність і неймовірні зусилля для того, щоб вирватися з неї. Тому і зринають такі рядки: «Я, зустрівшись з собою вчорашнім, // Не відразу впізнаю себе».

Споглядаючи реалії буття, поет виводить у площину моралі його антагоністичність. Поміж протиріч – душа поета, він усесильно намагається зібрати себе в єдине ціле, у неповторне мистецьке «Я».

Особливо кладуться в рядки ліричні мотиви, а пейзажна поезія – легка, звучить витончено, пісенно. Твори митця читаються і як наспіви, й піддаються раціональному осмисленню.

Крізь рядки поезій проступає зіткнення особистості із суспільством, точніше, непримиренність поета з мораллю подвійних стандартів.

Коли взяти книги О. Матвієнка, що вийшли друком, то зрине одна виразна тенденція його творчості – культ почуттів, висока моральність, неоромантичний вияв власного творчого і людського «Я». Провідним мотивом завжди були драматизм власної долі, надчуттєвість.

Поезія О. Матвієнка повчальна в хорошому розумінні цього слова, більше того, толерантна, ненав'язлива.

 Заспівом до збірки «З насіння скошених віків» є балада «Український Агасфер», де автор неначе пікірує в минувшину, уособлюючи ліричного героя з міфологічним – «Я, український Агасфер», і як той «позачасовий волоцюга», від скіфських часів до Майдану спостерігає історичні видива. Тут авторизовано національну сутність іменем поета-громадянина, послідовного й цілісного у проявах своєї української сутності. Балада знакова у книзі: витримано тон героїки, як і тон самокритики – «Ми загубили шлях Свободи». Пророчі слова.

Старший науковий співробітник НДВ  «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка»                         Павлик Н. М.