Андрій Самійлович Малишко (14.11.1912 – 17.02.1970), видатний український поет-пісняр, перекладач, громадський діяч

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Субота, 16 листопада 2019, 16:37

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов...

А.С. Малишко

Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада в селі Обухів (нині місто) на Київщині в багатодітній  сім’ї. Закінчивши семирічку в рідному селі, навчався в медичній школі в Києві. Проте майбутнього поета приваблювала вчительська професія, література. Покинувши медшколу, він вступив до Київського інституту народної освіти на факультет соціального виховання, шкільний відділ, підвідділ – літературний.

Навчаючись у Київському інституті народної освіти А. Малишко надрукував свої перші твори в часописах «Молодий більшовик» (тепер «Дніпро»), «Глобус».

По закінченні інституту 1932 року, працював вчителем в Овручі. Відслуживши рік у армії, переїхав до Харкова й працював журналістом у газетах «Комсомолець України», в «Літературній газеті» та «Молодий більшовик». У Харкові ім’я Андрія Малишка стало в один ряд з іменами найвідоміших сучасних поетів 30-х рр. – Павла Тичини, Миколи Бажана, Максима Рильського, Леоніда Первомайського, Павла Усенка та ін.

Впродовж 1935 – 1940 років А. Малишко видав збірки: «Батьківщина» (1936), «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939), «Листи червоноармійця Опанаса Біди», «Березень», «Зореві дні», «Жайворонки» (1940) в яких звучать синівські почуття до своєї батьківщини, щире захоплення земляками-трударями. Протягом цього періоду  написав поеми «Трипілля» (надруковано лише уривки), «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака».

У 1941 – 1944 роках поет служив військовим кореспондентом у фронтових газетах «Красная Армія», «За честь Батьківщини» і в газеті «За Радянську Україну», де виступав і як поет, і  як публіцист. За роки війни вийшли збірки: «До бою вставайте!» (1941), «Україно моя!» (Уфа, 1942), «Україно моя!» (Воронеж, 1942), «Понад пожари» (1942), «Слово о полку» (1943), «Полонянка» (1944), «Ярославна» (1946).

У 1944 – 1947 роках Андрій Малишко працював відповідальним редактором журналу «Дніпро».

Повоєнний період творчості поета поділяється на два періоди: 1946 – 1958 та 1958 – 1970 рр. У цей час вийшли збірки: «Це було на світанку» (1948), «Весняна книга» (1949), «За синім морем» (1950),  «Нові обрії (1953), «Книга братів (1954), «Що записано мною» (1956). Згодом вийшли збірки «Заповітне джерело», «Серце моєї матері (1959), «Дубовий цвіт» (1960). Збірка «Полудень віку» (1960) це – підсумок баченого, чутого і пережитого.

Протягом 1961 – 1970 років вийшли збірки «Листи на світанні» (1961), «Прозорість (1962), «Дорога під яворами» (1964), «Рута» (1966), «Синій літопис» (1968), «Серпень душі моєї» (1970).

За своє життя поет видав близько сорока збірок. Поетичні твори Андрія Малишка увійшли до золотої скарбниці українських пісень, покладені на музику композиторами Платоном Майбородою, Олександром Білашем, Левом Ревуцьким, Пилипом Козицьким, Михайлом Вериківським, Сергієм Козаком («Білі каштани», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі», «Пісня про рушник», «Вчителька», «Стежина», «Ти моя вірна любов», «Журавлі», «Гаї шумлять біля потоку», «Пролягла доріженька», «Цвітуть осінні тихі небеса»), стали народними піснями.

Андрій Малишко був автором багатьох публіцистичних та літературно-критичних творів також займався і перекладацькою діяльністю.

За поему «Прометей» і збірку «Лірика» удостоєний Державної премії СРСР (1947), за книжку «За синім морем» (1950) і цикл віршів «Дорога під яворами» – Державної премії СРСР (1951, 1969), за збірку «Далекі орбіти» – Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1964).

Помер 17 лютого 1970 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

ДЖЕРЕЛА:

  1. Андрій Самійлович Малишко (1912-1970 рр.): каталог виставки до 105-річчя поета / Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова; Наукова бібліотека; наук. ред.: Ю. І. Левченко; упоряд. Н. І. Тарасова; бібліогр. ред.: Г.І. Шаленко, О.Л. Хархун, Ю.І. Левченко. – Київ: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2016. – 53 с.
  2. Герасимова Г.П. Малишко Андрій Самійлович // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. – К.: Наук. думка. 2009. – Т. 6: Ла – Мі. – С. 477.
  3. Дем’янівська Л.С. Андрій Малишко (1912-1970): життя і творчість / Л.С. Дем’янівська. – Київ: Дніпро. 1985. – 207 с.

Молодший науковий співробітник  НДВ музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка                            С.П. Пригонюк