ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА ОБОЛДУЄВА (21.01.(3.02).1908 – 1995) – РАДЯНСЬКИЙ, РОСІЙСЬКИЙ АРХЕОЛОГ, ДОСЛІДНИЦЯ АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ'ЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Середа, 10 лютого 2021, 12:52

Тетяна Оболдуєва народилася 3 лютого (21 січня по ст. ст.) 1908 р. у Тюмені, в родині лікаря, який був засланий до Сибіру. У 1927 р. вступила на етнологічний факультет Першого Московського університету, через рік перевелася на східний факультет Середньоазійського університету в Ташкенті (1928–1930). Після закінчення навчання. працювала в Державній Академії історії матеріальної культури (ДАІМК) та у музеях Ленінграда, зокрема в Ермітажі, у Відділені раннього феодалізму під керівництвом відомого вченого-археолога Б. О. Латиніна.

В експедиціях останнього досліджувала старожитності Середньої Азії, давні культури Ферганської долини, зокрема проводила розкопки пам’яток здебільшого раннього залізного віку та раннього середньовіччя: городища Эйлатан, тепе Кугай (Узбекистан), курганного могильника Исфара (Таджикистан) (1933–1934). В експедиціях ДАІМК працювала на будівництві каналів Москва–Волга (1932) та Волга–Дон (1934). У 1935 р., після арешту і заслання Б. О. Латиніна, Т. Оболдуєву звільнили з Ермітажу. Після цього вона переїхала до Середньої Азії, де працювала науковцем у Ходжентському краєзнавчому музеї, з 1937 р. — в Узбекистанському комітеті з охорони пам’яток матеріальної культури. В 1937 р. бере участь в розкопках могильника Джун біля міста Янгиюль в Ташкентській обл. (Узбекистан). У 1939–1940 рр. вона керувала загоном археологічної експедиції на будівництві Великого і Північного Ферганського каналу. Це був фактично перший досвід археологічного спостереження на великих новобудовах. Внаслідок її робіт у Ферганській долині вона відкрила культура ферганських землеробів епохи бронзи, яка отримала назву «хустська культура». В подальшому впродовж 24 років Т. Г. Обалдуєва була постійним співробітником Ферганської археологічної експедиції Державного Ермітажу й Ферганського обласного краєзнавчого музею. З 1940 по 1942 рр. працювала вчена й в Інституті мови, історії та літератури Узбецького філіалу АН СРСР.

У 1944 г. Т. Г. Оболдуєва переїхала до Києва, де працювала в Інституті археології АН УРСР у відділі скіфо-античної / скіфо-сарматської археології (1944–1950), згодом – у Керченському державному краєзнавчому музеї (1950–1952).

У 1945 р. Т. Г. Оболдуєва потрапила на Переяславщину у складі Переяслав-Хмельницької комплексної експедиції Інституту історії матеріальної культури та Інституту етнографії АН СРСР, яку очолював Б. О. Рибаков, разом з колегами-археологами з Ленінграда та Києва Л. А. Голубєвою, Д. І. Бліфельдом, Н. В. Геппенер-Лінкою. Під час розкопок у Переяславі Т. Г. Оболдуєва керувала роботами на розкопі № 1 у південно-західній частині дитинця, де було здійснено розріз земляних укріплень на відрізку довжиною 30 м. Результати робіт на цій ділянці виявилися особливо вдалими. Розріз валу проходив не впоперек, а під певним кутом, що зумовило особливості умов на місцевості. Було зафіксовано основу насипу валу, досипки та пізніші нашарування. Дослідниці вдалося розкрити масивну сирцеву кладку: тобто з лицьового боку схил валу був укріплений багатьма рядами цегли-сирцю, яка таким чином входила до конструкції валу. Це була важлива деталь, унікальна знахідка, яка підтвердила датування укріплень переяславського дитинця Х ст. Згодом у своїй статті Б. О. Рибаков порівняв її з подібними конструктивними деталями укріплень Білгорода Київського Х ст. (1949). На сьогоднішній день сирцева кладка у фортифікації давньоруських городищ зустрінута дослідниками лише у чотирьох випадках.

Крім розкопок у Переяславі, Тетяна Григорівна досліджувала курган епохи бронзи з різночасовими впускними похованнями на р. Когильник в Молдові (1946) та кургани із сарматськими похованнями біля Мелітополя (1947). Працюючи в Інституті, підготувала роботу «Памятники сарматских племен на Украине», яка, на жаль, не була опублікована (рукопис зберігається в науковому архіві Інституту археології НАНУ). В Інституті археології АН УРСР Тетяна Григорівна захистила кандидатську дисертацію «Кургани каунчинської і джунської культур в Ташкентській області» (1947). Недовгий час працювала співробітником Керченського державного краєзнавчого музею у Криму (1950–1952).

У 1952 р. Т. Г. Оболдуєва переїхала до Москви, де довгий час трудилася в редакційно-видавничому відділі ІІМК (Інститут історії матеріальної культури) АН СРСР, а також була відповідальним секретарем редколегії редакції КСІІМК/КСІА. Одночасно працювала у секторі скіфо-сарматської археології ІІМК, пізніше – Інституту археології АН СРСР (1952–1963). Продовжуючи справу свого вчителя Б. О. Латиніна, вона керувала дослідженнями відомого багатошарового городища переважно раннього залізного віку Эйлатан у Фергані (Андіжанська обл., Узбекистан) (1958, 1960–1963). Т. Г. Оболдуєва розробляла тему по давній культурі Фергани, виступала з доповідями на засіданнях сектора та на наукових конференціях. Навіть після виходу на пенсію (1963) продовжувала їздити на розкопки, зокрема брала участь у роботах Ферганської археологічної експедиції і друкувала результати досліджень. Нагороджена медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне», значком «Участник строительства Большого Ферганского канала». Вона є автором близько 20 праць.

Померла Т. Г. Оболдуєва у 1995 р. у Москві у віці 87 років.

Деякі праці дослідниці:

  1. Оболдуева Т.Г. Археологические наблюдения на Северном Ферганском канале // Известия Узбекского Филиала АН СССР. – № 10. – 1940.
  2. Оболдуева Т.Г. Памятники сарматських племен на Украине. // НА ІА НАНУ. – 1948., ф. 12, спр. 314.
  3. Оболдуева Т.Г. Отчет о работе первого отряда археологической экспедиции на строительстве Большого Ферганского канала // Труды. Института истории и археологии АН УзССР. – Т. 4. – 1951.
  4. Оболдуева Т.Г. Сарматські кургани біля м. Мелітополя // АП. – 1952. – № 4.
  5. Оболдуева Т.Г. Исфаринские курганы (к вопросу о системе хозяйства древней Ферганы) // КСИИМК. – Вып. 76. – 1959 (в соавт с Б. А. Латыниным).
  6. Курган эпохи бронзы на р. Когильник // Известия Молдавского филиала АН СССР. – № 5 (25). – 1955. – С. 31–48.
  7. Оболдуева Т.Г. Курганы на арыке Джун // СА. – №4. – 1988.

Література:

  • Рыбаков Б.А. Отчет о раскопках 1945 г. в Переяславе-Хмельницком // НА ІА НАНУ. – 1945/10. – 9 с.
  • Рибаков Б.О. Розкопки в Переяславі-Хмельницькому в 1945 р. // Археологічні пам’ятки УРСР. – 1949. – Т. 1. – С. 21-25.
  • Брыкина Г. А. Оболдуева Татьяна Григорьевна // Институт археологии: история и современность. – М., 2000. – С. 181–183.
  • Колибенко О.В., Колибенко О.В. Історико-краєзнавчі дослідження Переяславщини (археологічні джерела). – Переяслав-Хмельницький, 2005. – Ч. 1. – С. 25.
  • Длужневская Г. В. Археологические исследования в Центральной Азии и Сибири в 1859–1959 гг. (по документам Научного архива Института истории материальной культуры РАН). – СПб.: ЭлекСис, 2011. – С. 212–213.
  • Оболдуєва Тетяна Григорівна // Інститут археології Національної Академії наук України. 1918-2014 / Гол. ред. П.П.Толочко. – К.: ВД «АДЕФ-Україна», 2015. – С. 536-537.
  • Бузян Галина, Юрченко Олександр. Дослідники археолого-архітектурних пам’яток Переяслава 40 – 60-х рр. ХХ ст.: матеріали до енциклопедичного довідника // Переяславіка: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: Збірник наукових статей. – 2017. – Випуск 12 (14). – С. 91.
  • Оболдуева Татьяна Григорьевна (1908-1995) [Електронний ресурс] // SCYTHIA et SARMATIA. Сайт отдела скифо-сарматской археологии ИА РАН / Режим доступу: http://scythia-sarmatia.ru/Оболдуева-Татьяна-Григорьевна-1908-1995/

Старший науковий співробітник НДВ археології                                                                                                  Г. М. Бузян