
30 грудня 1616 року в Києві у друкарні Києво-Печерської лаври надрукували першу книгу – «Часослов» (першими центрами друкарства в Україні були Острог і Львів). Над книгою працювали архімандрит Єлисей Плетенецький та Захарія Копистенський, автор гравюр – Памво Беринда. Книга містить тексти з Біблії та Псалтиря, та її особливістю стали пісноспіви Антонію і Феодосію Печерським, княгині Ользі, князю Володимиру, Борису і Глібу, київським митрополитам Петру і Олексію. Друк книги дозволяв стандартизувати рівень освіти та зробити її більш масовим явищем. «Часослов» вийшов накладом 100 примірників, а це було дуже багато, бо в той час більшість книг були рукописними. «Часослов» став головною книгою для священнослужителів, а згодом – пам’яткою історії української мови, зокрема релігійного стилю. Також збереглися історичні свідчення, що «Часослов» довго виконував функції підручника.