17 червня в Україні відзначається День медичного працівника

Категорія: Історичний календар. Події Створено: Субота, 16 червня 2018, 20:09

17 червня в Україні відзначається День медичного працівника. Зрозуміло, медиків з нагоди їхнього професійного свята необхідно вітати словами вдячності, бажати їм сили й терпіння в нелегкій праці. Ми ж пропонуємо здійснити екскурс в історію створення та діяльності Переяславської земської лікарні в 1868-1916 рр.

Питання про побудову земської лікарні в м. Переяславі Полтавської губ. було підняте наприкінці 60-х рр. ХІХ ст., коли за розпорядженням Переяславської земської Управи в 1868 р. була побудована невеличка лікарня для потреб жителів Переяславського повіту.  Штат лікарні складався з лікаря, що жив при лікарні, акушерки і фельдшерів (8 осіб). В обов’язки лікаря входило: здійснювати об’їзди по території повіту, надавати консультації хворим, постачати їм ліки, контролювати підлеглих йому фельдшерів. Посада акушерки в 1869 р. була скорочена у зв’язку з тим, що за її послугами місцеве населення не зверталося. В 1871 р. з невідомих причин звільнився лікар й сама лікарня була закрита: «Потому что туда никто не поступал». Усвідомлюючи неспроможність такої організації медицини, Переяславські земські збори постановили створити Раду у складі повітового лікаря і виборних осіб по кількості волостей в повіті й збільшили кількість фельдшерів до 15 чоловік.

Але вже наступного року Переяславська земська лікарня відновила діяльність. Для лікування хворих було облаштовано 37 ліжок, з яких 10 ліжок згідно із постановою екстрених повітових земських зборів від 26.08.1868 р. і 25.11.1874 р. призначалися для безкоштовного лікування незаможних хворих із жителів міста і повіту, а також  хворих богомольців. Джерелами утримання лікарні були: плата за лікування хворих військового і цивільного відомства і лікарняний капітал. В 1872 р. за домовленістю між міністрами військових і внутрішніх справ військові чини мали лікуватися в військових госпіталях і лазаретах, а в земських лікарнях – всі інші. Через це прибутки лікарні значно скоротилися і виникла необхідність скоротити її витрати. У 1877 р. було заслухано доповідь «О сокращении расходов по содержанию Переяславской земской больницы». Зокрема пропонувалося скоротити кількість «безкоштовних ліжок» з 10 до 5 шт., і зменшити заробітну плату наглядача лікарні з 500 крб. на рік до 120 крб. на рік. Відомо, що з 1.07.1877 р. по 15.01.1878 р. «смотрителем» земської лікарні був Цебегеєв. Він отримував заробітну плату 10 крб. на місяць, а з 1.11.1877 р. – 15 крб. на місяць. Розміщувалася лікарня в орендованому будинку, який належав пані Янковській (дружина майора Янковського).

У 1878 р. Переяславські земські збори доручили Управі винайняти нове приміщення для земської лікарні у зв’язку з тим, що 1 травня 1878 р. закінчувався термін оренди будинку Янковської. Управа провела перемовини із власниками домоволодінь про оренду будинку під лікарню, але ніхто з них не виявив інтересу до цього питання. Тому Управа була змушена знову орендувати будинок пані Янковської, хоч той і потребував значного ремонту. За домовленістю з представником Янковської – майором Янковським – власниця зобов’язувалася власним коштом відремонтувати будинок (печі та вікна, пофарбувати підлогу, відремонтувати баню, утеплити «ретирадне місце»). Будинок під лікарню винайняли терміном на 3 роки з оплатою 700 крб. на рік. Лікарня, розміщена в будинку Янковської, була розрахована лише на 15 ліжок (така незначна кількість пояснювалася тим, що у зв’язку з Постановою Переяславських екстрених земських зборів від 24.10.1878 р. в лікарні перестали лікувати хворих і поранених військових діючої армії (вони лікувалися у військових шпиталях). На цьому ж засіданні Переяславські земські збори обрали попечителя лікарні. Ним став дійсний студент, а згодом губернський секретар Микола Ілліч Бутович. На основі  параграфу № 40 суспільного права про облаштування лікувальних закладів гражданського відомства попечителі лікарень обиралися з місцевих дворян і чиновників, службовців і відставних, або із почесних осіб купецького стану. Попечителі земських лікарень мали права державних службовців 8-го класу. Згідно із постановою Державної ради, «височайше» затвердженою 3 травня 1878 р., попечителі земських лікарень затверджувалися губернськими земськими зборами.

Витрати на утримання Переяславської земської лікарні, розрахованої на 32 особи, в 1878 р. склали 5 187 крб. 25 коп. На оренду приміщення використано 700 крб. На заробітну плату смотрителя (він також письмоводитель) – 250 крб. (замість запланованих 500 крб.), лікарю – 500 крб., фельдшеру – 180 крб., трьом служителям 288 крб. (кожному по 96 крб.), двірнику – 96 крб. (замість 192 крб.), санітарці (вона ж поломийка), кухарці та прачці – по 32 крб. (замість 48 крб.). На медикаменти витрачено 250 крб.; на придбання і ремонт хірургічних інструментів 50 крб.; на посуд 100 крб.; на дрова 390 крб. за 46 сажнів; на свічки 108 крб. 80 коп. за 16 пудів по ціні 6 крб. 80 коп. за пуд; на окурювання палат (оцет, м’ята, смола) 10 крб.; на сіно для набивання тюфяків 9 крб. за 3 вози; на мило для прання 40 крб. за 8 пудів по ціні 5 крб. за пуд (на одного хворого на рік витрачається 10 фунтів). На поховання померлих (приблизно 27 осіб щороку) витрачено в поточному році 65 крб. 61 коп. по 2 крб. 43 коп. на одного. За послуги «цирюльніка» заплачено 10 крб. За послуги водовоза – 60 крб. На очищення відхожих місць витрачено 12 крб. На виписку медичної літератури – 25 крб.

На харчування  хворих у 1878 р. було виділено:

  • телятини по 1 фунту на добу, 292 пуди на рік по ціні 2,50 крб. за пуд, на суму 730 крб. (у дні церковних постів телятину замінювали рибою);
  • крупи гречаної і ячної по ½ фунта на добу на одного хворого, на рік 136 пуд. 35 фунтів по 1,50 крб., на суму 164 крб. 25 коп.;
  • борошна вівсяного для киселю по 1 фунту на добу на всіх хворих, на рік 18 пудів по 2 крб. за пуд на суму 36 крб. 50 коп.;
  • меду на кисіль по ¼ фунту на добу на всіх хворих, на рік 4 пуда 22 ½ фунта по 7 крб. за пуд на суму 31 крб. 93 коп.;
  • хліба житнього печеного 1-го гатунку по 2 фунта на «ординарну порцію» (всього 10 порцій) і по 1 фунту на «слабу порцію» (всього 22 порції) на суму 684 крб. 37 коп.;
  • сіль по 6 золотників на добу на одного хворого, на рік 18 пудів 16 фунтів по 1 крб. 20 коп. на суму 21 крб. 90 коп.;
  • квасу по кружці в день на одного хворого, всього на рік 365 відер по 20 коп. за відро на суму 73 крб.;
  • масла вершкового по 1 золотнику в день на одного хворого, всього на рік 3 пуда 1 фунт 64 золотника по 10 крб. за пуд на суму 30 крб. 41 коп.;
  • зелені (на період з 15 травня по 15 жовтня) та овочів (на період з 15 жовтня по 15 травня) на загальну суму 75 крб. на рік.

На одяг, взуття і білизну хворих у 1878 р. витрачено:

  • черевики шкіряні: на рік на одного хворого виділяється 3 пари, на 32 хворих – 96 пари. В поточному році придатними для використання була 61 пара, тому необхідно придбати ще 35 пар по ціні 1 крб. 25 коп.;
  • наволочки на подушки: на рік на одного хворого виділяється 3 ½ наволочки, на всіх хворих 224 наволочки. В поточному році придатними для використання були 183 наволочки, тому необхідно придбати ще 41 наволочку, для пошиття однієї наволочки необхідно 2 аршини полотна по 25 коп. за аршин і 12 коп. За роботу;
  • сорочки чоловічі: на рік на одного хворого виділяється 3 сорочки, на 32 хворих – 96 сорочок. В поточному році придатними для використання були 84 сорочки, тому необхідно придбати ще 12 сорочок, для пошиття однієї сорочки необхідно 6 аршин полотна по 20 коп. за аршинті 25 коп. за роботу;
  • сорочки жіночі: на рік на одного хворого виділяється 3 сорочки. На пошиття однієї сорочки виділено 7 аршин полотна по ціні 25 коп. за аршин і 25 крб. за роботу;
  • спідниці: на рік на одного хворого виділяється 3 спідниці, на кожну спідницю потрібно 6 аршин полотна по ціні 25 коп. за аршин і 25 коп. за роботу;
  • утиральники: на 5 хворих виділяється 4 утиральники, всього на всіх хворих потрібно 26 утиральників. В поточному році придатними для використання був 21 утиральник, необхідно придбати ще 5 утиральників. На один утиральник потрібно 2 аршини полотна по ціні 15 коп. і 3 коп. за роботу.

26 липня 1881 р. Переяславські земські збори в черговий раз продовжили  оренду будинку Янковської на невизначений термін (до побудови Земством лікарні) за ціною – 600 крб. сріблом на рік (всі необхідні ремонтні роботи – коштом Земства).

Постановою Переяславських повітових земських зборів від 12 червня 1881 р. додано для лікування хворих 5 ліжок до 15 ліжок, погоджених постановою чергових Переяславських повітових земських зборів від 12 липня 1878 р. Окрім цього земські збори просили Управу приймати хворих понад норму, скільки дозволить приміщення. Плата за лікування залишена без змін. На потреби лікарні додатково було виділено 1 176 руб., 46 ½ коп. Смотритель  і фельдшер лікарні зрівняні в заробітній платі. З 1.01.1882 р. вони отримували по 240 крб. на рік.

Ревізійна комісія, яка інспектувала лікарню в 1881 р. виявила низку недоліків. Кімнати провітрюються лише за допомогою віконних квартирок, відсутній камін. Білизни для хворих лише 45 комплектів, але хворих часто буває більше, трапляється, що білизна з венеричних хворих надягається на хворих з іншими хворобами. Тому комісія рекомендувала придбати 30 комплектів натільної і постільної білизни, причому для жіночих сорочок радили придбати полотно кращої якості, оскільки ті, що вже є, зшиті з дуже товстого і грубого. Рекомендовано натільну і спальню білизну з венеричних хворих клеймити червоним олівцем. В приміщеннях лікарні (кухні, палатах, пральня, склад, відхожі місця) чистота і охайність, лікарняні речі зберігаються в належному порядку. Харчування хороше, хворі скарг не заявляли при опитуванні. З’ясовано, що велика кількість хворих насправді не лікуються, а перебувають в лікарні бо «не имеют приюта и по бедности не могут пропитать себя». Тому комісія заявила, що вигідніше створити «будинок призрения», що буде дешевше. Перевірка дала результати. В 1882 р. ревізійна комісія дала позитивну оцінку роботі лікарні: «Содержание больных, пользующихся в городской больнице, очень удовлетворительно: одежда у больных опрятна, пища хороша, везде, т.е. во всех отдельных помещениях больницы, найдены чистота и опрятность. Вещи больничные на лицо и хранятся в надлежащем порядке, неправильных расходов не замечена».

Екстренні повітові земські збори 20 січня 1882 р. постановили побудувати в Переяславі будинок із «службами» для Переяславської земської лікарні.  З цією метою створена комісія із гласних у складі 5 осіб: Ф.І. Келюшко (голова комісії), А.Я. Ісаєвича, І.М. Холодного, І.П. Покотило, В.Г. Гутковського. Але майже відразу двоє членів комісії вибуло: І.П. Покотило і лікар В.Г. Гутковський. У зв’язку з тим, що для будівництва лікарні вкрай необхідні консультації лікаря, земські збори  звернулися до гласного й лікаря А.О. Козачковського з проханням увійти до будівельної комісії. Проте А.О. Козачковський відмовився, заявивши, що попередній член комісії лікар В.Г. Гутковський значно компетентніший за нього в цій справі. Тому було вирішено просити лікаря В.Г. Гутковського працювати в попередньому складі комісії.

Архітектор Садовський розробив проект забудови лікарні (зменшений в 15-кратному розмірі), а землемір Левкович склав план земельної ділянки. Спосіб і тривалість будівельних робіт доручено визначити комісії.

Земельну ділянку для спорудження Переяславської земської лікарні площею 1½ десятини на Заальтицькому форштадті на «великій київській дорозі» (поштова дорога з Переяслава на Київ) поблизу тюремного замку безкоштовно передала Земству Переяславська Міська Дума. Договір про передачу земельної ділянки «кріпосний акт» на підставі доручень підписали: від Міської Управи член Управи Ф.П. Мукалов, від Земської Управи – член Управи Ф.І. Келюшко. Після підписання договору, його направили в м. Лубни Полтавської губернії на затвердження Старшим нотаріусом Лубенського Окружного суду.

Підряд на спорудження Переяславської земської лікарні відданий з торгів за 16000 крб. московському купцю Вульфу Фінкільштейну. Між комісією і підрядником була підписана угода, згідно з якою будівництво Переяславської земської лікарні має бути завершене до 1 вересня 1883 р. Впродовж літа 1882 р. мають бути побудовані всі споруди і покриті залізом (ця робота оцінена в 8 500 крб.), а в 1-й пол. 1883 р. – завершені штукатурні та оздоблювальні роботи, оцінені в 7 500 крб.). За умовами договору виплати за будівельні роботи поділені на дві частини: в 1882 р. сплачується 8 500 крб., а решта суми – по завершенню всіх будівельних робіт і прийому лікарні Переяславським земством.

Згідно із будівельним проектом до складу Переяславської земської лікарні увійшли:

1). двоповерховий будинок (нижній поверх цегляний, а верхній-дерев’яний), по 8 кімнат на поверсі, з боковим коридором, площею 44 аршини. Будівля зменшена від плану архітектора Садовського на 17 аршин: по ширині будівля зменшена на 12 аршин, і на 5 ¼ аршина – по висоті).

2).  флігель дерев’яний, в зруб, за проектом архітектора Садовського, в якому розмістилися: кухня, пральня і баня.

3). дерев’яний дощаний сарай у шули на 3 відділення: покійницька, цейхауз, льодник.

4). дерев’яний дощаний сарай у шули на 2 відділення для розміщення хворих (окремо жінок і чоловіків) у літній період.

Всі споруди криті залізом.

Наприкінці 1883 р. було відкрите приймальне відділення Переяславської земської лікарні. Спершу воно було облаштоване лише на 3 ліжка. Хворі, які поступали в приймальне відділення, повинні мати свій власний хліб. Для приготування гарячої їжі виділялося з кошторису лікарні по 10 коп. на одного хворого на добу. Суперечку між гласними викликало питання про визначення осіб, що матимуть право на безкоштовне лікування. Гласний П.С. Ілляшенко пропонував, щоб в Переяславській земській  лікарні безкоштовно лікувалися всі хворі селянського стану Переяславського повіту. Гласний К.Г. Тарасевич у відповідь на пропозицію П.С. Ілляшенко заявив, що «находит не логичным принимать безплатно в Переяславскую больницу лиц крестьянского сословия, так как большая часть крестьян гораздо богаче, нежели наша интеллигенция». В свою чергу гласний І.М. Холодний запропонував лікувати безкоштовно в Переяславській лікарні лише хворих на венеричні та інші «заразні» хвороби.

11.09.1883 р. Переяславські земські збори постановили на наступний 1884 р. виділити кошти на спорудження в земській лікарні огорожі, колодязя, кам’яного погреба. По завершенню робіт завідувач лікарні Ф.І. Келюшко доповів, що в 1884 р. були побудовані огорожа і колодязь, а на погріб не вистачило фінансування. Від побудови колодязя залишилося 130 дубових колод різної величини, тому земські Збори  постановили збудувати  замість кам’яного погреба дерев’яний, влазний, з навісом. На облаштування дерев’яного погреба, а також влаштування каміна і «ковпака» в пральні виділено 200 крб. Також на розведення саду виділено 11 крб. 78 коп., що залишилися після проведення нівеліровки лікарняного двору.

У сер. 80-х рр. ХІХ ст. будівництво Переяславської земської лікарні було завершено. В цей час до складу лікарні входили:

  • двоповерховий будинок. На верхньому поверсі в семи кімнатах знаходилися палати для хворих (3-жіночі, 4-чоловічі), у восьмій кімнаті в 1885 р. розмістилася ванна. На нижньому поверсі дві кімнати зайняті під квартиру смотрителя, дві – під квартиру фельдшера, одна призначалася для перебування обслуговуючого персоналу (тут знаходився також куб для дистильованої води), дві неопалювані кімнати призначалися для складу, остання кімната одночасно була аптекою і приймальнею для амбулаторних хворих.
  • дерев’яний флігель на кам’яному підмурку на три кімнати (кухня, пральня, баня).
  • дерев’яний сарай із трьох відділень (льодовник, цейхауз, склад): до цього в приміщенні складу розміщувалася покійницька («трупарня»), згодом переміщена в сарай на два відділення
  • дерев’яний сарай із двох відділень (трупарня, дровник).
  • дерев’яний сарай на два відділення «барак» для розміщення хворих у літній період.
  • погріб.
  • колодязь.
  • сад.

У жовтні 1887 р. було побудовано ще один дерев’яний сарай на одне відділення, в який був переміщений дровник із сараю на два відділення.

31 липня 1885 р. санітарна рада при Переяславській земській Управі виступила з пропозицією побудувати при лікарні тимчасовий телятник для утримання телят з метою виготовлення детриту (зішкріб, який збирався з шкіри тварин, штучним чином заражених віспою, використовувався для виробництва вакцин, які захищали від даного захворювання). На це пропонувалося виділити  такі кошти: 75 крб. на облаштування сараю для телят і придбання столу, на якому буде прививатися віспа; 30 крб. на придбання 6 теличок у віці 2-6 місяців по ціні 5 крб. за теличку; 18 крб. на утримання теличок впродовж 6 тижнів; 10 крб. робітнику, який доглядатиме за теличками; 10 крб. на придбання дезінфікуючих засобів, інструментів для дезінфекції, 200 пробірок для збирання детриту. Планувалося, що витрати на придбання телят будуть відшкодовані з їх продажу після зняття детриту. Сарай для утримання телят в інший час року буде слугувати для зберігання дров. На будівництво телятника, придбання та утримання телят було закладено 143 крб. в кошторис на 1887 р. Проте телятник так і не був побудований у зв’язку з тим, що вакцину від віспи Переяславській земській лікарні погодилася постачати Полтавська губернська земська лікарня.

Окремо варто розглянути історію спорудження колодязя на території Переяславської земської лікарні. На території лікарні знаходився давній колодязь з непридатною для пиття і приготування їжі водою. Оцінка якості цієї води є мало не в кожному щорічному звіті Переяславської земської Управи: «Колодязь у підзвітному році [1887 р.] залишався, як і раніше, в поганому стані, вода погана на смак, має запах. Тому необхідна для приготування їжі та пиття вода підвозилась із річки Трубіж, для чого наймався водовоз. Доповідь комісії, вибраної Переяславським черговим земським зібранням ХХІІ-го скликання для огляду Переяславської земської лікарні, містить запис такого характеру: «Вода в колодязі повинна бути визнана непридатною для пиття і приготування їжі, вона насичена органічними речовинами, що розкладаються. Варто цю воду використовувати для миття підлоги, прання, поливу саду, а чисту воду для пиття привозити з Трубежа».  На оплату послуг водовоза витрачалося 72 крб. на рік. В 1886 р. ревізійна комісія підняла питання про необхідність облаштування нового колодязя в лікарні. Це питання викликало гострі дебати між гласними Переяславського земського зібрання. Голова Управи.... заявив, що недоцільно будувати новий колодязь, оскільки вода в ньому буде такої ж якості як і в старому. Гласний І.М. Романовський запропонував зробити колодязь доступним для сторонніх шляхом розгородження частини лікарняного паркану, завдяки цьому вода буде оновлюватися і не застоюватися. Гласний А.Я. Ісаєвич зауважив, пропозиція І.М. Романовського не актуальна у зв’язку з тим, що колодязь розміщений далеко від огорожі (за 50 кроків), і не цікавий для сторонніх. Після дебатів Переяславські земські збори постановили створити комісію з гласних М.М. Раїча, П.А. Майбороди, Ф.І. Келюшка і разом з лікарями обстежити колодязь, зробити аналіз води і внести пропозиції щодо вирішення означеної проблеми. Комісія постановила, що вода в старому колодязі ніколи не буде придатною для пиття через те, що мало вибирається і запропонувала вирити новий колодязь біля паркану з боку стовбової дороги за кошти, які витрачаються на утримання водовоза, і зробити його доступним для всіх. Чи був побудований новий колодязь на території Переяславської земської лікарні інформації не має. Зі звіту про ревізію Переяславської земської лікарні від 7 червня 1909 р. відомо, що вода в  колодязі як і завжди каламутна і непридатна для пиття по причині того, що у щілини між зрубами проходить грунт. В 1910 р. на засіданні Переяславських земських зборів в черговий раз слухали доповідь земської Управи про необхідність переобладнання колодязя в лікарні і постановили асигнувати на це в 1910 р. 700 крб. сріблом.

Самостійного висвітлення потребує також питання висадки саду на території лікарні. Ще на початку будівництва Переяславської земської лікарні, неодноразово зазначалося, що місцевість, виділена для будівництва, в плані забудови була дуже горбиста і часто підтоплювалась  паводковими водами. Наприклад, весною 1883 р., щойно збудоване підвальне приміщення лікарні, було повністю затоплене. Член будівельної комісії І.М. Холодний запропонував, щоб врятувати лікарню від підтоплень, правильно нивілювати подвір’я і засадити його деревами. Для цих потреб у 1883 р. було виділено 200 крб. із кошторисних залишків. У 1886 р. на утримання саду, розведеного на лікарняній землі, за заявою члена управи Ф.І. Келюшка Переяславські земські Збори  виділили 50 крб. із кошторису утримання Переяславської земської лікарні на поточний рік , який складав 4300 крб. 97 коп. Зрозуміло, що такої мізерної суми було недостатньо для утримання і тим більше розширення лікарняного саду. Тому до цієї благородної справи долучилися жителі Переяслава. Так в 1885 р. саджанці для саду пожертвували П.А. Лукашевич і М.К. Ілляшенко. В 1886 р. А.Я. Ісаєвич передав саджанці для посадки саду при лікарні. Зібрання постановило висловити їм за це щиру вдячність. У 1887 р. відзвітувалось керівництво лікарні висадка дерев не проводилась, дерева та кущі, висаджені протягом  двох попередніх років, хоч і не дали значного росту, проте вижили в умовах  великої посухи у квітні-травні місяці (загинуло не більше 2% дерев). Восени у підзвітному році в саду розбиті доріжки, на що не було зроблено жодних витрат, оскільки роботи були виконані арештантами Переяславської тюрми за вироком мирових суддів, під керівництвом смотрителя лікарні.  За кілька років висаджені в 1884-1886 рр. на лікарняному подвір’ї дерева та кущі стали красивим садом, що «дає досить тіні і стає місцем прогулянок для хворих, які ідуть на поправку». У 1887 р. в лікарняному саду між рядами дерев з метою розпушування грунту були висаджені городні овочі – картопля, буряк і капуста, врожаю яких вистачило на зиму 1887-1888 рр.

Чимало важливої інформації про стан будівель Переяславської земської лікарні містять щорічні звіти Ревізійної комісії, зроблені за дорученням Переяславської земської Управи з метою контролювання витрачання коштів.

Одним із найдетальніших є звіт Ревізійної комісії за 1884 р. Насамперед комісія обстежила будинок Переяславської земської лікарні: «Нижній поверх сирий, у двох кімнатах сирість проникає в стелю, в наслідок чого виникає небезпека, що стеля впаде. Віконні рами гниють, на них з’являються грибки, лишаї і комахи, кватирки ніде не відкриваються, гачки на кватирках з тонкої проволоки, при доторканні до них ламаються,  на верхньому поверсі в палатах відпадає штукатурка, в пічках утворилися щілини, вони осіли і відокремилися від стіни. Ратирадні місця холодні, побудовані примітивним способом і не відповідають своєму призначенню, поширюють зловоння. Відсутній камін для спалювання перев’язочних матеріалів. Припарки розігріваються на кухні, що знаходиться в іншій будівлі, взимку при переносі з кухні до лікарні вони охолоджуються. Кожного разу для розігрівання припарок розтоплюється плита. При лікарні не має ванної кімнати [вона була збудована в 1885 р.], тому не має як лікувати тифозних і сифілітичних хворих. В бані є дерев’яні ванни замість металевих, вони не зручні і можуть передавати хвороби від одного хворого до іншого. Окрім того доводиться переносити хворих холодної пори року з лікарні через подвір’я до бані і назад. Подушки і матраци набиті шерстю щонайменше 10 років тому, шерсть в них збилась, просякла мазями і ліками, потом. Постільна і натільна білизна, одіяла, халати зносилися, придатні лише на бинти і ганчірки. Відсутні умивальники. Палати із жіночих і чоловічих відділень виходять в загальний коридор, де має бути перегородка. Флігель, в якому розміщені кухня, пральня і баня, розділені між собою тонкими перегородками, через які проникають аромати з кухні, пара від котлів, в яких гріють воду для прання, самі приміщення через постійну пару гниють з середини, штукатурка відпадає ззовні та з середини. Навколо флігеля постійно стоїть вода. Вирівнювання від бугрів подвір’я, проведене в 1883 р.,  не дало результату:  навколо лікарняної споруди було знято грунт на два сажні в ширину і 1 ½ четверті в глибину і таким чином утворилася широка плоска канава, в яку стікає вода, застоюється і псує стіни і навіть проникає в середину будівлі. Завдяки тому, що зима 1883-1884 рр. була безсніжною і води було мало споруда постраждала не сильно, в іншому разі вода могла б проникати через вікна на нижній поверх. Сарай на 3 відділення, в якому розміщені покійницька, цейхауз і льодник, розділені між собою дощаними перегородками з повздовжніми щілинами, через які можуть потрапляти з покійницької в цейхауз і льодник «міазми» від тифозних, холерних, дифтерійних трупів і заражати продукти, запаси білизни та одягу. Відчувається нестача кухонного посуду, цинкові миски майже всі в дірках, з яких третина малопридатна для вживання, а решта – «никуда негодны», ложки дерев’яні, можуть переносити хвороби, рекомендується замінити металевими. Кишеньковий набір лікаря поганий, хірургічні інструменти потребують ремонту і наповнення, особливо ампутаційний набір. Відсутні інструменти для розтину трупів і зубний набір, відсутня електрична машина, без якої не працює пульверизатор. Відсутня металева ванна. Кухарка і прачка пригрозили, що будуть звільнятися, бо на платню 4 крб. існувати не можливо на своєму хлібі. Відсутня сиділка для хворих жінок. Великий недолік лікарні – віддаленість від міста».

Відзначається інформативністю звіт особливої Ревізійної комісії (спеціально створена для обстеження лікарні) за 1885 р., особливо результативна частина. Рекомендовано: 1). В приміщенні лікарні необхідно розділити загальний коридор, в який виходять три палати із жіночого і чотири палати чоловічого відділень, хоча б легкою перегородкою з дверима. 2) У відхожих місцях в чоловічому і жіночому відділеннях встановити невеликі печі із Межигірської цегли в залізних футлярах адже перебування напівроздягненого хворого в неопалювальному приміщенні шкідливе для його здоров’я. 3). Перегінний куб на нижньому поверсі лікарні може залишатися в кімнаті зі сторожами, адже перебування сторожів там не впливає на якість дистильованої води. 4). Об’єднати в одне приміщення пральню та баню (розміщені у флігелі). Баня непотрібна розкіш, нею впродовж року скористалося лише 2 особи, тому замість необхідно влаштувати пральню. Для цього в приміщенні колишньої бані треба підсипати землі і зробити цегляну підлогу, утеплити повстю стіни і відштукатурити, а в передбаннику, де буде перебувати прачка переслати підлогу. В пральні необхідно влаштувати піч і котел з кришкою з листового заліза з трубою для відведення пари, в кімнаті прачки влаштувати просту голландську зігрівальну піч, відштукатурити в обох кімнатах стелі. 5). Дровника в лікарні не має, а 2 сажні дров складаються у покійницькій і  літньому бараку для хворих – приміщеннях із фарбованою підлогою, надто розкішною для дровників. На думку комісії для дров необхідно збудувати легкий сарай з односхилим дахом 2 сажні шириною і 3-4 сажні довжиною для 12 сажнів дров. На новий сарай в лікарні є матеріал, а робота обійдеться недорого – близько 75 крб. 6). Не вистачає жіночої прислуги в лікарні, а більшість хворих – жінки, які хворіють на «секретні» захворювання, тому потрібно ліквідувати посаду двірника (плата 120 крб.) і запровадити замість неї посаду жіночої прислуги з окладом 72 крб. 7). Рекомендовано замість приймального покою облаштувати палату на 3 безкоштовні ліжка. 8). Рекомендовано заборонити перебування в лікарні невиліковних хроніків, безпритульних, оскільки це не відповідає призначенню лікарні. 9). Харчування хворих варто покращити прибавкою 1-го золотника масла для каші і 1-го лота свинячого сала для борщу.

Пропозиції Ревізійної комісії були розглянуті та погоджені Переяславськими земськими Зборами і втілені в 1886 р., про свідчить Звіт Переяславської повітової земської Управи за 1886 р. У вересні 1886 р. місяці, на основі постанови Переяславських земських Зборів від 13 серпня 1885 р., в приміщеннях флігелю, зроблено наступні зміни. Кімната, в якій знаходилась баня, переобладнана в пральню: викинуті банні полички, поштукатурені стіни та стеля, зроблена цегельна підлога, побудована вариста піч із котлом, причому котел із залізним ковпаком  встановлені в пральні, а топка від варистої печі виходить у  сусідню кімнату – квартиру  для жіночої прислуги (в цій печі сім’я фельдшера та прислуга будуть готувати собі їжу, а на кухні виключно готуватиметься їжа для хворих). Ззовні пральня клинцьована та обмазана глиною, штукатурні роботи відкладені до наступного літа. Колишня пральня відведена під квартиру для жіночої прислуги. Планувалося розібрати стару дощану підлогу, підсипати землі і заслати нову. Але з’ясувалося, що підлога зроблена не із дощок, а із обаполів, які дуже згнили і тому, коли дошки знімали, більшість їх поламалася. Оскільки придбання нових дощок для підлоги потребувало великих затрат та й дощана підлога у вологих приміщеннях швидко згнивала, земська Управа визнала необхідним і вигідним для земства побудувати у всіх приміщеннях флігеля підлогу із цегли залізняка, таку ж як у пральні. В третій кімнаті флігеля – кухні – встановлена нова чавунна плита на місці розваленої старої. На всі ремонтні роботи, проведені у флігелі,  витрачено 298 крб. 20 коп. В інших спорудах лікарні (погріб, сараї) ремонтні роботи не проводилися в зв’язку з тим, що вони перебували в хорошому стані і повністю відповідали своєму призначенню. Як і раніше в дерев’яному сараї на 3  відділення розміщувалися: льодовник,  цейхгауз і склад для невеликих речей. В сараї на 2 відділення розміщувалися покійницька і дровник для пиляних дров (з жовтня 1886 р. розмістився склад для габаритних речей). Для дров побудовано окремий сарай із дощок в шули із дерев’яним односкатним дахом, довжиною 13 і шириною 7 ½ аршин на одне відділення. На побудову цього сараю витрачено 138 крб. 19 коп. Перебудови і ремонтні роботи дали свої результати. Ревізія земської лікарні, здійснена наприкінці 1886 р., показала, що всі приміщення лікарні утримуються задовільно, хворі утримуються задовільно, харчування добре і в достатній кількості.

З 1 липня 1887 р., після виходу у відставку смотрителя  Варфоломія і при вступі на посаду нового смотрителя Завойки, в приміщеннях нижнього поверху будинку лікарні відбулися  кардинальні зміни. Дві кімнати, в яких квартирував смотритель лікарні, зайняв фельдшер. Новий смотритель проживав поруч із лікарнею у власному будинку і не потребував квартири при лікарні. У двох кімнатах, які займав раніше фельдшер, розмістилися: в одній – приймальня для  амбулаторних хворих, а у другій – аптека. В тій кімнаті, в якій до цього розміщувались приймальня та аптека, була розміщена контора лікарні. В іншому ситуація кардинально не змінилася. Як і раніше, Ревізійна комісія відзначала: «Споруда лікарні потребує капітального ремонту, при сильних дощах протікає стеля, внаслідок чого місцями відпала штукатурка, підлога в коридорі нижнього поверху згнила, оскільки дошки покладені прямо на землю. Потребують капітального ремонту печі. Не належним чином утримується складське приміщення: перемішані нові і зношені речі, відсутні полиці. В палатах для «заразних» хворих відчувається запах із відхожих місць, які побудовані примітивним способом». Ревізійна комісія запропонувала зняти дерев’яну підлогу в коридорі 1-го поверху лікарні і заслати  його цеглою «в ялинку» або залити асфальтом. За рекомендацією Ревізійної комісії в 1887 р. дерев’яна підлога в коридорі першого поверху лікарні була замінена на цегляну. Також із зовнішньої стіни лікарні поза фундаментом навколо всієї споруди облаштована цегляна труба з отвором для руху повітря, яке мало висушити стіни. Відремонтовано печі, два ганки, паркан навколо лікарні.  Перенесений на інше місце дров’яний сарай у зв’язку із спорудженням на цьому місці будинку для арештантів. Будівельні роботи були виконані господарським коштом з матеріалів, які залишилося від спорудження нового земського Дому в Переяславі. Відомо, що було використано 44 260 шт. цегли й 25 пудів вапна. Це дещо поліпшило стан лікарні. Але повітря й далі було просякнуте міазмами, смородом і чадним димом, який виходив через тріщини в двох залізні печах в коридорі. Тому приміщення потребували тривалого провітрювання. Ще однією невирішеною проблемою лишалося накопичення в лікарні великої кількості речей померлих хворих, за якими не приходили спадкоємці. Рекомендовано: речі продавати і зараховувати гроші в склад недоїмки.

В 1889 р. прийнято рішення про спорудження літнього бараку для перебування хворих влітку, на придбання матеріалів асигновано 500 крб. на 1890 р. У 1892 р. будівництво літнього бараку  довжиною 18 аршин, шириною 15 аршин, висотою 4 ½ аршина було завершено. На матеріали і роботу витрачено 1893 руб. 89 коп., перевитрати склали 1393 р. 89 коп. Проте вже наступного року Переяславські земські збори постановили переобладнати літній барак під «заразне» відділення і виділити на це кошти в сумі 700 крб. Така необхідність пояснювалася тим, що в літній період на лікуванні перебувало мінімальна кількість хворих, і через це літній барак пустував. Переобладнання літнього бараку під інфекційне відділення передбачало: утеплення стін і стелі шляхом штукатурення, настилання підлоги, побудова печей, пофарбування дверей і вікон. У 1892 р. здійснено зовнішній ремонт головного корпусу лікарні (поштукатурені та пофарбовані стіни), на що витрачено 3 279 крб. 63 коп.

В 1902 р. Ревізійна комісія оглянула лікарню і виявила, що споруда лікарні за своєю будовою не відповідає своєму призначенню, в санітарному відношенні «ниже всякой критики» й потребує значного переобладнання. В лікарні відсутнє приймальне відділення для амбулаторних хворих, тому хворих приймають в сирому підвалі, де також знаходиться й аптека. Відсутні операційна кімната, операції проводяться у прохідній кімнаті, не відокремленій від палат і відхожих місць. У приміщенні, де проводяться операції, немає герметичної водонепроникної підлоги, через що накопичуються інфекції. При лікарні не має окремого приміщення для фельдшера, тому він незаконно проживає в приміщенні для арештованих в тюремному замку. Немає постійного приміщення для служників, тому вони перебувають або у ванній або в коридорах. Вхід в теплі клозети через холодні сіни. В наслідок відсутності бетонованих вигрібних ям під клозетами, грунт навколо лікарні заражений і стоїть сморід у підвалі. Клозетний запах отруює повітря в квартирі смотрителя лікарні, яка розташована у підвалі недалеко від клозету. Покійницька знаходиться під вікнами палат на відстані 18 кроків. В цьому приміщенні проводиться судово-медичний розтин трупів, часто напіврозкладених, від чого стоїть страшний сморід. Вигрібна і помийна ями на господарському дворі не цементовані і розміщені поблизу лікарняного колодязя, через що можуть забруднювати воду. В кухні немає окремого приміщення для кухарки. В пральні не має окремого входу, він проходить через жилу кімнату прачки. Через цю кімнату проноситься одяг хворих, часто заразних, а з пральні виходить велика кількість пару. В пральні відсутня герметична, водостійка підлога. Ревізійна комісія рекомендувала: спорудити окреме приміщення, в якому розмістити: амбулаторію, аптеку, квартири для  фельдшера і смотрителя. Побудувати нові вигрібні ями для  клозетів, обов’язково цегляні і цементовані Провести заходи з оздоровлення грунту на території лікарні. Облаштувати окрему операційну кімнату. Утеплити холодні сіни. Облаштувати квартири для служників у підвальному поверсі лікарні. Перенести покійницьку в південній кут саду, зробити окремий під’їзд до неї. Облаштувати цегляні цементовані вигрібні ями на господарському дворі.  Заслухавши звіт Ревізійної комісії Переяславські земські Збори доручили Управі розробити кошторис і проект переобладнання лікарні та погодити їх на екстрених земських Зборах. Негативну оцінку Ревізійної комісії отримав також стан діловодства в Переяславській земській лікарні: «Не ведеться книга обліку речей лікарні, надходжень і видатків, обліку речей хворих заразними хворобами, не ведеться облік витрат дров, книга запису хворих, що поступають на лікування, приходно-витратна книга не пронумерована, не прошнурована, ведеться незадовільно, записи зроблені нерозбірливо. Смотритель лікарні, який одночасно є письмоводителем не має можливості своєчасно робити необхідні записи у зв’язку з тим, що книга зберігається в Управі, а він перебуває постійно в лікарні.

Із великого кола заходів по розбудові та переобладнанню Переяславської земської лікарні, які рекомендувала здійснити Ревізійна комісія в 1902 р., на практиці було  реалізовано лише спорудження амбулаторії. На її будівництво в 1904 р. Переяславські земські збори заклали кошти в сумі 4 000 крб. Відомо, що амбулаторія будувалася площею 40 кв. сажнів. У звіті за результатами ревізії лікарні від 7 червня 1909 р. зберігся запис: «В амбулаторному приміщенні в багатьох місцях згнила підлога, перегородки осідають, потребує ремонту дах, що сильно протікає. Стіни потребують побілки. Квартира фельдшера сира і відгороджена від амбулаторії не обштукатуреною стіною.  На думку комісії необхідно доручити Управі розробити проект капітального ремонту амбулаторного приміщення. Про інші будівлі лікарні згадується, що всі  вони в порядку, лише бажано побілити стіни і відремонтувати деякі печі».

Піднімалось також питання про створення при лікарні аптечного складу для відпуску ліків. Але ця пропозиція була відхилена Переяславськими земськими зборами: «Наразі вигідніше у вільній аптеці Гофмана купувати ліки, ніж у аптеках земства, де доводиться платити по 20 коп. за 2-3 порошки хіни, ложку касторового масла чи шматочок пластиру».

У 1909 р. гласний І.Є. Коновалов підняв питання про необхідність відкриття при земських лікарнях родильних відділень. Переяславські земські збори постановили вивчити це питання на лікарняно-санітарній Раді і в разі позитивної оцінки дати йому хід.

З року в рік покращувалося матеріальне становище Переяславської земської лікарні та зростав рівень обслуговування хворих. Так, з 1889 р. Переяславські земські збори постановили відмінити плату за надання лікарями порад хворим, оскільки це не відповідало принципам земства (ініціатором виступив гласний Л.Й. Арінштейн). Цього ж року окрім одягу і постільної білизни для потреб хворих почали закуповувати панчохи, в кошторисі на 1889 р. на це було виділено 30 крб. З 1894 р.  при Переяславській земській лікарні запроваджена посада фармацевта. Відомо, що часто хворі не повертали аптечний посуд після використання ліків, щоб компенсувати його втрату запроваджена застава на аптечний посуд. В 1889 р. виділено 300 крб. на облаштування в Переяславській земській лікарні камери для дезінфекції і насоса для води на. В 1902 р. Голова Переяславської земської Управи В.В. Гамалья подарував лікарні мікроскоп Лейца. В 1903 р. постало питання про те, що для зручності хворих необхідно біля кожного ліжка встановити невеличкий столик і стілець, а для проведення операцій придбати спеціальне операційне крісло. У звіті Переяславської земської Управи за 1903 р. згадується, що один лікар на території українських губерній припадає на 40 тис. осіб, в той час як в країнах Західної Європи на одного лікаря припадає 1730-3630 пацієнтів. Окрім того, що лікарів мало, вони не завжди висококваліфіковані. У зв’язку з цим голова Управа вніс пропозицію щороку командирувати одного із повітових лікарів в Петербург на курси підвищення кваліфікації при Єленинській лікарні. Проте більшістю голосів ця пропозиція була відхилена через брак необхідного фінансування. Також було відхилене  клопотання Переяславського монастиря про безкоштовне лікування в земській лікарні братії монастиря.

Почесними опікунами лікарні в різні періоди були: кандидат філології Андрій Володимирович Стороженко (Голова Переяславської земської Управи в 1886-1887 рр.), відставний штабс-ротмістр, почесний мировий суддя Ілля Михайлович Канієвський, колезький асесор, предводитель дворянства Микола Миколайович Думитрашко-Раіч, колежський радник, почесний мировий суддя Сафоній Дмитрович Томачинський (1899 р.), колежський регістратор Іван Іванович Тесленко (1904 р.), дворянин Никифор Степанович Мазанько (1906).

Завідувач НДВ «Музей хліба»                                                                                               Олена Жам

Провідний екскурсовод НОМ екскурсійно-масової роботи                                                     Ірина Кучеренко