171 рік від дня народження Олени Пчілки (29(17). 07. 1849–04. 10. 1930)

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: П'ятниця, 17 липня 2020, 14:39
Notice: Undefined variable: info in /home/ksere795/niez.com.ua/templates/urbanlife/html/com_content/article/default.php on line 176

Олена Пчілка (псевдонім Ольги Петрівни Косач) – українська письменниця, драматург, публіцистка, громадська і культурна діячка, перекладачка, етнограф, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (1927).

Народилася Олена Пчілка в містечку Гадяч на Полтавщині в родині поміщика Петра Якимовича Драгоманова. Здобула домашню початкову освіту. Батьки прищепили їй любов до літератури, до української народної творчості. Під час навчання у зразковому пансіоні шляхетних дівчат у Києві (1861-1866) мешкала у брата Михайла Драгоманова, який мав великий вплив на формування її світогляду. Він залучив сестру до київської «Громади», у якій вона познайомилася із композитором М. Лисенком, письменником М. Старицьким, вченими, етнографами, фольклористами П. Житецьким, О. Русовим та С. Русовою. До «Громади» входив також Петро Косач – тоді студент права Київського університету, з яким Олена Пчілка познайомилася і згодом, у 1868 р., взяла шлюб.

Влітку 1868 р. разом з чоловіком переїхали на Волинь. Петро Косач отримав призначення у містечко Звягель (нині Новоград-Волинський). Тут Ольга Петрівна займалась етнографією: записувала народні пісні, обряди та звичаї, збирала зразки народних вишивок. 25 лютого 1871 р. у них народилася дочка Лариса, яка ввійшла в світову літературу як Леся Українка З гордістю і вдячністю Леся Українка називала свою матір найкращою, найрозумнішою, найталановитішою жінкою світового рівня. Виданий у 1876 р. збірник «Український орнамент» здобув визнання як українських, так і європейських науковців.

Навесні 1879 р. О.П. Косач з дітьми приїхала в Луцьк до свого чоловіка, якого було переведено на посаду голови Луцько-Дубенського з’їзду мирових посередників. У Луцьку вона вступила в драматичне товариство, а гроші, зібрані від спектаклів, запропонувала використати для придбання українських книг для клубної бібліотеки.

Літературну діяльність Олена Пчілка розпочала з перекладів поетичних творів О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Гоголя – збірка «Українським дітям» (1882), видала своїм коштом «Співомовки» С. Руданського (1880). З 1883  р. почала друкувати вірші та оповідання у львівському журналі «Зоря», перша збірка поезій «Думки-мережанки» (1886). Одночасно брала діяльну участь у жіночому русі, в 1887 р. разом з Наталією Кобринською видала у Львові альманах «Перший Вінок».

Наприкінці 1890-х рр. родина Косачів переїхала на постійне мешкання до Києва. О. Пчілка завідувала літературним відділом Київського літературно-артистичного товариства, стала редактором і видавцем журналу «Рідний Край» із додатком «Молода Україна» (1908-1914), виступала з доповідями про українських, російських та польських письменників, писала нариси і спогади про видатних діячів української культури: Т. Шевченка, Є. Гребінку, М. Лисенка, М. Старицького, М. Драгоманова, Б. Грінченка, П. Житецького та ін.

Початок нового століття приніс Олені Пчілці тяжкі особисті втрати – смерть сина Михайла (1903), чоловіка (1909), доньки Лесі (1913). Пчілка переїхала до Гадяча, куди перевела редакцію «Рідного краю». 1920 р. за «контрреволюційні» виступи була заарештована. Після звільнення виїхала до Могилева-Подільського, де перебувала до 1921 р., а відтоді жила в Києві. Працювала в комісіях Всеукраїнської академії наук. Як видатного знавця в цій галузі 1927 р. її обрали членом-кореспондентом ВУАН. Автор праць «Українські колядки», «Українські народні легенди останнього часу», «Українська гумористика», «Українські узори», «Українське селянське малювання на стінах» та ін.

До кращих творів Олени Пчілки належать: «Товаришки» (1887), «Світло добра і любови» (1888), «Соловйовий спів» (1889), «За правдою» (1889), «Артишоки» (1907), «Півтора оселедця» (1908); п'єси «Сужена не огужена» (1881), «Світова річ» (1908) та ін.

Багато писала для дітей. Крім численних поезій, казок, оповідань, їй належать також п’єси: «Весняний ранок Тарасовий» (1914), «Казка Зеленого гаю», «Щасливий день Тарасика Кравченка» (1920), «Киселик», «Скарб», «Мир миром» (1921), «Кобзареві діти» та ін .

Автор перекладів світової класики: Овідія, А. Міцкевича, О. Пушкіна, Й.В. Ґете, Г.К. Андерсена, В. Гюґо, а також публіцистичних, літературно-критичних статей і спогадів: «М.П. Старицький» (1904), «Марко Кропивницький яко артист і автор» (1910), «Євген Гребінка і його час» (1912), «Микола Лисенко» (1913), «Спогади про Михайла Драгоманова» (1926). Великі її заслуги в сфері дослідження українського фольклору та етнографії. Наукове значення мають такі праці: «Українські узори» (1912 і 1927), «Про легенди й пісні», «Українське селянське малювання на стінах» та інше. Збірка творів: «Оповідання», І-ІІІ (1907, 1909, 1911) та «Оповідання» (з автобіографією, 1930).

Померла Ольга Петрівна Косач 4 жовтня 1930 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з чоловіком та донькою Лесею Українкою.

 

Бібліографічне посилання: Янишин Б.М. Пчілка Олена [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pchilka_O 

Молодший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т.Г. Шевченка»                            С.П. Пригонюк