50-ТИ РІЧЧЯ МУЗЕЄФІКАЦІЇ ВІТРЯНИХ МЛИНІВ ІЗ С. ГОРБАНІ ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКОГО Р-НУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛ., С. ПОПІВКА ХОРОЛЬСЬКОГО Р-НУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛ., С. ЛІСКИ МЕНСЬКОГО Р-НУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛ.

Категорія: Історичний календар. Події Створено: Середа, 30 жовтня 2019, 11:34

У 2019 р. виповнюється 50 років як колекцію вітряних млинів Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини поповнили вітряки з с. Горбані Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл., с. Попівка Хорольського р-ну Полтавської обл., с. Ліски Менського р-ну Чернігівської обл.

Вітряк із с. Горбані Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл. став четвертим за рахунком вітряком з Переяславщини у музейній колекції. До нього в музеї вже експонувалися вітряки з сc. Ковалин, Мазінки, Виповзки Переяслав-Хмельницького р-ну. Цей вітряк збудований наприкінці ХІХ ст. місцевими майстрами на кошти селянина-середняка с. Горбані. У 30-х рр. ХХ ст., під час колективізації,  був усуспільнений. До 1969 р.  належав колгоспу «Прогрес». Вітряк стовпової конструкції, одноповерховий, каркасний, вертикально обшальований дошками, чотиригранний, чотирикрилий, на один постав, зведений на невисокому зрубному колодязі («стілець»). Дах трискатний, критий соломою (нині залізом). На фасадній стороні крита галерейка, яку підтримують по кутках два масивні стовпці, з’єднані між собою тонкою перемичкою, що слугує одночасно поручнем. До дверей ведуть невисокі східці. Архітектурних оздоб вітряні млини Переяславщини здебільшого не мають. Їх краса полягає в простоті та зручності.

Зачаровує своєю вишуканістю вітряк із с. Попівка Хорольського р-ну. Він стовпової конструкції, одноповерховий, каркасний, вертикально обшальований дошками, чотиригранний, шестикрилий, на один постав, зведений на високому зрубному колодязі. Покрівля двохскатна, бляшана. На чільній стороні споруди ганок з дахом, оздоблений різьбленням.  Збудований на поч. ХХ ст. місцевими майстрами на кошти братів-середняків. В плані забудови знаходився на околиці села, на підвищенні. Під час колективізації був усуспільнений. До 1969 р.  належав колгоспу «Червона Зірка». Використовувався для помелу зерна господарства і колгоспників. Вітряк розібрали й перевезли до музею 28-30 жовтня1969 р.

Вітряк із с. Ліски Менського р-ну Чернігівської обл. був виявлений на початку жовтня 1969 р. учасниками спільної експедиції науковців Переяслав-Хмельницького державного історичного музею (Жам М.І., Шаблєвський В.П., Юзвікова О.І., Юзвіков В.А., Чередніченко Л.С., Козачківська Т.А.) та науковців новостворюваного музею-скансену в с. Пирогів під Києвом. Ця експедиція була проведена з метою виявлення та відбору експонатів для Державного музею народної архітектури та побуту Української РСР.  Вітряк із с. Ліски відносився до найдавніших типів вітряних млинів  і мав добрий стан збереження, тому зацікавив науковців обох скансенів. Та, за домовленістю між сторонами, пам’ятка дісталася переяславському музею народної архітектури та побуту. До скансену вітряк перевезений наприкінці листопада 1969 р. Для його перевезення була командирована бригада у складі  водіїв М.І. Петруні та Ф.Ф. Федоренка. Вітряк триповерховий, дах восьмисхилий, фігурний, раніше критий соломою, нині – залізом. Фронтон один, пірамідальної форми, виступає продовженням однієї з восьми зрубних стін. У верхній частині фронтону даху розміщена «голова» валу з двома підраменками. Освітлюється будівля при допомозі невеликих (на товщину колоди) отворів на рівні всіх трьох поверхів. Заводня складається з трьох жердин. Нижні її кінці з’єднані, а верхні розведені і закріплені на корпусі даху. Незважаючи на значні розміри, у  млині лише одна пара жорен. За свідченням мірошників М.І. Прищепи та А.А. Дудки, на вітряному млині при середньому вітрі перемелювалося до 3-х центнерів зерна за годину. Цікавою особливістю цього вітряка був розбірний характер конструкції: він кілька разів продавався, демонтувався і перевозився в іншу місцевість. Так, відомо, що вітряк був збудований у 2-й пол. ХІХ ст. чернігівськими майстрами на кошти сільської громади, а у 20-х рр. ХХ ст. куплений братами-середняками, демонтований, перевезений і встановлений на околиці с. Ліски Менського р-ну Чернігівської обл. Під час колективізації був усуспільнений. До 1969 р.  належав колгоспу «Червона зірка». Використовувався для помелу зерна господарства і колгоспників. Незважаючи на багатство будівельного матеріалу в цьому регіоні, зовнішній вигляд вітряка скромний. Споруда відрізняється монументальністю, міцністю і надійністю конструкції, стійкістю до руйнації, не містить ніяких декоративних прикрас.

Провідний науковий співробітник Музею хліба                    Олена Жам