МИСТЕЦЬКА СПАДЩИНА ХУДОЖНИКА З ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ - ПАНАСА ЯРМОЛЕНКА (з нагоди 135 річчя від дня народження)

Категорія: Історичний календар. Музейні предмети Створено: Четвер, 04 лютого 2021, 11:48

Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» – один із провідних культурних осередків, відомий не лише в Україні, а й далеко за її межами. На сьогодні, завдяки титанічним зусиллям та самовідданій праці декількох поколінь переяславських музейників, фондозбірня НІЕЗ «Переяслав» нараховує понад 180 тис. одиниць збереження основного та понад 44 тис. науково-допоміжного фонду. Серед багаточисельного фондового зібрання знайшла своє місце колекція картин художника з Переяславщини Панаса Ярмоленка.

Варто зауважити, що дуже часто митці, знані й шановані у світі, залишаються забутими на своїй малій батьківщині. До таких імен можна віднести й нашого земляка Панаса Миколайовича Ярмоленка. Цей самодіяльний художник, попри його визнання в мистецькому світі, залишився забутим на своїй батьківщині, а в рідному селі навіть «загубили» його могилу.

Народився Панас Миколайович (1886–1953) у с. Мала Каратуль Переяславського повіту в бідній селянській родині, де виховувалося п’ятеро дітей, троє з яких померли. З дітей у сім’ї залишився він та його молодший брат Архип. Закінчив Панас Ярмоленко чотири класи початкової школи і на цьому його освіта завершилася. Маючи з дитинства багату художню уяву та хист до малювання, він самотужки вчився цьому ремеслу, хоча існують дані, що Ярмоленко ще підлітком навчався короткий час малярству в Переяславі. Обидва брати Ярмоленки служили у війську під час Першої світової війни. За спогадами односельців, Панас під час служби був фельдшером. У 1917 р. він одружився з молодшою за нього на 10 років дівчиною Уляною Чередниченко із сусіднього села Лецьки. Відомо, що Панас та Уляна мали двох дочок – Галину та Якилину.

Понад десять років родина жила у Переяславі, на вулиці Мала Підвальна. Панас Миколайович працював у місцевому клубі художником, а також викладав малювання у школі №1. За спогадами, він жив та працював також у с. Мазінки. На початку Другої світової війни художник з родиною повернувся в Малу Каратуль, де вже мав власну хату. Це був самий плідний період в творчості художника. Всю красу навколишнього світу та людей, що його оточували, він передавав на полотні за допомогою фарби та пензля. Це був і єдиний заробіток для його родини. В зібранні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» зберігається 25 робіт художника.

Одна з унікальних робіт нашої колекції – це «Автопортрет», датований 1915–1916 рр. Останнє спростовує побутуючу думку, що найбільш ранні твори майстра датовані кінцем 20-их рр. ХХ ст. Більшість творів П. Ярмоленка написані в стилі фотожанру. В портретах майстра всі деталі урочисті, вишукані та святкові. Ці риси, характерні для фотографії, з’являються у картинах П. Ярмоленка внаслідок того, що дуже часто йому доводилося працювати з фотокартками, з яких він малював обличчя живих і покійних вже людей.

Чільне місце у колекції займає «Портрет дружини» художника. В цій роботі П. Ярмоленко не зраджує своєму стилю: волосся жінки гладко зачесане і укладене, з-під міщанського одягу видно візерунок вишитої сорочки. Всі героїні на портретах художника красиві, гідні, розумні з промовистими поглядами. Панас Ярмоленко підсвідомо творив в їхній особі образ України.

Портрети батька і дочки на картинах «Портрет Дмитренко О.К.» та «Портрет Дмитренко Г.О.» виконані на замовлення родини, щоб увіковічнити пам’ять про близьких людей. Відомо, що Дмитренко Олександр Корнійович, вчитель, шанована в селі людина, та його дочка, Дмитренко Галина Олександрівна, померли від туберкульозу.

Дуже часто і вдало малював художник сімейні портрети, як групові (всіх членів родини), так і окремих її осіб. Люди на портретах мають спокійний, гідний погляд. Панас Миколайович зображає своїх персонажів у вбранні з елементами національного одягу, а жінок – із заквітчаним волоссям. Його картини традиційно мають деталі, що переносяться з роботи в роботу або ж підкреслюють особливості образу: вікову різницю, статус людини, навіть характер. Вміло передає художник характер і внутрішній світ того, хто йому позував. Однією з таких характерних деталей портретного живопису, найчастіше сімейного портрета, є зображення кавуна та фруктів на столі чи в корзинці. На полотні «Сімейний портрет» зображено діда, який тримає пляшку і склянку, поруч – дитина та бабуся в українському національному вбранні, остання тримає шматок кавуна. На столі хліб, квітка у вазоні та кавун. Картина проникнута елементами селянського побуту, несе теплото, духовність. Інколи на портреті зображували двох-трьох осіб з однієї родини – це зокрема «Портрет братів Кононенків», «Портрет Парфена та Марії Міщенків». У портреті братів Кононенків художник кількома деталями окреслив характерні риси кожного персонажа. Біля молодшого – кисет з тютюном та люлька: за спогадами односельців був він неспокійної та запальної вдачі. Старший брат тримає в руках книгу, а вгорі над ним зображення голуба. Як стало відомо цей чоловік був тихий, тягнувся до науки, але рано помер.

Інколи в картинах Панаса Ярмоленка з’являється деталь, яка вказує на професію людини, наприклад «Портрет діда», де зображений Михайло Пероцький за швейною машинкою.

Особливе місце в творчості Панаса Миколайовича займають портрети військових. В колекції НІЕЗ «Переяслав» зберігається декілька таких робіт художника. Це зокрема «Портрет льотчика», «Портрет моряка», «Солдат». На цих картинах теж присутні характерні для робіт малокаратульського маляра риси фотожанру, який проявляється в одязі (підкреслено святковому), погляді, зачісках. Можна припустити, що ці портрети теж мальовані з фотографій, які приносили рідні людей, зображених на картинах.

На картині «Якилина», яка вирізняється з поміж інших робіт манерою виконання, стилем, напівпрофільне поясне зображення молодої жінки в українському народному одязі, на голові у неї вінок, у руках – букет. Можна припустити, що на картині зображена старша дочка художника – Якилина. В записах фондової документації зазначено, що це робота Панаса Ярмоленка, але існує неперевірена версія, згідно з якою даний твір був написаний як автопортрет самою «Килькою». Художнє ремесло було майже єдиним джерелом доходу сім¢ї, і дочка, маючи деякі здібності до малювання, теж писала та продавала свої картини разом з полотнами Панаса Ярмоленка. Той факт, що подібних картин було виготовлено декілька наводить на думку: портрети старшої дочки міг малювати батько. Або ж існує велика кількість авторських повторів портрета, який уподобали сучасники.

Говорячи про роботи самобутнього художника ми не згадали ще про один вид творчості Панаса Ярмоленка, можливо, найголовніший. Він малював ікони, на жаль, іконописних зразків творчого доробку художника в колекції НІЕЗ «Переяслав» не зберігається.

Наївне малювання Панаса Ярмоленка ставить його ім’я в один ряд із знаними митцями, адже його часто називають українським Піросмані. Проте творчий доробок художника не тільки доповнює, а й підкреслює традиції та особливості духовної культури українського народу.

Завідувач НДС «Музей кобзарства»                                                                                         Світлана Тетеря