ОЛЕКСАНДР БОРОДАЙ ТА ЕТНОГРАФІЧНА ЕКСПЕДИЦІЯ З ПИТАННЯ ЗАПИСУ КОБЗАРІВ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Субота, 20 лютого 2021, 10:22

Біля третьої вітрини Музею кобзарства йде розповідь про етнографічну експедицію, яку організували Леся Українка (Косач-Квітка), Климент Квітка, Опанас Сластіон, Філарет Колесса (Рис. 1,2,3). Експедиція стала можливою завдяки тому, що в кінці ХІХ ст. в світі з’явилися перші унікальні звукозаписуючі пристрої, і це були – фонографи (Рис. 4,5).

На території Російської імперії їх почали використовувати заможні  українці, але етнографічна експедиція це була насправді єдина серйозна і систематична спроба зібрати повноцінний музичний архів. І саме ідея української прогресивної інтелігенції, полягала в тому, щоб зберегти той неоціненний пласт української усної народної творчості кобзарської традиції. Вони, як ніхто розуміли цінну думку  німецького вченого Г. Тріттена, який в ХІХ ст. стверджував наступне:

«В Україні від села до села і від хати до хати ходять похилі віком дідусі-кобзарі і співають пісні про минулу славу, про зруйновану могутність хоробрих козаків, пісні, в яких правдиво... змальована історія, звичаї цього народу, пісні великої історичної вартості... У жодного слов’янського народу національний історичний епос так своєрідно не розвинувся, як в українців...Навіть те, про що історія, літописи, які зберігаються в монастирях, не дають жодної довідки, збереглося в народних піснях неспотвореним і правдивим».

У вітрині музею експонується фотосвітлина фонографу та оригінальний фоновалик в круглому пеналі, який підписаний, таким чином дає інформацію про його вміст (Рис. 6).

Як потрапили фонографи в Україну і хто були ті перші субсидіанти, які забезпечили експедицію фонографами і валиками?

На початку ХХ ст. в Україну з Америки повернувся  Олександр Іванович Бородаєвський (1844 – 1919 рр). Він працював в Нью Йорку інженером на будівництві  метро. А коли дійшов до пенсійного віку – повернувся в Україну.

Про цього культурного діяча мало де зустрічається достовірної інформації. Але завідувачка Лубенським краєзнавчим музеєм пані Тетяна Сафронова нещодавно розпочала публікувати рідкісні фотосвітлини кобзарів і з поданням інформації. На початку ХХ ст. в газеті «Діло», яка видавалася у Львові  протягом 1880-1939 р.  подаються цікаві дані про характер та самобутню постать О. Бородая  які були додані до світлини – О. Бородай, Г. Гончаренко та поводир (Рис. 7).

«Олександр Бородай… Зовсім сивий дід, великий на зріст, огрядний з великою лисою головою і довгими білими запорожськими вусами. Сам він себе називав «американським гайдамакою». Хоч він справді мав вигляд гайдамаки, але в дійсності це був досить сентиментальний український ідеаліст, що здавалося тільки удавав із себе якогось хижака. Родом з Полтавщини по скінченні кадетського корпусу, вже був офіцером, він примушений був у 70-х роках емігрувати. По скінченні політехніки, здається в Мюнхені, він переїхав до Америки, де змінив своє прізвище Бородаєвського, на містера Бородая, натуралізувався і прожив там років 20-ть заробляючи, як інженер, електрик.

Почуваючи, як він казав, наближення смерті, виклопотав собі посаду в Американськім Електричнім Товаристві в Петербурзі, щоб не вмерти на чужині. Треба сказати, що таких завзятих інтенсивних українців серед нас ще не  було. Він ненавидів усією душею москалів і при сутичках з ними губив усіляку рівновагу,  раз у раз, попадався з ними в конфлікт. Хоч Бородай робив вражіння варіята, але він зробив  і багато корисного. Йому належить ініціатива улаштування ювілею Мордовця в надії відживити і розголосити український рух; він же ж зацікавив деяких членів Петербургської Академії наук перекладом Євангелія Морачевського на українську мову й таке інше.(Спогади Є.Чикаленко, част. ІІ стор. 26-28, Газета «Діло» Львів 1880-1939рр.)

Отже родом з Полтави. Мав дві освіти – інженерну і військову. Грав на торбані, тому дуже цікавився кобзарством та українськими старожитностями, зокрема. Повернувшись в Україну він активно почав приймати участь в культурному просвітництві: збирав та колекціонував давні музичні традиційні інструменти. Спочатку дуже активно співпрацював з Гнатом Хоткевичем. В 1904 р. замовив з Америки фонографи близько 8 штук і, в 1905 р. він разом з Хоткевичем намагалися записувати кобзарів. На жаль цей намір не мав продовження.

Віктор Мішалов – австралієць українського походження  досліджуючи спадщину  Г. М. Хоткевича  в Львівському історичному архіві зустрічав досить багато інформації про О. І. Бородая. Зокрема: Хоткевич відмічав, що О. Бородай повернувшись в Україну мав американське громадянство, яке дозволяло йому мати більше можливостей  в організації того чи іншого питання; він міг робити такі речі, які інші, тобто українці, не могли.

Хоткевич маючи інженерну освіту, намагався вдосконалити фонограф і створив подвійний рупор, щоб був кращий запис співу і гри окремо. У О. Бородая були наміри оплатити видання підручника гри на бандурі Г. Хоткевича. Та на жаль цього не відбулося, через непорозуміння двух характерних особистостей.  А потім Хоткевич емігрував із Харкова в Галичину. А О. Бородай розпочав  активну діяльність у музичній школі Лисенка в Києві. Він придбав кілька музичних інструментів та захоплювався грою на бандурі Кучугури Кучеренка, який тоді працював у Лисенка. Настільки, що просив відомого хормейстера О. Кошиця вивчитися гри на бандурі та скласти підручника для бандури. Але і цього не відбулося.

Зрештою, О. Бородай фінансував видання Самовчителя гри на кобзі  золотонішському бандуристу М. Домонтовичу. Він не покидав думку записувати кобзарів та весь їх героїчний епос. І тому передає фонографи  О. Сластіону, який провів перемовини з подружжям – Лариси (Леся Українка) та Климента Квіток. І ця унікальна велика праця відбулася. Завдячуючи О. Бородаю, О. Сластіону, Л. Українці, К. Квітці, Ф. Колесі та новому винаходу Томаса Едісона – фонографу (Рис. 8,9).

Доля О.Бородая закінчилася трагічно. Після Жовтневої більшовицької революції він не полишив України. І в 1919 році був заарештований більшовиками та розстріляний.

 

Підготувала молодший науковий співробітник НДС «Музей кобзарства»                               Н. В. Костюк

 

Використано: Польові дослідження Н.Костюк, записи спогадів  австралійця українського походження В. Мішалова – дослідника кобзарського бандурного руху в Україні та діаспорі, бандуриста, композитора від 26 січня 2021 року.

Спогади Є.Чикаленко, част. ІІ стор. 26-28; (Газета «Діло» Львів 1880-1939 рр.)