170 років від дня народження Володимира Щербини

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Понеділок, 18 травня 2020, 10:38
Notice: Undefined variable: info in /home/ksere795/niez.com.ua/templates/urbanlife/html/com_content/article/default.php on line 176

Щербина Володимир Іванович (1850-1936) – український історик, педагог, архівіст, краєзнавець, громадський діяч. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, Київського товариства охорони пам’ятників старовини та мистецтва, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (УАН).

Народився Володимир Щербина 16 травня 1850 р.у Києві в родині лікаря Івана Щербини, нащадок київських міщан, яким належала садиба поряд з колишньою Київською міською думою на Подолі.

Навчався в Другій київській гімназії (1862-1868), закінчив історично-філологічний факультет університету св. Володимира в Києві (1868-1873), був учнем Володимира Антоновича і Михайла Драгоманова. Захистив кандидатську дисертацію на тему: «Гетьманство Кирила Григоровича Розумовського у зв’язку з попередньою історією Малоросії» (1873).

Після закінчення університету Володимир Щербина навчався на педагогічних курсах Петербурзької військової гімназії (1873-1876).

 З 1876 по 1879 рік викладав російську мову та історію в петербурзькій військовій та жіночій гімназіях.

З 1879 р. жив і працював у Києві. Протягом 1879-1920 рр. учителював у жіночих та чоловічих гімназіях. В. Щербина був членом київського історико-архівного гуртка, яким у 1880-1890-х роках керував Володимир Антонович, також співпрацював з київською Археографічною комісією і був членом Історичного товариства Нестора Літописця.

Свої розвідки В. Щербина публікував у виданнях: «Архив Юго-Западной России», «Чтения в историческом обществе Нестора Летописця», журналі «Киевская старина» (особливо в 1891-1899 рр.).

В 1901 р. разом із Леонідом Добровольським за дорученням Історичного товариства Нестора Літописця і Московського археологічного товариства здійснив кілька експедицій на Правобережжя (Бердичівський, Васильківський повіти), збираючи стародруки, рукописи, мистецькі пам’ятки.

Володимир Щербина брав активну участь у різних громадсько-культурних організаціях Києва. З 1920 р. працював у Національній бібліотеці при УАН, в архівному управлінні і згодом у спеціалізованих ділянках УАН: в Археографічній комісії, керував Комісією Києва і Правобережжя, був членом кафедри історії України.

1926 року з нагоди 50-річчя літературно-наукової діяльності В. Щербини, УАН видала монографію «Наукові студії з історії Київа Володимира Івановича Щербини», що містить і бібліографію його праць.

Коли вченому виповнилося 80 років у 1930 р., він вийшов на пенсію.

Помер Володимир Іванович Щербина у 1936 р., похований на Звіринецькому кладовищі.

Багато праць Володимира Щербини публікувалося в журналі «Україна», «Наукових збірниках» та інших академічних виданнях. Тісно співпрацюючи з Михайлом Грушевським, вчений присвятив головну увагу історії Києва:

  • «О киевской старине» (три видання 1884, 1896, 1910);
  • «Киевскиевоеводы, губернаторы и генерал-губернаторы 1654-1775 гг. (Чтения в историческом обществе Нестора Летописца. – 1892. – КН. VІ);
  • «Первый киевский археолог М.Ф. Берлинский» (1896);
  • «Прошлое Киева и его памятники» (1912);
  • «Боротьба Києва за автономію» (1925);
  • «Нариси з історії Києва, 1654-1914» (1926);
  • «Головні будівлі Печерської Лаври» (1926);
  • «Документи до історії Києва 14941835 рр.» // Український археографічний збірник. – 1926. – Т.1.

Праці з історії Гайдамаччини:

  • «Сава Чаленко и Игнат Голый» (1891);
  • «О происхождении слова „Колеивщина“» (1893);

Праці з історії козаччини:

  • «Последние следы козачества в Правобережной Украине» (1899);
  • «До питання про статті Б. Хмельницького в редакції 1659 р.» (1928);
  • «Доба козаччини на Лівобережній Україні» (1930);
  • «Украинские староства по люстрациям XVIII в.» (Архив Юго-Западной России. — 1905. — Ч. 7. — Т. 3).

Молодший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т.Г. Шевченка»                           Пригонюк С.П.