6 ЛИСТОПАДА НАРОДИЛАСЯ НАДІЯ ІВАНІВНА ШЕНДРИК (6.11.1922-13.09.2013) – УКРАЇНСЬКИЙ АРХЕОЛОГ ТА МУЗЕЄЗНАВЕЦЬ, ДОСЛІДНИЦЯ АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМʼЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ.

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Вівторок, 05 листопада 2019, 20:59

Народилася у с. Матвіївка Градизького р-ну Полтавської обл. в родині службовців. У 1934 р. родина переїхала з Харкова до Києва. Тут закінчила середню школу. З початком Другої світової війни, в липні 1941 р., Надія виїхала в евакуацію до Тули (Росія), де до 1943 р. служила червоноармійцем у повітряній обороні і, водночас, навчалася в Тульському педагогічному інституті. У 1943 р. Надія Шендрик повернулася до Києва і продовжила навчання на історичному факультеті Київського державного педагогічного інституту ім. М. Горького, який закінчила у 1944 р. Того ж року почала працювати у Державному республіканському історичному музеї УРСР (нині Національний музей історії України). У цьому музеї Н.І.Шендрик працювала до виходу на пенсію в 1988 р., пройшовши шлях від молодшого наукового співробітника до завідувачки відділу «Східні слов’яни. Давньоруська держава Х–ХІІІ ст.». Музейний стаж її складав 44 роки.

На початку своєї роботи на музейній ниві Н.І.Шендрик працювала науковцем у відділі «Київська Русь», який до 1952 р. очолювала Н.В.Лінка (Геппенер). Під керівництвом Надії Володимирівни невеликим колективом було проведено складну роботу з упорядкування повернутих музейних експонатів після реевакуації з Уфи, а також вивезених до Німеччини та Румунії.

Н.І.Шендрик брала участь у роботах багатьох експедицій Інституту археології по дослідженню пам’яток Києва – Видубицького монастиря (1945–1946), давнього Білгорода (1947), Шестовицького могильника біля Чернігова (1950), черняхівського могильника біля Переяслава-Хмельницького (1954), давнього Острога (1957–1959). Здійснювала публікацію музейних колекцій, серед яких виділяються матеріали досліджень Княжої гори у Каневі. Надія Іванівна тісно співпрацювала з багатьма археологами, зокрема з Д.І.Бліфельдом, Б.О.Рибаковим, В.К.Гончаровим, М.К.Каргером, А.М.Кірпічниковим, Є.В.Махно, Г.Ф.Корзухіною, В.Й.Довженком, М.О.Сєдовою та ін. Завдяки її участі в польових роботах експедицій постійно поповнювалися фонди музею матеріалами з нових розкопок.

Сучасні музейники відзначають як значущу подію в історії Національного музею історії України, відкриття у 1977 р. нової експозиції, у якій Н.І.Шендрик була автором розділу «Східні слов’яни. Давньоруська держава Київська Русь». Понад 30 років цей розділ був найбільш популярним у відвідувачів музею та був визнаний новаторським: досвідчений музеєзнавець, Надія Іванівна змогла відстояти новий комплексний принцип побудови експозиції, коли теми розкриваються археологічними матеріалами з розкопок однієї пам’ятки. Археологічна експозиція мала високий науковий рівень та прекрасне художнє оформлення. Н.І.Шендрик належала ідея створення діорами «Давній Київ». Спираючись на наукові консультації археолога П.П.Толочка й архітектора Ю.С.Асеєва, науковець підготувала матеріали художнику О.Казанському, який створив діораму, що й донині слугує візитівкою музею. За дорученням Українського товариства охорони пам’яток Н.І.Шендрик декілька років наполегливо збирала, описувала та систематизувала дані про археологічні дослідження Київщини. Результатом цієї роботи став «Довідник з археології України (Київська область)», що вийшов друком у видавництві «Наукова думка» 1977 р. Довідник вміщує відомості про близько 1700 пам’яток археології від доби каменю до ХVІІІ ст. Знайшли своє місце тут й численні археологічні пам’ятки Переяславщини. Ця робота не втратила свого значення до сьогодні.

Н.І.Шендрик, як методист Міністерства культури УРСР, об’їздила всі області України, допомагала співробітникам великих й маленьких музеїв. Н.І.Шендрик брала участь у створенні багатьох провідних музеїв України, таких як Меморіальний комплекс «Національний музей Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років», Музей історії міста Києва, Пам’ятник-музей «Київська фортеця», а також Переяслав-Хмельницький історичний музей, який завдяки діяльній участі та допомозі Надії Іванівни та її колег – музейників Київського історичного музею, збагатився багатьма експозиціями та музейними предметами. Н.І.Шендрик була пов’язана робочими і дружніми стосунками з багатьма музейними працівниками й археологами України, зокрема з директором переяславського заповідника М.І.Сікорським.

У 1954 р. вона взяла участь у роботі експедиції по дослідженню Переяславського могильника черняхівської культури. У 1954 р. в дослідженні пам’ятки працювала разом команда науковців з Інституту археології АН УРСР та Київського державного історичного музею: В.К.Гончаров (начальник експедиції), Є.В.Махно та Н.І.Шендрик (науковці). Допомагали їм переяславці, зокрема, фотограф П.Шепель та працівники історичного музею на чолі з М.І.Сікорським. Дослідники працювали на двох ділянках, що дозволило охопити розкопками значну площу у 607 кв. м, на якій розкрили 21 поховання.

Є.В.Махно вела дуже детальний щоденник робіт експедиції, насичений цікавими подробицями як про хід розкопок, так і про взаємовідносини з музеєм та М.І.Сікорським. Зі щоденника випливає, що в 1954 р., на відміну від 1952 р., Михайло Іванович безпосередньої участі у розкопках могильника не брав, але підтримував жваві контакти з київськими археологами. Розкопки того року тривали з 7 вересня по 8 жовтня. У щоденнику є згадка, що 12 вересня Є.В.Махно та Н.І.Шендрик були в місті, де «ознакомились с Переяслав-Хмельницким музеем, а также со всеми достопримечательностями города. Экскурсию вел М.И.Сикорский».

Цікаві згадки у щоденнику експедиції 1954 р., засвідчують діяльну роботу М.І.Сікорського разом з колегами-археологами з пошуку, дослідження й збирання археологічних матеріалів. Так, 25 вересня всі разом виїздили у с. Дем’янці, щоб вияснити обставини випадкової знахідки, яка трапилася напередодні, а саме, унікальної амфора ХІ ст. з прокресленим написом (нині амфора експонується в Археологічному музеї). А 1 жовтня вирушили на хутір Чубуки на запрошення його господаря, відомого переяславця, краєзнавця В.А. Чубука-Подільського для збору даних та обстеження пам’ятки черняхівської культури. Володимир Андрійович розповів гостям, як у 1914 чи 1916 р. він передав до Переяславського музею посудину, знайдену рибалками на озері Станіслав. Через війну всі матеріали та експонати музею були втрачені.

Матеріали досліджень переяславського могильника черняхівської культури згодом були передані до Переяслав-Хмельницького державного історичного музею, де вони склали найбільш виграшну частину експозиції Археологічного відділу.

Померла Н.І.Шендрик 13 вересня 2013 р., була похована на Лісовому кладовищі Києва.

Основні друковані праці Н.І.Шендрик:

  1. 1. Наконечники стріл з Княжої Гори // Праці Київського історичного музею. – Вип. І. – Київ, 1958. - С. 158–174.
  2. 2. Нове в шкіряному виробництві часів Київської Русі // Нове в музеях України. – Вип. 2. – Київ, 1965. - С. 49–52.
  3. 3. Кушнірські інструменти з городища на Княжій Горі // Археологія. – 197. – Т. 23. - С. 221–224.
  4. 4. Історія міст і сіл УРСР (Київська область). – Київ, 1971. [Підбір ілюстративного матеріалу археологічних знахідок з колекції Державного історичного музею УРСР].
  5. 5. Довідник з археології України (Київська область). – Київ, 1977. – 144 с.
  6. 6. Государственный исторический музей УССР. Фотопутеводитель. – Киев, 1988 [у співавт. з Романюк Л., Климовою К. та ін.].
  7. 7. Сільськогосподарські знаряддя з Княжої Гори // Музей і сучасність. Темат. зб. наук. пр. – Київ, 1989. – С. 74–84.
  8. 8. Герус В.М.: сторінки життя // Музей на рубежі епох: минуле, сьогодення, перспективи (мат. ювілейної міжнародної наук.-практ. конф.). – Київ, 1999. – С. 94–95.

Джерела:

Павлова В. Надія Шендрик: сторінки життя // Науковий вісник Національного музею історії України. – К., 2016. – Т. 2. – С. 74-79.

Віра Павлова. Надія Іванівна Шендрик: сторінки життя // Музейний простір (Електронний ресурс: http://www.prostir.museum/ua/post/33730).

Старший науковий співробітник НДВ археології                                      Г.М. Бузян