8 ЛИПНЯ 1738 РОКУ ЗАГИНУВ КОЗАЦЬКИЙ ЛІТОПИСЕЦЬ ГРИГОРІЙ ГРАБ’ЯНКА

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Понеділок, 08 липня 2019, 11:17

Граб’янка Григорій Іванович народився на початку 70-х рр. ХVІІ ст., очевидно в Гадячі. Факти біографії, що стосуються раннього періоду його життя невідомі. Перші згадки про Г. Граб’янку з’являються на початку 1680-х рр., коли він вчився в Києво-Могилянській академії, де опанував польську, латинську і німецьку мови.

З 1686 до 1701 р. служив рядовим козаком у Гадяцькому полку, потім пройшов усі щаблі посад сотенної та полкової старшини, очолював полковий уряд.

Перебуваючи в уряді на посаді полкового судді (з 1717 р.) Григорій Граб’янка мав конфлікт з тодішнім гадяцьким полковником Михайлом Милорадовичем, який прикриваючись протектуванням високопосадовців російського уряду, «славився» хабарництвом, здирництвами, прямими грабунками, втручанням в судочинство. Граб’янка відкрито засуджував правління Милорадовича.

У складі козацьких військ Г. Граб’янка брав участь у походах: Кримських (1687 – 1689), Азовських (1695 – 1696), Кизи-Керменському й Таванському (1697), у Північній війні (1700 – 1721).

Григорій Граб’янка належав до тієї патріотичної козацької старшини, яка наполягала на збереженні автономії України і відновленні гетьманства, ліквідації Малоросійської колегії. У складі старшинських делегацій кілька разів їздив до Санкт-Петербурга. У 1723 р. депутацію на чолі з наказним гетьманом Павлом Полуботком за наказом Петра І було заарештовано. Всіх членів делегації, серед них був і Г. Граб’янка, ув’язнили в Петропавлівській фортеці. Тільки після смерті Петра І козацькі депутати вийшли на волю. Сталося це 8 лютого 1725 р. Григорій Граб’янка повернувся на Україну.

Граб’янка командував козацьким Гадяцьким полком у російсько-турецькій війні (1735 – 1739), де 1738 р. загинув у бою при Гайман-Долині (нині с. Балки Запорізької обл.).

В історію України Григорій Граб’янка ввійшов насамперед як автор історичного твору літописного характеру «Дійствія  презільної і от начала поляков крвавшей небивалой брані Богдана Хмельницкого... с поляками… року 1710». Уже в назві автор вказує, що присвячує свій твір опису Національно-визвольної війни українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького.

Граб’янка пише шість вступних розділів з коротенькою «Передмовою», бажаючи підготувати читача до сприйняття й розуміння головної теми. Спочатку подається характеристика козацтва. Висвітлюється його побут і воєнна діяльність. Автор розповідає про встановлення іноземного панування на Україні, описує козацько-селянські повстання. Що передували Національно-визвольній війні. Попередньо повідомляючи про причини цих повстань. До свого твору Граб’янка включив огляд біографічних матеріалів про Богдана Хмельницького, його родину, діяльність до 1648 року.

Описові війни автор присвятив 16 розділів. Вони складають основну, найбільшу за обсягом і центральну за змістом частину твору. Окремі розділи присвячені майже всім великим битвам (під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями), походом козацьких військ під Броди, Львів Замостя;  Збаразькій і Зборівській перемогам, молдовському походу, Батозькій, Жванецькій і Дрижипільській битвам. Розповідається про два останні роки життя Богдана Хмельницького. Загальна характеристика гетьмана України в героїко-романтичному дусі.

Третя частина книги структурно поділяється на 15 невеликих розділів, які охоплюють піввіковий період в історії України після смерті Б. Хмельницького і закінчуються першими роками ХVІІІ ст.

Головними джерелами, які автор використовував при написанні твору були: українські – «Літопис Самовидця», «Синопсис» (вперше виданий у 1674 р., потім у 1678 і 1680 рр. – довгий час слугував своєрідним підручником історії. Витримав 30 видань) і польські – поема С. Твардовського «Громадянська війна», «Польські аннали» ( латиномовна праця офіційного історіографа польських королів В. Каховського). Граб’янка також робить посилання й окремі вказівки на ряд авторів (це римські історіографи; польські хроністи – Мартин Кромер, Мартин та Йоахім Бєльські, Мацей Стрийковський; німецькі історики – Йоганн Гібнер і Самуель фон Пуфендорф). Граб’янка називає також і усні джерела: «повіствованія самобитних тамо свідетелей, еще в живих обрітающихся», які доповнювалися його особистими враженнями і життєвим досвідом.

«Дійствія презільної брані…» написано українською книжною мовою, в основі якої – українська редакція церковнослов’янської. У творі зустрічаються елементи народної мови й польські, чеські, латинські та німецькі слова. Елементи народної мови найчастіше з’являються завдяки використанню фольклору. Автор вводить у книгу легенди, народні прислів’я,  приказки, порівняння, в його описах відчувається вплив героїчних козацьких пісень і дум. Стилю літопису  притаманні образність, емоційність, захоплююча форма розповіді. В історії літератури праця Григорія Граб’янки іноді кваліфікується як історичний роман. Бароковий за стилістикою, естетикою і світоглядом.

Оригінал «Дійствія презільної брані…» не зберігся. Але існує багато списків з цього твору в рукописних книгах ХVІІІ ст., зокрема в рукописних історичних і літературних збірниках. Відомо понад 50 списків літопису Граб’янки. Перше видання пам’ятки здійснено завдяки відомому українському культурному діячеві Федору Туманському (1793). Пізніше цей твір неодноразово перевидавався.

Джерела:

  1. Апанович О.М. Козацька енциклопедія для юнацтва: Кн. ст. про іст. буття укр. Козацтва / Олена Апанович; упорядкував., текстол. підготов. О. Яремійчук; наук. ред., авт. післямови Ю. Мицик. – К.: Веселка, 2009. – С. 160 – 165.
  2. Кривошея В.В. Українська козацька старшина. Ч.1: Реєстр урядників гетьманської адміністрації. – 2-е вид., доповн., уточн. і виправл. – Київ, 2005. – С. 202.
  3. Пришляк В.В. Григорій Граб’янка (історико-генеологічна розвідка) / В. Пришляк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність – 2011. – Вип. 20. – С. 550 – 568.
  4. Сас П.М. Грабянка Григорій Іванович і його літопис української історії та історії козацтва // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. – К.: Наукова думка, 2004. – Т.2: Г – Д. – С. 183.

Молодший науковий співробітник НДВ «Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка»                        С.П. Пригонюк