8 КВІТНЯ 1921 Р. НАРОДИВСЯ ІВАН ГАВРИЛОВИЧ ШОВКОПЛЯС (08.04.1921-13.06.1997) – УКРАЇНСЬКИЙ АРХЕОЛОГ, ПРОВІДНИЙ ФАХІВЕЦЬ У ГАЛУЗІ ПІЗНЬОГО ПАЛЕОЛІТУ УКРАЇНИ, ІСТОРИК-БІБЛІОГРАФ, ІСТОРИК НАУКИ, МУЗЕЄЗНАВЕЦЬ, ДОСЛІДНИК АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМʼЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ.

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Понеділок, 06 квітня 2020, 14:28
Notice: Undefined variable: info in /home/ksere795/niez.com.ua/templates/urbanlife/html/com_content/article/default.php on line 176

Народився у с. Лазірки Оржицького р-ну Полтавської обл.

У 1938 р. вступив на історичний факультет Київського Державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Під час Другої світової війни у м.Махачкала закінчив історичний факультет Дагестанського державного педагогічного інституту (1942), працював вчителем (1942-1944).

У 1945 р. з відзнакою закінчив історичний факультет Київського університету. Навчався в аспірантурі Інституту археології АН УРСР, де науковим керівником у нього був академік П.П. Єфименко. Водночас працював у Державному історичному музеї УРСР, нині Національний музей історії України (1945-1949). У 1949 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Супонєвська палеолітична стоянка». Одразу після захисту кандидатської дисертації, директор Інституту археології академік П.П. Єфименко запропонував молодому досліднику посаду вченого секретаря Інституту (1949-1950), а невдовзі – й посаду заступника директора Інституту з наукової роботи (1950-1960). У 1964 р. І.Г. Шовкопляс захистив докторську дисертацію «Мезинская стоянка. К истории Среднеднепровского бассейна в позднепалеолитическую епоху». І.Г. Шовкопляс уперше виділив окремі господарсько-побутові комплекси на стоянках як доказ існування палеолітичних сімей, що послужило основою для подальших палеоеконтактних та палеодемографічних реконструкцій суспільства епохи каменю, запропонував власні реконструкції первісних жител тощо. Хронологія пізнього палеоліту Середнього Подніпров’я, запропонована вченим, й на сьогодні залишається актуальною.

Науковець з успіхом займався педагогічною діяльністю: викладав курс археології у Київському педагогічному інституті (1954-1956) та на кафедрі археології та музеєзнавства Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1971-1974). Кілька поколінь вітчизняних студентів слухали лекції вченого (в т.ч. й автор даного допису) та навчалися за його підручником «Основи археології» – першим українським підручником з археології, який витримав два видання (1964, 1972).

У 1967 Р. І.Г Шовкопляс започаткував та очолив Археологічний музей (1967—1973), спочатку як відділ Інституту археології, який з 1969 р. функціонує як археологічний відділ Центрального науково-природничого музею АН УРСР.

Талановита людина, Іван Гаврилович проявив себе в багатьох галузях, і як видатний організатор науки та дослідник історії науки, і як археолог-практик,і як бібліограф, і як музеєзнавець. В Україні ним розкопані широко відомі пізньопалеолітичні стоянки: біля с. Лука-Врублівецька Хмельницької обл., поблизу с. Нагоряни Чернівецької обл. (1949-1951), біля с. Мізин Чернігівської обл. (1954-1961), у с. Добраничівка Яготинського р-ну Київської обл. (1953-1970), на околиці м. Радомишль Житомирської обл. (1956-1965) та ін. У Києві, на березі р. Почайни на Оболоні, разом з дружиною, археологом Ганною Михайлівною Шовкопляс, він відкрив унікальне поселення, що існувало з II ст. до н.е. по VI-VII ст. н.е. (1964-1974). Іван Гаврилович енергійно просував ідею зберегти і музеєфікувати пам’ятку, що має епохальне значення, оскільки засвідчує постійне заселення берегів Почайни давніми та ранньосередньовічними слов’янами ще до заснування Києва, але цим намірам не судилося збутися.

Діяльний захисник археологічної спадщини України, авторитетний керівник, ще у 1950-х рр. він сміливо виступив проти «традиційної» практики вивезення скіфського золота та інших особливо цінних артефактів з України в Росію для зберігання в Ермітажі, кинувши виклик усталеній системі. Завдяки активним діям І.Г. Шовкопляса та деяких інших українських вчених скіфське золото припинили вивозити з України, зокрема пектораль із Товстої могили, чашу з Гайманової могили та багато інших археологічних раритетів із дорогоцінних металів залишились в Україні, їх стали передавати на зберігання до Музею історичних коштовностей у Києво-Печерській лаврі.

За активну проукраїнську позицію він був переслідуваний владою. А приводом для конкретних її дій стала монографія І.Г. Шовкопляса «Розвиток радянської археології на Україні (1917—1966): Бібліографія» (1969), в яку були включені твори «небажаних» в ті часи вчених, таких як Ф.Вовк, В.Антонович, М.Грушевський та ряду інших. У 1973 р. І.Г. Шовкоплясу були висунуті звинувачення в націоналізмі, книгу було навіть вилучено з бібліотек, а сам автор був відсторонений від роботи в Інституті археології, звільнений з посади директора Археологічного музею, обмежений у проведенні польових досліджень та переведений на роботу до Центральної наукової бібліотеки (нині Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського).

Впродовж останніх двадцяти п’яти років, до кінця свого життя, дослідник працював у головній науковій бібліотеці України, де підготував кілька фундаментальних видань, присвячених бібліографії археології України, які фактично започаткували нову галузь науки в Україні. Результатом стало видання фундаментальних бібліографічних довідників (1969, 1989, 1999). У 1970-х рр. І.Г. Шовкопляс звернувся до наукової бібліографії. Побачили світ наукові дослідження, присвячені Т.Г. Шевченку. Дослідник підготував до друку бібліографічні покажчики про життя та діяльність гетьманів України – Івана Мазепи та Павла Скоропадського.

Він брав безпосередню участь у створенні Музею гетьманства в Києві. Крім Археологічного музею АН УРСР, який він започаткував у 1967 р., у 1977 р. Іван Гаврилович створив перший в Україні музей на місці розкопок палеолітичної пам’ятки – стоянки мисливців на мамонтів у с. Добраничівка Яготинського р-ну Київської обл.

І.Г. Шовкопляс тісно пов’язаний з археологією Переяславщини і переяславським заповідником. Пізньопалеолітична пам’ятка мисливців на мамонта у с. Добраничівка на території історичної Переяславщини досліджувалась І.Г. Шовкоплясом у 1953, 1967, 1968, 1969, 1970, 1973 та 1975 рр. Розкопками було розкрито площу у 2600 кв. м, де відкрито чотири житлово-господарських комплекси, що складалися з чотирьох чумоподібних жител, в основі яких як фундамент були черепи та крупні кістки мамонтів, житла оточувало по декілька ям із запасами кісток тварин. Ще під час розкопок 1953 р. унікальні розкопки зацікавили молодого директора Переяслав-Хмельницького державного історичного музею М.І. Сікорського. Коли у 1967 р. відновились дослідження стоянки експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом І.Г. Шовкопляса, в археологічних розкопках взяли участь переяславські музейники: директор М.І. Сікорський, науковець М.І. Жам, реставратор Є.М. Харін. Під час досліджень 1967 р. були відкриті залишки двох житлово-господарських комплексів, які складалися з решток двох наземних жител, кількох ям-комор з кістками мамонта і місць по обробці кременю (так зв. «майстерень»). Їх дослідження були продовжені у наступні 1968 та 1969 рр. У археологічній практиці після відкриття, дослідження та фіксації культурний шар та археологічні об’єкти розбираються, а розкоп загортається. Михайло Іванович та Іван Гаврилович Шовкопляс, обидва – відданні науці, ініціативні дослідники та діяльні музейники, розуміючи унікальність відкритої пам’ятки, прагнули її зберегти. Виникла ідея перенести монолітом знайдений комплекс до Музею народної архітектури та побуту у Переяслав. І.Г. Шовкопляс пізніше стверджував, що у його багаторічній практиці не доводилося робити нічого подібного, настільки масштабного, окрім перевезення до музею моноліту поховання вагою у 200 кг. Але вирішили спробувати. Влітку 1967 р. працівники музею розпочали роботи. Щоб реалізувати ідею музейні реставратори розробили оригінальну технологію перенесення монолітом великих об’єктів вагою у кілька тонн. Ось як її описує Г.І. Козій: «...Спочатку археологічні об’єкти – ями-комори з кістками мамонтів – виокремили з оточуючого ґрунту блоками прямокутної та квадратної форми і з боків оббили дубовими дошками, які утворили великі ящики, поки що без дна, які своїми стінками щільно охоплювали відділені блоки, не дозволяючи ґрунту розсипатися. Потім своєрідною пилкою з металевого колючого дроту підрізали пласт землі під утвореними блоками, методично підсовуючи в утворені пустоти міцні дубові дошки, які й стали дном ящиків. Отже, археологічні об’єкти опинилися непорушеними всередині змонтованої місткості в товщі оточуючого ґрунту. Внаслідок цих робіт одержали величезні контейнери, кожен з яких важив близько 2 т. Підйомним краном контейнери були навантажені на автомашини, перевезені до Переяслава та встановлені у заздалегідь підготовлені ями на території музею просто неба». Було перевезено три ями-комори. Над ними був зведений великий павільйон дерев’яної конструкції, вкритий бляхою, що мав вигляд куреня чи чума північних народів., всередині по центра приміщення було відтворено первісно житло із жердин, в основі якого були кістки мамонтів, перевезених з розкопу, а навколо розміщені перевезені монолітом ями з кістками тварин-гігантів кам’яного віку. Надихнувшись цим успішним досвідом переяславських музейників, Іван Гаврилович з характерною для нього наполегливістю добився від державних органів коштів, щоб музеєфікувати залишки четвертого житлово-господарського комплексу, розкопаного у 1975-1977 рр. Приміщення музею «Добраничівська стоянка» збудовано безпосередньо на місці розкопок. Організацією музею займалися співробітники Яготинського історичного музею, а керував роботами сам автор розкопок. Нині – це філіал Яготинського державного історичного музею. Й донині ця незвична експозиція викликає захоплення відвідувачів. У 1990-х рр. під час однієї з наукових конференцій у Переяславі, почесний доповідач цього заходу І.Г. Шовкопляс, власноруч організував поїздку учасників до музею у с. Добраничівка, й оповідав екскурсантам про історію його створення. Дослідник підтримував дружні стосунки з М.І. Сікорським, організовував поїздки своїх колег до музеїв Переяслава.

У 1995 р. Указом Президента України І.Г. Шовкоплясу присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Він автор понад 340 друкованих праць – дослідницьких, пам'яткознавчих, науково-популярних, енциклопедичних, методичних; в тому числі близько 20–ти монографій; бібліографій окремих видатних вчених: Б.Грінченка, І.Підоплічка, М.Рудинського та ін. Написав розділ «Пізній палеоліт» у фундаментальній академічній праці «Археологія Української РСР», том 1. (1971).

Помер І.Г. Шовкопляс на 77 році життя 13 червня 1997 р. у Києві.

Деякі праці дослідника:

  1. Шовкопляс І.Г. Стародавній кам’яний вік на Україні. – К., 1955.
  2. Шовкопляс І.Г. Археологічні дослідження на Україні (1917-1957). – К., 1957.
  3. Шовкопляс І.Г. Кам’яний вік на території Української РСР. – К., 1962.
  4. Шовкопляс І.Г. Основи археології: Навчальний посібник для студентів історичних факультетів університетів та пед. інститутів. – К., 1964. – К., 1972. – 221 с.
  5. Шовкопляс І.Г. Мезинская стоянка: к истории Среднеднепровского бассейна в позднепалеолитическую эпоху. – К., 1965. – 137 с.
  6. Шовкопляс И.Г. Раскопки позднепалеолитической стоянки на р. Супое // КСИА. – Вып. 4. – К., 1955. – С. 152-154.
  7. Шовкопляс И.Г. Исследования Добраничевской стоянки // АИУ 1967 г. – К., 1968. – Вып. 2. – С. 79-83.
  8. Шовкопляс І.Г. До питання про характер розвитку культури пізнього палеоліту (на матеріалах Української РСР і сусідніх територій) // Археологія. – Т. ХХІІ. – Киев. – С. 31-54
  9. Шовкопляс І.Г. Розвиток радянської археології на Україні (1917-1966): Бібліографія / І.Г. Шовкопляс; – К.: Наукова думка, 1969. – 343 с.
  10. Шовкопляс И.Г. Раскопки Добраничевской стоянки // АО 1969 г. – М.: Наука, 1970. – С. 222-223.
  11. Шовкопляс І.Г. Господарсько-побутові комплекси пізнього палеоліту // Археологiя. – 1971. – Вип. 13.
  12. Шовкопляс І.Г. Пізній палеоліт // Археологія Української РСР. – Т. 1. – К.: Наукова думка, 1971. – С. 39-64.
  13. Шовкопляс И.Г. Исследования Добраничевской стоянки // АО 1970 г. – М.: Наука, 1971. – С. 229-230.
  14. Шовкопляс І.Г. Добраничевская стоянка на Киевщине (некоторые итоги исследования) // Палеолит и неолит СССР. – Вып. 7: Серия: Материалы и исследования по археологии СССР. – №185. – Л., 1972.
  15. Шовкопляс И.Г. Раскопки в Добраничевке // АО 1973 г. – М.: Наука, 1974. – С. 363-364.
  16. Шовкопляс И.Г. Исследования в Добраничевке на Киевщине // АО 1975 г. – М.: Наука, 1976. – С. 407-408.
  17. Шовкопляс І.Г. Древний Киев: краткий исторический очерк. – К., 1984.
  18. Шовкопляс І.Г. Методические рекомендации по библиографическому обеспечению «Свода памятников истории и культуры народов СССР» по Украинской ССР. – К., 1984.
  19. Шовкопляс І.Г. Археология Украинской ССР: Библиографический указатель 1918-1980. – К., 1989.
  20. Шовкопляс Г.М., Шовкопляс І.Г. За покликом серця: Пам’ятки історії та культури в житті і творчості Т.Г. Шевченка. – к.: Наук. думка, 1990.  
  21. Шовкопляс І.Г. Фонди Центральної наукової бібліотеки імені В.І. Вернадського АН України. – К., 1993.
  22. Шовкопляс І.Г. Археологія України: Бібліографічний покажчик 1981–1990. – К., 1999.
  23. Шовкопляс І.Г., Пашкевич Г.О. Добраничівська стоянка // Кам’яна доба України. – 2011. – Вип. 14.

Література:

    • Шовкопляс І. Г. // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – Т. 3. – К., 1968. – С. 306 – 307.
    • Мезенцева Г. Дослідники археології України: Енциклопедичний словник-довідник. – Чернігів, 1997. – С. 37.
    • Пам’яті Івана Гавриловича Шовкопляс // Археологія. – 1998. – № 3. – С. 156-158.
    • Шовкопляс Т.І. Іван Шовкопляс: сторінки життя // Дослідження первісної археології в Україні (До 50–річчя відкриття палеолітичної стоянки Радомишль). – К., 2008. – С. 8–10.
    • Залізняк Л.Л. Іван Гаврилович Шовкопляс – видатний український учений, педагог, музейник і захисник історичної спадщини // Кам’яна доба України. – 2011. – Вип. 14. – С. 6-8.
    • Козій Г.І. З історії музеєфікації пізньопалеолітичного комплексу «Добраничівська стоянка» // Переяславіка: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» / Збірник наукових статей. – Переяслав-Хмельницький, 2011. –. Вип. 5(7).– С.416-418.
    • Юренко С.П. Шовкопляс Іван Гаврилович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Ред.: В.А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: Наук. думка, 2013. – 688 с.:– Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shovkoplias.
    • Шовкопляс Іван Гаврилович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/ Шовкопляс_Іван_Гаврилович.

              Старший науковий співробітник НДВ археології                                         Бузян Г.М.

View the embedded image gallery online at:
http://niez.com.ua/museums/%D0%B5%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8F-%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0/%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80/%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96/2069-8-%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F-1921-%D1%80-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D1%81%D1%8F-%D1%96%D0%B2%D0%B0%D0%BD-%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87-%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D1%8F%D1%81-08-04-1921-13-06-1997-%E2%80%93-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3,-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D1%84%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C-%D1%83-%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%83%D0%B7%D1%96-%D0%BF%D1%96%D0%B7%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%83-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%BA-%D0%B1%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84,-%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%BA-%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B8,-%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D1%94%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C,-%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D0%BF%D0%B0%D0%BC%CA%BC%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%BA-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%8F%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B8#sigProIdc78a04c4bb