ІКОНОПИСНА КОЛЕКЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО ЗАПОВІДНИКА «ПЕРЕЯСЛАВ»: ШЛЮБНА ПАРКА, ДАТОВАНА ТЕКСТОМ 1876 РОКУ

Категорія: Історичний календар. Музейні предмети Створено: Четвер, 23 квітня 2020, 17:24
Notice: Undefined variable: info in /home/ksere795/niez.com.ua/templates/urbanlife/html/com_content/article/default.php on line 176

Музейництво в Україні – це надбання ХХ століття. В цьому столітті почалась історія багатьох музеїв, в тому числі і Національного історико-етнографічного заповідника «ПЕРЕЯСЛАВ» (далі НІЕЗ «ПЕРЕЯСЛАВ»). Заповідник – це різноманітні колекції і пам’ятки, багатогранні за своїм складом, історичним і художнім значенням.

Кожне музейне зібрання має свої особливості. Колекція ікон Національного історико-етнографічного заповідника «ПЕРЕЯСЛАВ» почала формуватися з 1955 року. За більш як 60 років до колекції ікон надійшло близько 1200 пам’яток.

Вони головним чином відображають народний іконопис православної сакральної культури Лівобережної та Наддніпрянської України кінця ХVІІІ – початку ХХ століть. Переяславщина за своїм географічним положенням належить до Лівобережної України, а за адміністративно-територіальним поділом Російської імперії в ХІХ ст. була одним із повітів Полтавської губернії. Сакральне мистецтво України, до якого належить іконопис, зберігає багато пам’яток, які мають не лише мистецтвознавче значення. Анонімні, неофіційні тексти і надписи на іконах є цінним джерелом для дослідників творів сакрального мистецтва. На деяких іконах можна зустріти унікальні за замістом написи. Вони не лише вказують коли ікона виготовлена, а ким, коли і для кого.

В іконописній колекції НІЕЗ «ПЕРЕЯСЛАВ» є ікони, що їх дослідники іконопису та власники ікон при передачі до музею називають «парка благословення». Цим терміном як правило позначають дві ікони, якими при вступі до шлюбу благословлялись молоді. До «парки благословення» входили ікона Богородиці (найчастіше типу Одигітрії) та ікона Ісуса Христа (найчастіше типу Пантократор (Вседержитель). «Парка благословення» могла бути куплена безпосередньо для окремого шлюбу і надалі зберігатись як сімейна реліквія в молодій сім’ї. Або могла бути переданою в одній сім’ї, від одного покоління до іншого, найчастіше від матері або від баби до дочки чи внучки. В більшості випадків власники ікон при передачі їх до музею, усно розповідали історію, що цими іконами благословлялася їх мати чи бабуся. Але в нашому музеї є ікони з унікальними написами на звороті, тобто, не усні розповіді, а самі написи підтверджують, що ікони належать до так званої «парки благословення». Ікони з «парки благословення» мають зазвичай один стиль та час створення, однакові розміри, матеріал та техніку виготовлення. Ікона Одигітрії [облікові номери: НІЕЗП, КН-32941, інв. № І-394] та ікона Ісуса Христа [облікові номери: НІЕЗП, КН-32940, інв. № І-393]. На оксамиті технікою випалювання зроблені написи (Рис1.1, Рис. 2,1), які за задумом повинні були однаковими. Але виконані вони не професійно і тому на одній із ікон напис коротший. На одному з написів видно, що не помістилися слова «4 часа дня». Написи виконані російською мовою з тогочасною орфографією. Зміст написів: «1876 года февраля 4 дня среда. Благословлены этим образом при вступлении в брак – Петра Иванова и Александры Никитишны Терлецких. Родными Александры Никитой Ильичём и Александрой Филипповной Соколовыми. Бракосочетание было Сретенской церкви в г. Полтава 4 часа дня». Обидві ікони написані на дошці олійними фарбами, невеликі за розміром (22х17 см), зі звороту обтягнені червоним оксамитом, який закріплений на торцях ікон маленькими гвіздочками. До музею ікони надійшли без окладів. З лицьової сторони ікони видно незакріплені краї тканини. Така обставина може бути підтвердженням факту, що ікони мали оклад або рамку, що прикривали краї тканини. Стан збереженості ікон не є задовільним. Дошка має значні втрати живопису, сліди від перебування в середовищі із підвищеною вологістю. Зміст написів надзвичайно детальний – не просто написані імена тих, хто брав шлюб, хто благословляв, не тільки дата, а навіть день, час, місце і місто вінчання. Отже, маємо дві невеликі ікони, з поширеними сюжетами, а написи на них несуть різнопланову інформацію, надають можливості для вивчення науковцям різних галузей. Мистецтвознавці мають аналог для визначення стилю, побутування, функціональне призначення, датування ікон, філологи – зразок тогочасної письмової мови, історики – фрагмент з життя роду Терлецьких.

Т.Г. Богуш