РОЗПИСИ ГРИГОРІЯ СОКОЛА У ЗІБРАННІ НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО ЗАПОВІДНИКА «ПЕРЕЯСЛАВ»

Категорія: Історичний календар. Музейні предмети Створено: Понеділок, 08 лютого 2021, 18:46

Українське наївне малярство – річ унікальна, своєрідна і незбагненна. Воно сягає своїм корінням у далеке минуле і живить своїм етноментальним підґрунтям людей, здатних неординарно сприймати та передавати в мистецьких творах оточуюче середовище, світоглядні вірування та уявлення свого народу. В наївному живописі поєднуються фольклорне надбання, прадавня символіка, міфопоетична творчість даного етносу.

Такий потужний етнокультурний пласт як розпис не міг не знайти відгук у серцях людей, небайдужих до мистецтва. Славне сузір'я відомих мистців – Г. Собачко-Шостак, М. Приймаченко, Ф. Приймаченко, М. Буряк, Т. Пата та ін., – увібрали і трансформували в собі той високодуховний спадок українців, який несе в собі код нашої ментальності. Поряд з цими славними іменами є і люди, які менш популяризовані в силу різних причин, але внесли вагомий внесок у розвиток національної культури. В даному контексті ми трактуємо й ім’я Г.П. Сокола.

Сокол Григорій Прохорович (1950 р.н.) – житель с. Ковалин, що на Переяславщині, лауреат премії ім. О. Бойченка (1973 р.). Його ім’я мало відоме в колах науковців, мистецтвознавців, пересічних громадян. Творчість цього талановитого художника потребує вивчення та широкої популяризації, тому що розписи Григорія Прохоровича непересічні, індивідуальні, унікальні з глибоким етнічним корінням. Це стає зрозуміло всім, хто знайомиться з його творчістю. Ідентифікація в творчості його як учня Марії Пантелеймонівни Буряк зі свідчень самого мистця є невиправданою. Дійсно, ці дві творчі особистості жили упродовж довгого проміжку часу в одному селі. Їх неординарне світосприйняття знайшло свій вихід на папері в розписах.

Дітище Григорія Сокола – це студія «Рушничок». Вона була створена з ініціативи Григорія Прохоровича у 70-их рр. ХХ ст., і діяла під його керівництвом більше 20-ти років. Відійшла в інший світ Марія Пантелеймонівна, перестала діяти студія «Рушничок», довгі роки ім’я Г.П. Сокола майже не зустрічається в мистецькому середовищі, але лишилися розписи майстрів та їх учнів. Лишилося те високодуховне сприйняття світу, яке вони посіяли не тільки серед своїх односельчан, а й не одного покоління українців, які сприймають духовний досвід предків через призму творчості мистців.

Роботи Григорія Сокола зайняли чільне місце у фондовому зібранні НІЕЗ «Переяслав». Образи з розписів – це сучасники автора, а сюжетні композиції породжені сьогоденням та перейняті з прадавнього досвіду українського етносу. Роботи Г. Сокола вирізняються поєднанням квіткового орнаменту декоративних розписів та побутових сцен із життя сучасного села, сюжетів народної обрядовості, що наближує розписи автора до народної картини.

Природно, що образ Світового Дерева проходить через всю етнокультурну спадщину багатьох народів, у тому числі й українців. Світове Дерево, присутнє в усіх розписах Г. Сокола, як і в народному мистецтві є зразком космоустрою, світобудови. Просторове зображення Дерева Життя дає можливість опосередковано через розпис іти до порядку в думках, помислах, побуті. У розписі Г.П. Сокола «Несе Галя воду» ми трактуємо фітоморфні виводи, як Дерево Життя. У такому вигляді його дуже часто називають Берегинею, Рожаницею. В картині мистець, зображуючи Дерево Життя, доторкається до того сокровенного, що формує нашу ментальність, національну свідомість. Показано, як квітучі гілки обрамлюють юнака і дівчину, ніби оберігаючи їхнє кохання. Але одним з центральних образів цього розпису ми ідентифікуємо великий солярний знак, що означає світило, яке дає всьому життя

Землеробство – це основа селянського життя та побуту. Зрозуміло, що сучасні землероби відрізняються від своїх пращурів, але елементи древніх обрядів чи ритуалів присутні й сьогодні. У своїх картинах («Жнива», 1979) Григорій Сокол звертається до землеробських традицій минулого. Важка хліборобська праця як пісня лине до нас із розписів автора. Кольорова гама та композиція несе оптимістичний настрій. Хоча сучасність тут подається через призму минулого, зрозуміло, що автор є одним цілим з героями своїх розписів, він любить і поважає своїх героїв. Всепоглинаючою любов’ю до України, до свого народу проникнуті всі роботи автора. Одяг на героях національний з індивідуальністю, притаманною Григорію Соколу (густа орнаментація, яскравість, симетричність лише в розміщенні орнаменту, але індивідуальність розкольорування та форми як зліва, так і справа від центру). Тварини на розписі «Жнива» мають теж орнаментований тулуб, що возвеличує їх як безпосередніх учасників нелегкої хліборобської праці. Розглядаючи даний розпис, ми можемо прослідкувати весь хліборобський цикл від сівби з допомогою волів, до жнив (у композиції присутні й жниці та косарі), а на задньому плані стоїть млин, за допомогою якого завершувався увесь процес обробки зерна виготовленням борошна.

Аналізуючи творчість Г. Сокола слід зауважити, що його полотна насичені яскравими фарбами, кольорова гама має дещо зухвале поєднання. Варто зазначити, що Григорій Сокол, маючи свій стиль розписів, залишився вірним йому і в роботах пізнього періоду творчості. Це характеризує художника як людину, що прийшла у світ мистецтва з цілком сформованим світосприйняттям і баченням, як його реалізувати на папері.

Розписи Григорія Сокола лаконічні, і в той же час дуже промовисті. Кольорова гама в деяких творах дещо яскравіша як годилося б, але і в цьому ми вбачаємо їх автентичність та народність, оскільки народний розпис мав за мету прикрасити житло, одяг тощо, та відігнати лихі сили, запрограмувати на добро. Саме яскраві кольори в поєднанні з оберегово-сакральним змістом орнаментів давали змогу вирішити всі ці завдання. Розписи мистця, по чоловічому лаконічні та по народному промовисті з незбагненно яскравою кольоровою гамою, дають розуміння того, що все у світі будується та програмується лише добром, красою та вірою.

Кожне суспільство сприймає своє минуле опосередковано через артефакти, літературу, фольклор, мистецтво. Саме мистці допомагають нам тримати зв'язок із минулими поколіннями. Пріоритетне місце в цьому процесі належить народному мистецтву. Сучасне народне малярство, зокрема розписи Григорія Сокола, увібрали в себе всю глибину і автентичність вірувань українців. Розписи автора непересічні, глибокі, самобутні.

Завідувач НДС «Музей кобзарства»                                                                                                                            Світлана Тетеря