Роман Осипович Шухевич – «людини виняткового гарту»

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Понеділок, 29 червня 2020, 18:18
Notice: Undefined variable: info in /home/ksere795/niez.com.ua/templates/urbanlife/html/com_content/article/default.php on line 176

30 червня 1907 року, народився Головнокомандувач УПА Роман Шухевич.

Рома́н Шухе́вич — український політичний і державний діяч, військовик. Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Командир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонів Вермахту (1941–1942). Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії, голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943–1950).

Раннє дитинство Роман провів у Краковці та Камінці Струмиловій на Львівщині, де його батько працював у судах. Після вступу до Академічної гімназії батьки віддали сина на проживання у Львів до бабусі і дідуся - відомого етнографа Володимира та Герміни Шухевичів. 

Окрім них значний вплив на Романа в дитинстві мав також Євген Коновалець, який деякий час винаймав у Шухевичів кімнату разом із січовим стрільцем і викладачем гімназії Степаном Шахом. 

У школі Роман вчився добре, його річні свідоцтва за 1921 - 1924 pоки містять переважно оцінку «дуже добре» з основних предметів. Лише в 1923 – 1924  рр. навчальному році він мав з релігії, польської та давньогрецької мови оцінки «добре», а з німецької – «достаточну». 

Юнак також займався музикою та співом: на початку 1930-их вступив на заочне навчання до Музичного інституту імені Лисенка по класу фортепіано. Разом із братом Юрієм він навіть виступав у Львівській Опері. 

Квартиранти Шухевичів згадували, що коли в домi починалися суперечки, Роман сідав за фортепіано — грав і співав iз «Наталки Полтавки»: «Де згода в сімействі, там мир і тишина», після чого сварки вщухали.

Хлопець був надзвичайно вправним спортсменом: будучи студентом, поставив рекорд у змаганнях з бігу з перешкодами на 400 метрів та у плаванні на 100 метрів на Запорізьких іграх у Львові 1923 року. Після чого жартував, що має за ціль переплисти Ла-Манш. Також добре грав футбол, їздив верхи і  танцював.

Роман у юності також був активним пластуном. В одній із облікових пластових карток юнака його охарактеризували так: «Найліпший з гуртка. Честолюбивий. Войовничий. Енергійний».

Своє історичне призначення на вищих посадах в українському визвольно-революційному русі доби Другої світової війни Роман Шухевич бачив у тому, щоб сконсолідувати сили ОУН, розхитані нацистськими репресіями, усунути розбіжності та кризу в Проводі ОУН, яка виникла на початку 1943 p., підтримати ініціативу Крайового проводу ОУН на ПЗУЗ щодо створення Української Повстанської Армії та перетворити її в інструмент боротьби за Українську самостійну соборну державу.

Шухевич, усвідомлюючи необхідність демократизації деяких організаційних та ідеологічних засад діяльності ОУН, зорієнтував Організацію на створення всеукраїнського політичного представництва у формі УГВР. Завдяки цьому український визвольно-революційний рух, спочатку репрезентований лише ОУН, набув з літа 1944 р. загальноукраїнського значення, позбавився монопартійних впливів і почав просуватись на схід.

Петро Дужий, ідеолог ОУН, писав про Шухевича: «Боротьба за волю українського народу, за його суверенне державне існування і розквіт стала змістом життя Романа Шухевича — людини виняткового гарту».

Романові Шухевичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. Посмертно іменований пластовою старшиною найвищим почесним ступенем гетьманського скоба (1950).

Підготувала                                         Наталя Заїка