26 ЖОВТНЯ НАРОДИВСЯ СУХОБОКОВ ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ (26.10.1937–21.07.2008) – УКРАЇНСЬКИЙ АРХЕОЛОГ, ДОСЛІДНИК АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМʼЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: П'ятниця, 01 листопада 2019, 18:48

Народився у м. Трубчевськ Брянської області (Росія) в сім'ї вчителів. Середню школу в м. Трубчевську закінчив у 1956 р. Навчався на історичному факультеті Харківського державного університету ім. О.М.Горького (1959-1964). Працював шкільним вчителем історії та суспільствознавства у м. Торезі Донецької обл. (1964-1966). Навчався в аспірантурі Інституту археології Академії наук УРСР (1966-1969). З 1969 р. і до кінця життя О.В. Сухобоков працював в Інституті археології АН УРСР і НАН України. Захистив кандидатську дисертацію «Населення Дніпровського Лівобережжя у другій половині першого тисячоліття н.е.» (1973). У 1993 р. захистив докторську дисертацію «Етнокультурний розвиток населення лісостепової Лівобережної України наприкінці І – початку ІІ тис. н.е.». На основі своїх досліджень вчений прийшов до висновку про єдину «волинцевсько-роменську» чи «сіверянську» культуру Дніпровського Лівобережжя VIII – початку ХІ ст. Вироблені ним історичні концепції отримали підтримку вчених в Україні та за її межами.

У 1968-1973 рр. О.В. Сухобоков очолював Лівобережний загін Ранньослов'янської експедиції, з 1974 по 2006 рр. – Лівобережну слов'яно-руську експедицію Інституту археології. За 40 років польових археологічних робіт О.В. Сухобоков виявив та дослідив чимало важливих археологічних пам'яток України: слов’янські поселення та поховальні пам’ятки Ходосівка, Ніцаха, Опішнє, Кам’яне, Волинцеве, Засулля, Зелений Гай, Монастирище та ін., археологічними дослідженнями встановив дати заснування літописних міст Путивль, Лубни та Ромен. Багато уваги він приділив вивченню етноісторичних проблем регіону, зокрема взаємовідносин хозар і слов'ян, так зв. «хозарському періоду» в історії східних слов'ян та інших народів, які входили до складу Хозарського каганату у VIII – Х ст.

У 1995 р. Олег Васильович очолював Лівобережну слов'яно-руську експедицію Інституту археології по дослідженню комплексу пам’яток в с. Циблі на Переяславщині. У роботі експедиції взяли участь співробітники Переяслав-Хмельницького історико-культурного заповідника та студенти Переяслав-Хмельницького педагогічного інституту. В результаті проведених робіт були відкриті археологічні об’єкти трипільської, черняхівської, давньоруської культур, досліджені укріплення давньоруського городища. Особливий інтерес викликали розкопані рештки наземного житла трипільської культури та двох заглиблених жител часу Київської Русі. В давньоруських житлах були виявлені рештки добре збережених печей, а завдяки пожежі збереглися обгорілі залишки дерев’яних конструкцій та деталей інтер’єрів.

О.В. Сухобоков керував групою в Інституті пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і мистецтв України з підготовки Зводу пам'яток салтівської культури (1996—2000) та Сумської областей (1990—2008). Олег Васильович був членом спеціалізованих вчених рад з захисту дисертацій Інституту археології та Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України; членом редколегій періодичних наукових видань «Сходознавство» і «Хозарський альманах» (Київ), «Наукові записки з української історії» (Переяслав-Хмельницький), «Сумська старовина» (Суми), «Археологічний альманах» (Донецьк) та ін. Поряд з науковою роботою Олег Васильович вів педагогічну роботу як професор Міжнародного Соломонова університету та Переяслав-Хмельницького педагогічного університету ім. Г. Сковороди. Він — автор понад 200 наукових праць, в тому числі п'яти монографій (одна з них у співавторстві).

Помер О.В. Сухобоков 21 липня 2008 р. у віці 70 років, похований у Києві.

Найважливіші праці О.В. Сухобокова:

  • Славяне Днепровского Левобережья (роменская культура и ее предшественники). – К., 1975.
  • Древнерусский Путивль и его округа. – Путивль, 1990.
  • Дніпровське лісостепове Лівобережжя у VIII-XIII ст. – К., 1992.
  • Опошнянське городище. – Полтава, 1995 (співав. Юренко С.П.).
  • Этнокультурные процессы на Левобережной Украине в І-м тысячелетии н. э. // Проблемы этногенеза славян. – К., 1978 (соавт. Юренко С.П.).
  • Древнерусские поселения Днепровского Левобережья // Древнерусские поселения Среднего Поднепровья. – К., 1984.
  • Волынцевская культура // Этнокультурная карта территории Украинской ССР в І тыс. н. э. – К., 1985 (соавт. Юренко С.П.); - Роменская культура // там же.
  • Славянские древности последней четверти І-го тыс. н. э. Днепровского Левобережья (волынцевская и роменская культуры) // Археология Украинской ССР. – Т. 3. – К., 1986;
  • Південно-східне порубіжжя давньоруської держави // Археологія. – 1989. – № 3.
  • Некоторые спорные вопросы истории населения Левобережной Украины в начале І-го - нач. ІІ-го тысячелетия н. э. // История и археология Слободской Украины. – Харьков, 1992.
  • Новое в изучении памятников волынцевского типа // Славянская археология: этногенез, расселение и духовная культура славян. – М., 1993 (соавт. Юренко С. П.).
  • К хронологии славянских памятников Днепровского Левобережья последней четверти І-го тысячелетия н. э. // Історія Русі-України. – К., 1998.
  • Розкопки у літописному Ромні (до 100-річчя роменської культури) // Археологія. – 2004. – № 4.
  • Тюркомовні народи в історії населення лівобережно-дніпровської лісостепової України (археологічний аспект) // Хозарський альманах. – Т. ІІІ. – К.-Харків, 2004.
  • Озброєння і військова справа Хозарського каганату // Нариси воєнної історії давнини. – К., 2005 (співавт. Комар О. В.).

Джерела:

Мезенцева Г. Дослідники археології України. – Чернігів, 1997. – С. 151.

До 60-річчя Олега Васильовича Сухобокова // Археологія. – 1998. – № 1. – С. 157.

Комар О.В.Памяти Олега Васильевича Сухобокова // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Переяслав-Хмельницький, 2008. – Вип. 20. – С. 3-9.

Пам'яті Олега Васильовича Сухобокова // Археологія. – 2008. – Ч. 3. – С. 124-125.

Старший науковий співробітник НДВ археології                            Г.М. Бузян