110 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ДМИТРА ТАРАСОВИЧА БЕРЕЗОВЦЯ (18.10.1910-29.05.1970) – УКРАЇНСЬКОГО РАДЯНСЬКОГО АРХЕОЛОГА, ДОСЛІДНИКА АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМʼЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Середа, 18 березня 2020, 11:50
Notice: Undefined variable: info in /home/ksere795/niez.com.ua/templates/urbanlife/html/com_content/article/default.php on line 176

Народився 18 жовтня 1910 р. у м. Новоград-Волинський у родині вчителя. Після закінчення семирічки навчався у Бердичівській професійній школі, де здобув фах слюсаря (1924-1925). Працював за фахом в колгоспі та на заводі м. Бердичева Житомирської обл. (1925-1927), вчителював у сільській школі на Житомирщині (1928-1929), потім – лаборантом й завідувачем відділу Бердичівського музею, водночас викладав у навчальних закладах (1929–1931). У 1929-1930 рр. вперше взяв участь у дослідженнях Бердичівського музею під керівництвом Т.М. Мовчанівського, зокрема, у розкопках Райківецького городища.

З 1932 по 1941 р. перебував на дійсній військовій службі (курсант, командир танкової роти, помічник начальника штабу бригади, начальник полігону), у 1941 закінчив Військову академію механізації та моторизації Червоної Армії (згодом Військова академія бронетанкових військ). З 1942 р. перебував на фронті. Під час Харківського оточення, після тяжкого поранення в голову, потрапив у полон, перебував у кількох концтаборах, де брав участь в русі опору. Після втечі в Австрії був призначений американською військовою адміністрацією комендантом табору для переміщених осіб Клюбервізен (Брауншвайґ). Демобілізувався у званні майора танкових військ.

Д.Т. Березовець 25 років пропрацював у Інституті археології АН УРСР (1946–1970). У 1969 р. захистив кандидатську дисертацію «Северяне (перед образованием Киевской Руси)». Вчений виділив волинцевську та пеньківську культури, дослідивши епонімні пам’ятки – тілопальний могильник і селище VIII ст. на р. Сейм поблизу с. Волинцеве на Сумщині (1948-1949, 1965-1966) та низку поселень VI–VIII ст. у пониззі р. Тясмину поблизу с. Пеньківка Кіровоградської обл. (1956-1959). Дослідник інтерпретував волинцевську культуру як пам’ятки літописних сіверян, а пеньківську – як старожитності уличів (згодом пеньківська культура була співвіднесена багатьма фахівцями з антами античних джерел). До кола наукових інтересів Д.Т. Березовця також входили черняхівська й салтівська культури. Остання, відкрита в басейні Сіверського Дінця, належала не слов’янам, носіями її були алани, болгари та інші народи, що входили до складу Хазарського каганату (VІІІ-поч. Х ст.). Своїми дослідженнями Д.Т. Березовець поклав початок історичній інтерпретації слабо вивчених на той час археологами пам’яток Лівобережжя Дніпра.

Вперше Переяслав Д.Т. Березовець відвідав у травні 1952 р., коли він з колегами-археологами В.А. Богусевичем, В.К. Гончаровим та Р.О. Юрою відвідали місто, щоб на місці ознайомитися з матеріалами, які належали могильнику черняхівської культури, випадково виявленими під час риття кагатів на території радгоспу «Переяславський». Археологи побували на місці знахідки: кагати ще не були засипані, й у розрізі траншеї на гл. 1,20 м були знайдені рештки сіроглиняного кружального горщика та кістки поховання. Розкопки на могильнику в тому ж році провела експедиція на чолі з В.К. Гончаровим. Переяславський могильник нині є однією з еталонних пам’яток черняхівської культури.

У 1963 р. Лівобережний розвідзагон Канівської слов’янської експедиції Інституту археології АН УРСР під керівництвом Д.Т. Березовця та Є.О. Петровської відкрив поселення Х-ХV ст. біля с. Комарівка, а також кілька місцезнаходжень епохи бронзи поблизу с. Підсінне на Переяславщині. Комарівське поселення виявилося унікальним, в археологічному плані єдиним у своєму роді: розкопки впродовж 1964-1968 рр. (керівник А.І. Кубишев) показали, що життя на поселенні безперервно тривало з кінця Х по ХV ст. включно. Селище розташовувалось на березі протоки Васильків за 6-7 км від села, нині затопленого водами Канівського водосховища. Воно займало довге (1-1,5 км) підвищення у заплаві Дніпра. Було розкопано площу в 3,5 га, виявлено залишки 30 жител, 15 господарських будівель, близько 100 ям різного призначення, безліч предметів життя і побуту населення – залізоплавильні горни, шлаки, криця, сільськогосподарські знаряддя, речі повсякденного побуту, велика кількість керамічного посуду, частково досліджений також могильник. Крім того були виявлені матеріали зарубинецької, черняхівської та пеньківської культур.

Працюючи в Інституті археології, Д.Т. Березовець керував роботою 24 експедицій. Окрім Волинцева та Пеньківки, досліджував такі відомі пам’ятки як Лохвицький могильник черняхівської культури, Верхньосалтівське городище та могильник, Перше Нетайлівське поселення та могильник салтівської культури й багато інших пам’яток. В останні роки життя дослідник готував узагальнюючу працю про стародавній Салтів, яку не встиг закінчити. Вже після його смерті, у 1975 р. у відомому академічному виданні «Археологія Української РСР», том 3, вийшла друком його статті про пам’ятки гирла р. Тясмин (пеньківський тип), про пам’ятки волинцівського та роменського типів, про салтівську археологічну культуру. Він є автором 50 наукових праць.

Помер у віці 60 років 29 травня 1970 р., похований у Києві.

Основні праці:

Березовець Д.Т. Дослідження на території Путивльського району Сумської області // Археологічні пам’ятки УРСР. – К., 1952. – Т. ІІІ;

Березовець Д.Т. Харківський скарб (VІ-VІІ ст.) // Археологія. – 1952. – Т. VI;

Березовець Д.Т. До питання про літописних сіверян // Археологія. – 1953. – Т. VIIІ;

Березовець Д.Т. О датировке черняховской культуры // Советская археология. – 1963. – № 3;

Березовець Д.Т. Поселения уличей на р. Тясмине // Материалы и исследования по археологии СССР. – М., 1963. – № 108;

Березовець Д.Т. Слов’яни й племена салтівської культури // Археологія. – 1965. – Т. ХIХ.

Березовець Д.Т. Черняховская культура и культура славянских племен 6–8 вв. // Краткие сообщения Ин-та археологии АН УССР. – К., 1970. – Вып. 121;

Березовець Д.Т. Про ім’я носіїв салтівської культури // Археологія. – 1970. – Т. 24;

Березовець Д.Т. Пам’ятки гирла р. Тясьмин (пеньківський тип). Лівобережжя Дніпра (пам’ятки волинцівського та роменського типів). Салтівська культура // Археологія УРСР. – К., 1975. – Т. 3. – С. 96-102, 136-150, 421-435.

Література:

Дмитро Тарасович Березовець (1910–1970) [Некролог] // Археологія. — 1970. – № 24. – С. 231.

Сміленко А.Т. Сухобоков О.В. Пам'яті Дмитра Тарасовича Березовця (18.Х.1910 — 29.V.1970 рр.) // Археологія. – 1990. – № 4. – С. 107-115.

Юренко С.П. Життєвий та науковий подвиг (до століття від дня народження Дмитра Тарасовича Березовця) // Путивльський краєзнавчий збірник. – Суми: Університетська книга, 2010. – Вип. 6. – С. 31.

Старший науковий співробітник НДВ археології       Бузян Г.М.