17 СІЧНЯ 1921 РОКУ НАРОДИВСЯ БОРИС АНДРІЙОВИЧ ШРАМКО (17.01.1921-08.07.2012) – УКРАЇНСЬКИЙ АРХЕОЛОГ, ДОСЛІДНИК АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ’ЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: П'ятниця, 17 січня 2020, 12:14

Б.А. Шрамко народився у м. Гомелі (Білорусь) у родині залізничника. У 1939 р. вступив на історичний факультет Харківського державного університету (нині Харківський Національний університет ім. В.Н. Каразіна). З перших місяців навчання визначився його інтерес до археології. У 1940 р. вперше взяв участь у розкопках кургану, які не вдалося завершити у зв'язку з початком Другої світової війни.

З осені 1941 р. Б.А. Шрамко перебував на фронті. У 1943 р. він закінчив Саратовське артилерійське училище. У 1943 р. в боях під час визволення Харкова, був важко поранений, після лікування в госпіталі знову повернувся на фронт, закінчив війну в Угорщині старшим лейтенантом. За мужність і героїзм Бориса Андрійовича було нагороджено двома орденами «Червоної Зірки», медалями «За бойові заслугами» та «За взяття Відня».

У 1946 р. Борис Шрамко поновив навчання на другому курсі історичного факультету Харківського державного університету, який закінчив з відзнакою у 1949 р. Навчався у аспірантурі на кафедрі стародавньої історії та археології Харківського університету (1949-1952). Працював лаборантом, викладачем та старшим викладачем, доцентом на цій же кафедрі (1948-1966). У 1953 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Памятники скифского времени в бассейне Северского Донца». У 1966 р. захистив докторську дисертацію на тему «Хозяйство лесостепных племен Восточной Европы в скифскую эпоху».

З 1966 по 1977 рр. завідував кафедрою історії стародавнього світу та археології, а з 1977 до 2005 рр. він – професор кафедр історіографії, джерелознавства та археології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Зусиллями Бориса Андрійовича було відроджено археологічний музей Харківського університету.

У 1966 р. Борис Андрійович створив Сіверсько-Донецьку та Скіфо-слов’янську археологічні експедиції Харківського університету, які очолював впродовж 30 років. Він керував польовими роботами на пам'ятках бронзової доби, передскіфського та скіфського часу, раннього середньовіччя та Київської Русі на території Вінницької, Донецької, Київської, Полтавської, Сумської, Черкаської, Чернігівської обл. України, Білгородської та Курської обл. Росії. Вчений здійснив відкриття нової археологічної культури пізньої бронзової доби і передскіфського періоду, що отримала назву бондарихинської. Дослідник займався вивченням майже усіх культур Українського Лівобережжя, але найперше – проблемних питань археології раннього залізного віку, до яких входили проблеми походженням скіфської культури, етногеографія Скіфії, питання давньої техніки та витоків найдавнішого орного землеробства, поява стародавніх дерев'яних рал, давня металургія (Б.А. Шрамко започаткував в Україні використання у дослідженнях результатів металографічних, спектральних, хімічних і рентгеноструктурних аналізів). Він першим у Східній Європі розпочав дослідження виробів з метеоритного заліза, вивчав найдавніші залізоплавильні горни, досліджував питання технології бронзоливарного та ювелірного виробництв, одним з перших в нашій країні почав дослідження хімічного складу виробів з кольорових металів Лісостепової Скіфії. Великим внеском ученого в розвиток вітчизнян6ої археології є створення наукової школи дослідників раннього залізного віку Східної Європи. Багато років представляв Україну в ЮНЕСКО як член міжнародних комітетів з вивчення стародавньої металургії заліза, з історії землеробства та землеробських знарядь (Данія).

Найвизначнішими та найвідомішими є його дослідження Більського городища, масштабні розкопки якого почалися ще у 1958 р. зі спільної експедиції Харківського та Московського університетів під керівництвом Б.А. Шрамка та Б.М. Гракова. З 1965 по 1995 р. дослідження Більського городища очолював Б.А. Шрамко. Його експедицією розкрито близько 50 тис. м2 культурних нашарувань на території Східного та Західного укріплень унікальної пам’ятки, досліджено чимало поховань, проведено масштабні розвідки довколишньої місцевості. Спираючись на отримані під час багаторічних розкопок матеріали, вчений довів, що Більське городище можна ототожнювати із геродотовим містом Гелон. Борис Андрійович координував програму досліджень Більського городища за участі археологів Харкова, Полтави, Києва та Гамбурга. У 2006 р. на території унікальної пам’ятки було створено історико-культурний археологічний заповідник.

У 1966 р. Переяславщина була включена до маршруту новоствореної Борисом Шрамком скіфо-слов’янської археологічної експедиції Харківського університету. Він же був керівником експедиції. Дослідника особливо цікавила загадкова лінія укріплень на Лівобережжі Дніпра, відомих як переяславські «змійові» вали. Експедицією вали були вперше обстежені на всій протяжності та був складений їх окомірний план, яким, як найбільш точним на той час, багато десятиліть послуговувалися науковці. Окрім валів експедицією були виявлені різночасові пам’ятки біля сс. Мала Каратуль, Козинці та Вʼюнище, в т.ч. й виявлений нечисленний керамічний матеріал скіфського часу поблизу валів. Виходячи з топографії та конфігурації валів та знайдених поблизу знахідок, Б.А. Шрамко запропонував версію датування цих загадкових споруд скіфським часом та припустив існування величезного скіфського городища. Воно отримало назву «Каратульське», від назви сіл Велика Каратуль та Мала Каратуль, які знаходилися в його гаданому центрі. Ця версія мала тоді та й досі має багатьох прихильників. Хоча в 1990-х рр. скіфська версія була спростована завдяки першим розкопкам валу археологами Переяславського заповідника: у 1995-1996 рр. поблизу с. Мала Каратуль у місці виходу валу до річки Броварки було зроблено розрізи так зв. Великого валу – виявилося, що земляні укріплення були побудовані на культурному шарі поселення черняхівської культури, яка датується ІІІ - поч. V ст. н.е. Це однозначно доводить датування Великого валу часом після V ст. Найбільш ймовірним датуванням переяславських «змійових» валів вважається давньоруський час, а точніше Х ст. – часи князювання Володимира Святославовича. Так зв. Малий вал другої лінії укріплень переяславських змійових валів досі не досліджений розкопками й питання його датування залишається відкритим. Але зусиллями Б.А. Шрамка було виконана велика робота по первісному картографуванню валів та було поновлено увагу дослідників до цієї унікальної пам’ятки. Нині археологами НІЕЗ «Переяслав» продовжено вивчення цих загадкових споруд та здійснено ґрунтовне та найбільш точне на сучасний момент картографування валів.

Б.А. Шрамко є автором і співавтором більш ніж 200 наукових праць, в тому числі 6 монографій, серед них книг «Древности Северского Донца» (1962) і «Господарство лісостепових племен на території України» (1971), «Розкопки курганів ранньої залізної доби на Харківщині» (1983). «Бельское городище скифской эпохи (город Гелон)» (1987) та ін.

У 1996 р. досліднику було присвоєно звання Заслуженого професора Харківського університету, у 1997 р. він відзначений республіканською премією імені Д. Яворницького Всеукраїнського союзу краєзнавців.

Помер Б.А. Шрамко 8 липня 2012 р. на 92 році життя, похований у м. Харкові.

Джерела:

  1. Шрамко Б.А. Отчет о раскопках и разведках скифо-словянской археологической экспедиции Харьковского государственного университета им. А.М. Горького в 1966 г. // НА ИА НАНУ. – 1966/66. – 60 с.
  2. Шрамко Б.А. Исследование лесостепной полосы УССР // АО 1966 г. – 1967. – С. 199-201.
  3. До 70-річчя Бориса Андрійовича Шрамка // Археологія. – 1991. – № 4.
  4. Роздобудько М.В., Тетеря Д.А. До питання про так зване Каратульське городище // Більське городище в контексті вивчення пам’яток раннього залізного віку Європи. – Полтава, 1996. – С. 233-234.
  5. Роздобудько М.В., Тетеря Д.А. Матеріали до датування Переяславських Змійових валів // Археологія. – №3. – 1997. – С. 139-141.
  6. Буйнов Ю.В. До 90-річчя Шрамка Бориса Андрійовича // Археологія. – № 4. – 2010. – С. 136-138.
  7. Світлій пам'яті Бориса Андрійовича Шрамка //Археологія. – № 3. – 2012. – С. 142.
  8. Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Памяті Бориса Андрійовича Шрамко // Старожитності Лівобережного Подніпров'я – 2012. – К. – Полтава, 2012. – С. 188—194.
  9. Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Борис Андрійович Шрамко // Полтавский краєзнавчий музей: Збірник наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток. Випуск VII. – Полтава, 2012. – С .9–20.
  10. Юренко С. Борис Андрійович Шрамко [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: у 10 т. (редкол. В.А. Смолій (голова) та ін.. Інститут історії України НАН України. – К., Наукова думка, 2013; – Т. 10: Т – Я. – С. 657. – 784 с. – ISBN 978-966-00-1359-9. – Режим доступу: http://www.histori.org.u/?termin=Shramko B.
  11. Вовкодав Сергій. Історія дослідження «змійових» валів Переяславщини // Український історичний збірник. – Вип. 18. – 2015. – С. 354-367.
  12. Вовкодав Сергій. До питання датування та функціонального призначення переяславських «змійових» валів // Український історичний збірник. – Вип. 19. – 2017. – С. 24-40.
  13. Вовкодав Сергій. «Змійові вали Переяславщини: характеристика просторової конфігурації // Український історичний збірник. – Вип. 20. – 2018. – С. 29-40.

Старший науковий співробітник НДВ археології                                                  Г.М. Бузян