ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ СУХОМЛИНСЬКИЙ (1918–1970) – ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПЕДАГОГ, ПИСЬМЕННИК, ПУБЛІЦИСТ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Вівторок, 01 жовтня 2019, 14:30

Народився Сухомлинський Василь Олександрович 28 вересня 1918 року в селі Весилівка Онуфріївського району Кіровоградської області (за тогочасним адміністративно-територіальним поділом – Василівська волость Олександрійського повіту Херсонської губернії) у селянській родині – Олександра Омеляновича і Оксани Юдівни Сухомлинських. Разом батьки виховали, крім Василя, ще трьох дітей – Івана, Сергія та Меланію. Всі вони стали вчителями.

У 1926 – 1933 роках Василь Сухомлинський навчався у Василівській семирічній школі, де був одним з кращих учнів. Літом 1934 р. він поступив на підготовчі курси при Кременчуцькому педагогічному інституті і в тому ж році став студентом факультету мови і літератури. Через хворобу в 1936 році перейшов на заочне відділення Полтавського педагогічного інституту, де спочатку здобув кваліфікацію учителя української мови та літератури неповної середньої школи, а згодом – викладача цих же предметів середньої школи (1938). Закінчивши інститут, повернувся в рідні місця та працював в Онуфріївській середній школі учителем української мови та літератури, а через деякий час – завідуючим навчальною частиною школи.

В червні 1941 року, під час Другої світової війни, добровольцем пішов на фронт. По закінченні військово-політичних курсів у Москві, де отримав військове звання молодшого політрука був направлений на фронт. 9 лютого 1942 р. в бою за село Клепініно під Ржевом був тяжко поранений і понад чотири місяці лікувався в евакогоспіталях. В період з червня 1942 р. по березень 1944 р. В.О. Сухомлинський працював директором школи у селищі Ува Удмуртської АРСР.

Навесні 1944 року Василь Олександрович разом із дружиною Ганною Іванівною Сухомлинською повернувся на Україну, в щойно визволений Онуфріївський район Кіровоградської області. Там упродовж чотирьох років він працював завідуючим районним відділом народної освіти і одночасно викладав у школі. Працюючи на цій посаді В.О. Сухомлинський віддав багато сил і енергії справі відбудови навчально-виховних закладів району, організації матеріально-побутового забезпечення дітей-сиріт, підбору, навчанню і вихованню учительських кадрів.

Із 1948 року В.О. Сухомлинський і до кінця життя працював директором Павлиської середньої школи. Двадцять три роки у Павлиші стали найпліднішим періодом його науково-практичної та літературно-публіцистичної діяльності. Василь Олександрович доклав чимало зусиль, аби піднести звичайну сільську школу на рівень кращих у колишньому Радянському Союзі загальноосвітніх навчальних закладів.

 Починаючи з 1949 р. педагог і письменник активно публікувався у місцевих, республіканських і зарубіжних виданнях. У 1955 році успішно захистив у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка кандидатську дисертацію на тему: «Директор школи – керівник навчально-виховного процесу». Через рік вийшла у світ його перша велика монографічна праця «Виховання колективізму у школярів». Наприкінці п’ятдесятих років виходять друком одна за одною його книги з теорії й методики виховання дітей, які він впроваджував на практиці.

До найголовніших творів педагога, опублікованих починаючи із 1960 року, належать: «Як ми виховали мужнє покоління», «Духовний світ школяра», «Праця і моральне виховання», «Моральний ідеал молодого покоління», «Сто порад учителеві», «Листи до сина», «Батьківська педагогіка», «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості», «Як виховати справжню людину», «Павлиська середня школа» та «Серце віддаю дітям». Остання праця була удостоєна першої премії Педагогічного товариства УРСР (1973) і Державної премії УРСР (1974).

Ім’я Василя Олександровича Сухомлинського як ученого, автора наукових праць стало широко відомим. З 1957 р. В.О. Сухомлинський – член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР, з 1958 р. – заслужений вчитель УРСР. У 1968 році йому було присвоєно звання Герой Соціалістичної праці. В тому ж році він був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

2 вересня 1970 року серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися. Втім фізична смерть не поклала край життю його творчих та наукових надбань.

«Людина, – любив повторювати педагог, – народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Ці проникливі слова можна віднести і до самого Сухомлинського. Все цінне, створене ним, назавжди увійшло в історію нашої духовної культури.

Василь Сухомлинський є автором 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок, притч та новел для дітей. Найвідоміша його праця – «Серце віддаю дітям», перекладена на 30 мов світу, її перевидавали 54 рази. Загалом твори В.О. Сухомлинського видано 53 мовами світу загальним тиражем майже 15 млн. примірників.

ДЖЕРЕЛА:

  1. Герасимова Г.П. Сухомлинський Василь Олександрович // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України. – К.: Наук. думка, 2012. – Т. 9 : Прил. – С. 913-914.
  2. Сухомлинський Василь Олександрович. Вибрані твори в 5 т. / В.О. Сухомлинський; редкол.: О.Г. Дзеверін (голова) та ін. – К.: Рад. шк., 1979. – Т. 1 – С. 7-16.
  3. Сухомлинський Василь Олександрович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: [веб-сайт]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Сухомлинський_Василь_Олександрович.
  4. Біографія Василя Олександровича Сухомлинського [Електронний ресурс] // Стежками Сухомлинського: [веб-сайт]. – Режим доступу: http://ua.suhomlinskiy.com/biografiya-vasilya-oleksandrovicha-suxomlinskogo.

 

Молодший науковий співробітник НДВ Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка                   С.П. Пригонюк