21 ЛИСТОПАДА НАРОДИВСЯ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ КУЧЕРА (21.11.1922 - 4.06.1999) – ВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ АРХЕОЛОГ, ДОСЛІДНИК АРХЕОЛОГІЇ ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Середа, 20 листопада 2019, 16:12

М.П. Кучера народився 21 листопада 1922 р. в с. Березівка Гомельської області Білоруської РСР, чех за національністю. По закінченню школи був призваний до Червоної Армії. Учасник Другої Світової війни у складі Західного, Брянського, 2-го Білоруського фронтів. Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями «За боевые заслуги», «За оборону Москвы», За освобождение Варшавы», медалями Польщі «За заслуги на полі бою», «За Варшаву», «За Перемогу».

Закінчив історичний факультет Київського університету (1952), аспірантуру (1955). У 1960 р. захистив кандидатську дисертацію «Древний Плеснеск», у 1988 р. – докторську дисертацію «Змиевы валы Среднего Поднепровья и их роль в истории Киевской Руси».

З 1956 р. працював в Інституті археології. Довгий час очолював Відділ польових досліджень (1974-1986). Був провідним науковим співробітником відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України. Наукові інтереси вченого були зосереджені на досліджені давньоруських оборонних споруд, фортифікації та військової справи давньої Русі, адміністративного і етнокультурного розвитку племінних об’єднань і давньоруських земель, генезису давньоруської та пізньосередньовічної культур, на дослідженні хронології та типології давньоруської та середньовічної кераміки.

М.П. Кучера протягом 40 років керував археологічними експедиціями з досліджень давньоруських пам'яток України. Він виявив, обстежив і задокументував сотні городищ, поселень, могильників і «змійових» валів на Волині, Поділлі, в Побужжі, Подністров’ї, Середній Наддніпрянщині та на Дніпровському лівобережжі. Серед цих пам’яток виділяються давньоруські городища, поселення та міста Пліснеськ, Луцьк, Васильків, Сокільці, Городище, Затуринці, Бушеве, Ходорів, Стара Ушиця, Проців, хутір Миклашевського, Кизивер, та інші. Адже, як відзначали його колеги, «найулюбленішою справою Михайла Петровича були археологічні розвідки». Науковці високо цінували внесок Михайла Петровича в українську археологію: «Цей унікальний понад півстолітній досвід польових досліджень і став тим науковим базисом, який дозволив вченому сформувати власне бачення ключових проблем давньоруської археології та історії, а також намітити шляхи їх вирішення... Легендарна працьовитість, виключна наукова чесність, достовірність і точність, скрупульозність, пунктуальність і охайність польових досліджень, бездоганне взірцеве володіння прийомами графічної фіксації – ці риси були невід’ємними складовими особистості вченого та його наукового стилю». (А.П. Томашевський).

Вченим здійснено масштабні польові роботи по дослідженню унікальних пам’яток археології Змієвих та Траянових валів, які завжди викликали неабиякий інтерес у суспільстві та суперечки серед дослідників різних поколінь. Дослідження М.П. Кучери «прояснило вікову таємницю валів і поставило неспростовно аргументовану крапку на непрофесійних спекуляціях» (А.П. Томашевський). Завдяки роботам Михайла Петровича було вирішено проблему  походження Змієвих валів, їх датування, призначення та історичної долі. Завдяки знахідкам побутових предметів та стратиграфічним спостереженням Змієві вали Середньої Наддніпрянщини дослідник датував XI – початком XII ст. й таким чином довів, що Змієві вали є захисними спорудами давньоруського часу.

У 1963, 1964 та 1971 рр. Михайло Петрович досліджував розвідками й розкопками пам’ятки Переяславщини. У цих дослідженнях брали участь співробітники Переяслав-Хмельницького історичного музею на чолі з його директором. М.П. Кучера підтримував дружні стосунки з М.І. Сікорським.

У 1963 р. Городищенський загін Канівської експедиції Інституту археології АН УРСР на чолі з М.П. Кучерою провів розкопки давньоруського городища поблизу с. Городище на Переяславщині, у заплаві лівого берега Дніпра біля озера Рядовиця (нині затоплено). Було здійснено розрізи валу, в якому виявлені згорілі дерев’яні конструкції, кераміка, датована ХІ-ХІІ ст. Поряд з городищем було відкрите та обстежене велике поселення ХІ ст. розміром близько 15 га.

Наступного 1964 р. М.П. Кучера досліджував городище біля с. Проців Бориспільського р-ну. Під час традиційних розвідок в усті р. Трубіж було виявлено поселення в ур. Городок неподалік с. Андруші (нині затопленого), яке дослідник визначив як рештки літописного міста Устя. Обстежено також кінець «Змійового» валу, який виходив до Дніпра, й давньоруське селище ХІ-ХІІІ ст. поряд з валом.

Після деякої перерви, у 1971 р. Михайло Петрович знову звернувся до пам’яток Переяславщини. У рамках великої теми по дослідженню городищ Середнього Подніпров’я дослідник провів розвідку, в результаті якої виявив, обстежив, продатував, виготовив креслення та опублікував матеріали про декілька городищ Переяславщини. Він же склав охоронну документацію на важливі пам’ятки регіону, й зокрема на найважливішу – давньоруське літописне місто Переяслав. Дослідник зробив значний внесок у паспортизацію історико-археологічної спадщини, в справу охорони пам’яток археології та вдосконалення методів археологічних польових досліджень.

З іменем М.П. Кучери пов'язаний й початок вивчення пам'яток козацької доби. Розкопки фортеці XVI—XVII ст. в м. Чигирині та комплексу споруд садиби Хмельницьких в с. Суботові сприяли систематичному дослідженню археологічних старожитностей козацького періоду (1989-1994). М.П. Кучера автор 110 наукових праць, 50 наукових звітів.

Помер М.П. Кучера 4 червня 1999 р. у віці 76 років, похований у Києві.

Вибрані наукові праці М.П. Кучери:

  • Кучера М.П. Древній Пліснеськ // АП УРСР. – 1962. – Т.12. – С. 3-56.
  • Кучера М.П. Середньовічне городище біля с. Сокільці на Південному Бузі // Археологія. – 1965. – Т.19. – С. 201-214.
  • Кучера М.П. До питання про давньоруське місто Устя на р. Трубіж // Археологія. – 1968. – Т. 21.
  • Кучера М.П. Про один конструктивний тип древньоруських укріплень в Середньому Подніпров’ї // Археологія. – 1969. – Т. 22. – С. 180-195
  • Кучера М.П. Про одну групу середньовічної кераміки на території УРСР // Слов'яно-руські старожитності. – К., 1969. – С. 174-181
  • Кучера М.П. Давньоруське городище біля с. Городище під Переяславом-Хмельницьким //Археологія. - 1970. - Т. 24 - С. 217 - 225.
  • Кучера М.П. Городища. Селища. Кераміка. Пам'ятки побуту та прикраси. Предмети імпорту. Пліснеськ // Археологія Української РСР. – К., 1975. – Т.3.
  • Кучера М.П., Юра Р.А. Исследование Змеевых валов (Черкас. и Киев. обл.) // АО 1974 г. – 1975. – С. 309 - 310.
  • Кучера М.П. Переяславское княжество // Древнерусские княжества Х-ХІІІ вв. – М.: Наука, 1975.
  • Кучера М.П. Давньоруські городища в західній частині Переяславщини // Археологія. – 1978. – Вип. 25. – С. 21-31.
  • Кучера М.П. Исследование городищ на Волыни и Подолии // Археологія. – 1979. – № 29. – С. 62-72
  • Кучера М.П. Поселения Среднего Поднепровья. Городища. Селища (Общие сведения) // Древнерусские поселения Среднего Поднепровья. – К., 1984.
  • Кучера М.П. Переяславль, Плеснеск, Воинь, Городище. Керамика // Археология Украинской ССР. – К., 1986. - Т. 3.
  • Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья. – К., 1987.
  • Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья // Труды V Международного конгресса славянской археологии. – М.: Наука, 1987. – Т. 3. – Вып. 1а. – Секция V. Города, их культурные и торговые связи. – С. 125-132.
  • Кучера М.П. «Траянові» вали Середнього Подністров'я // Археологія. – 1992. – № 4. – C. 43-55.
  • Кучера М.П. Слов'яно-руські городища VIII—XIII ст. між Саном і Сіверським Дінцем. – К., 1999.
  • Кучера М.П. Подвійно-рядова забудова на давньоруських городищах // Археологія. – 1999. – № 2. – С. 105-110.

Джерела:

Кучера М.П. Отчет о раскопках древнерусского городища у с. Городище на Днепре в 1963 г. // НА ІА НАНУ. – 1963/3. – 21 с.

Кучера М.П. Отчет об исследовании Процевского городища и літописного Устья в 1964 г. // НА ІА НАНУ. – 1964/2б. – 18 с.

Кучера М.П. Звіт про роботу розвідзагону по обстеженню городищ Київщини у 1971 р. // НА ІА НАНУ. – 1971/17. – 19 с.

До 70-річчя Михайла Петровича Кучери // Археологія. – 1992. – № 4. - С. 151-152.

Мезенцева Г.Г. Кучера Михайло Петрович // Дослідники археології України: Енциклопедичний словник-довідник – Чернігів, 1997. – С. 177.

Пам'яті Михайла Петровича Кучери // Археологія. – 1999. – № 2. – С. 157.

Михайло Петрович Кучера // Археометрія та охорона історико-культурної спадщини. – 1999. – № 3. – С. 139-140.

Сагайдак М. Михайло Петрович Кучера (1922—1999) // АНТ. – 2000. – № 4-6. – С. 111.

Томашевський А.П. До 90-річчя Михайла Петровича Кучери (1922—1999) // Археологія, 2012, № 3. С.138-140. (ISSN 0235-3490).

Кучера Михайло Петрович // Інститут археології Національної академії наук України. 1918-2014 / Гол. ред. П.П. Толочко. К.: ВД «АДЕФ-Україна», 2015. – С. 485-486.

Іванченко Л.І., Моця О.П. Давньоруське оборонне будівництво у працях М.П.Кучери // Наукові записки з української історії. – 2012. – № 32. – С. 258-262.

Томашевський А.П., Борисов А.В. Михайло Петрович Кучера та вітчизняна історико-археологічна наука // Археологія. – 2017. – № 4. – С. 79-86.

Старший науковий співробітник НДВ археології                       Г.М. Бузян