Історія написання картини «Хутір села Комарівка»
У фондовій колекції НІЕЗ «Переяслав» зберігається картина «Хутір села Комарівка». Автор картини Міщенко Василь Кирилович. Народився художник 31 травня 1949 р. У 1977 р. закінчив Київський державний університет ім. Т.Г.Шевченка. Приватно у 1985-1990 рр. навчався в майстерні у Народного художника СРСР М. Дерегуса. Працював у Дирекції художніх виставок України (м. Київ): 1973-1980 рр. – заступник директора, 1980-2001 рр. – завідувач відділу реклами та видавництва. З 2001 р. займався створенням колекції «Музею сучасного образотворчого мистецтва України» (м. Київ), директором якого і був з 2004 р. Учасник всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок.
КОРАЛОВЕ НАМИСТО З КОЛЕКЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ЖІНОЧИХ ПРИКРАС НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО ЗАПОВІДНИКА
У колекції українських народних жіночих прикрас Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» зберігається коралове намисто з двома підвісками. Воно було придбане в 1963 році Переяслав-Хмельницьким державним історичним музеєм у мешканки м. Переяслав-Хмельницький. В інформації, яка надійшла з предметом, зазначалося, що в 20-тих роках ХХ ст. ця прикраса була куплена мешканцем села Мазінки (Переяславщина) у м. Переяславі як придане для дочки. Намисто складалось з восьми разків. До нижнього разка були причеплені дві цікаві підвіски: «Перуин» та «Красное яичко русскому воину. Киевъ. 1916». Остання була виготовлена з нагоди Великодня Всеросійським земським союзом для допомоги хворим і пораненим воїнам у Першій світовій війні.
КЕРАМІЧНІ ЗОБРАЖЕННЯ НА ТИЛЬНІЙ СТОРОНІ БУДИНКУ – МУЗЕЮ КОБЗАРСТВА
Свого часу, у 1904 р. в Переяславі було збудовано на кошти переяславського купця Архипа Мусійовича Марченко міцну добротну крамницю – склад. Це була приватна власність його родини. В роки експропріації більшовицькою владою всієї приватної власності, будинок був конфіскований і виконував різноманітні призначення кооперативного напряму.
ІКОНОПИСНА КОЛЕКЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО ЗАПОВІДНИКА «ПЕРЕЯСЛАВ»: ІКОНА ДАТОВАНА ТЕКСТОМ 1872 РОКУ
Цінним історичним, мистецтвознавчим джерелом дослідження є неофіційні написи на іконах. Традиція іконописання ще з перших століть поширення християнства забороняла ставити авторські підписи на пам’ятках сакрального живопису, незалежно від техніки створення ікони. Понад тисяча ікон Національного історико-етнографічного заповідника НІЕЗ «Переяслав» створена анонімними авторами. Тому надзвичайно цінними є пам’ятки, що мають будь-які написи, підписи чи навіть просто графічні позначки. Вони допомагають ідентифікувати, встановити дату, місце створення та побутування пам’ятки.
РАРИТЕТНА БАНДУРА – БАНДУРА ГНАТА ГОНЧАРЕНКА
В Музеї кобзарства Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» експонується близько тридцяти бандур. Кожна з них має ту чи іншу історію – легенду. Є інструменти майстер яких невідомий, а інші бандури в більшості виготовлялися майстрами кустарного промислу, які були хорошими теслями, столярами мали хист до роботи з деревом.
РОЗПИСИ ГРИГОРІЯ СОКОЛА У ЗІБРАННІ НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО ЗАПОВІДНИКА «ПЕРЕЯСЛАВ»
Українське наївне малярство – річ унікальна, своєрідна і незбагненна. Воно сягає своїм корінням у далеке минуле і живить своїм етноментальним підґрунтям людей, здатних неординарно сприймати та передавати в мистецьких творах оточуюче середовище, світоглядні вірування та уявлення свого народу. В наївному живописі поєднуються фольклорне надбання, прадавня символіка, міфопоетична творчість даного етносу.
РУШНИК КРІЗЬ ПРИЗМУ ОБРЯДОВОСТІ
Традиційний український рушник – найбільш давній і характерний тип народної тканини, улюблена окраса хати, вагомий сакральний елемент, що увібрав у себе захисну, оберегову, обрядову та естетичну функції. В матеріальній сфері рушник ніс таке ж навантаження, як обрядове дійство, пісня, молитва – в духовній.
МИСТЕЦЬКА СПАДЩИНА ХУДОЖНИКА З ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ - ПАНАСА ЯРМОЛЕНКА (з нагоди 135 річчя від дня народження)
Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» – один із провідних культурних осередків, відомий не лише в Україні, а й далеко за її межами. На сьогодні, завдяки титанічним зусиллям та самовідданій праці декількох поколінь переяславських музейників, фондозбірня НІЕЗ «Переяслав» нараховує понад 180 тис. одиниць збереження основного та понад 44 тис. науково-допоміжного фонду. Серед багаточисельного фондового зібрання знайшла своє місце колекція картин художника з Переяславщини Панаса Ярмоленка.
МУЗЕЙ НАРОДНОГО СУХОПУТНОГО ТРАНСПОРТУ СЕРЕДНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ
Час швидко змінює все навкруги, а музей – те місце, де можна відчути себе у минулому.
ВІТРЯК ІЗ СЕЛА ДОВЖИК
П’ятдесят років тому, у 1971-му, колекція вітряних млинів Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини поповнилася вітряком із с. Довжик Липоводолинського р-ну Сумської обл. (у ХІХ ст. село Довжицької волості Лебединського пов. Харківської губ.).