6 ЛИПНЯ 1913 р. НАРОДИВСЯ ВАЛЕНТИН МИКОЛАЙОВИЧ ДАНИЛЕНКО (1913-1982) – відомий український археолог, дослідник археологічних пам’яток Переяславщини

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: П'ятниця, 05 липня 2019, 10:34

Народився 6 липня 1913 р. у с. Ново-Михайлівка Бердянського повіту Таврійської губернії (нині Черніговського р-ну Запорізької обл.).

Навчався на історичному факультеті Мелітопольського педагогічного інституту (1932-1935). Працював у Мелітопольському краєзнавчому музеї. У 1934 р. через наполегливі звертання до Інституту археології АН УРСР студент і краєзнавець Валентин Даниленко посприяв включенню Кам'яної Могили до плану дослідницьких робіт Інституту, й взяв участь у її подальших дослідженнях. Ця видатна пам’ятка археології, історії та духовної історії людства у свою чергу визначила наукові інтереси й захоплення вченого на довгі роки.

Якийсь час працював учителем у м. Валдай Ленінградської обл. та у місцевому краєзнавчому музеї (1936-1937). У 1937 р. повернувся до Мелітополя і продовжив роботу у Мелітопольському музеї. У 1938 р. разом з відомим вченим О.М. Бадером брав участь у дослідженні Кам’яної могили, працював у перших дослідницьких експедиціях Інституту археології АН УРСР на Кам'яній могилі. Під час цих робіт за активної участі В. Даниленка науковці відкрили більш 30 нових плит з петрогліфами. З 1939 по 1941 рр. та у 1945 р. навчався в аспірантурі Інституту історії матеріальної культури (Ленінградське відділення АН СРСР). Учасник ІІ Світової війни, розвідник, орденоносець.

З 1946 р. працював в Інституті археології АН УРСР. У 1949 р. захистив кандидатську дисертацію «Нижнепалеолеолитическое стойбище Круглик как исторический памятник». Тоді ж очолив відділ первісної археології  Інституту (1949-1953). Докторську дисертацію захистив у 1970 р. за своєю монографією «Неоліт України».

У 1948 р. вчений проводив розкопки на Переяславщині. Того року тут працювала Переяславська маршрутна експедиція Інституту археології АН УРСР, яку очолював В.М. Даниленко разом з А.Д. Столяром. Розвідки та розкопки проводились в районі сіл Дівички – Єрковці – Сошників. Між селами Дівички та Єрківці було досліджено три кургани із скіфськими похованнями та поселення черняхівської археологічної культури на березі р. Булатиці.

Три розкопані поховання були пограбовані у давнину: за спостереженнями дослідників, це зробили у давньоримський час носії черняхівської культури, які проживали на поселеннях неподалік курганів, що засвідчили знахідки у грабіжницькому ході насипу кургану – залишені чи загублені там залізна лопатка та розбитий посуд. У трьох похованнях був знайдений поховальний інвентар скіфів-кочівників: залізні вістря дротиків, ніж, шило, ліпний лощений посуд (миска та чаша).

На поселенні в ур. Булатиць було закладено п’ять розкопів загальною площею 220 м², в яких викрито рештки наземних та заглиблених жител. На досліджених об’єктах ту в культурному шарі поселення знайдено уламки різноманітного гончарного посуду, римських амфор, металеві та кістяні знаряддя, залізний гребінь, бронзові фібули. Ці речі датуються кінцем ІІІ-ІV ст. н.е. В одній із землянок виявлено 25 керамічних грузил від ткацького верстата. Під піччю житла розкрито цікаве захоронення собаки крупної породи. Виявлено залишки залізоробного виробництва у вигляді шлаків та шматків сиродутного заліза.

В околицях сіл Сошників та Старосілля (нині куток с. Дівички) експедицією зібрано матеріали неолітичного, бронзового та скіфського часу.

В.М. Даниленко мав надзвичайно широкі та різноманітні наукові інтереси: вчений розробляв питання формування культур енеоліту (трипільської, середньостогівської, ямної), студіював індоєвропеїстику, проблематику раннього залізного віку, кіммерійську, ранньослов’янську, давньоруську. Вивчав етногенез слов’ян, саме він виділив пам’ятки так званого київського типу, згодом – київської археологічної культури. Займався практичною археологією, досліджуючи пам’ятки в різних куточках України, зокрема у басейні Середнього Бугу, у Надпоріжжі, у Приазов’ї, на Київщині.

У 1969 р. опублікована його найвідоміша монографічна праця «Неоліт України», у 1974 р. – «Енеоліт України». Посмертно було опубліковано його монографію «Кам'яна Могила» (1986 р.). У ній дослідник підбив підсумки своїх досліджень цієї пам'ятки, які тривали до 1973 р., коли він відкрив два останні з відомих гротів із унікальними петрогліфами. Однак точка зору вченого про те, що петрогліфи Кам'яної Могили виникли ще у часи палеоліту, тобто близько 20-15 тисяч років до н.е., не дістала підтримки колег – більшість дослідників дотримуються думки про пізніше датування пам'ятки.

У 1997 р., через 15 років після смерті вченого, побачила світ книга «Космогония первобытного общества». Це мав бути п'ятий розділ його попередньої монографії «Енеоліт України» – у свій час цей матеріал не увійшов до згаданого дослідження.

В.М. Даниленко є автором 43 наукових праць та чотирьох монографій.

Помер В.М. Даниленко 9 жовтня 1982 р. у віці 69 років, похований у Києві на Байковому кладовищі.

Основні праці:

Неоліт України. – К.: Наукова думка,  1969.

Енеоліт України. – К.: Наукова думка,  1974.

Кам’яна Могила. – К.: Наукова думка   1986.

Даниленко В. Н. Космогония первобытного общества. – Фастов, 1997.

Наукові звіти та статті:

Даниленко В.Н., Столяр А.Д. Переяславская маршрутная экспедиция // Науковий архів Інституту археології НАНУ. – 1948/15. – 12 с.

Даниленко В.М., Столяр А.Д. Переяславська маршрутна експедиція // Археологічні пам’ятки УРСР. – К., 1952. – Т. ІІІ.

Джерела:

Титова О.М., Конча С.В. Видатний вчений, непересічна особистість // Кам’яна доба  України. – 2002. – 1. – С. 6-10.

Даниленко Валентин Николаевич // Советская археология. – 1983. –  №2.

Гаскевич Д.Л. В.М. Даниленко та періодизація неоліту Південного Бугу: нові запитання до старих джерел // Археологія. – 2013. – №4. – С. 3-17.

Юренко С.П. Даниленко Валентин Миколайович // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. – К.: Наукова думка, 2004. – Т.2: Г – Д. – С. 287. – ISBN 966-00=0405-2.

Старший наук. співробітник НДС «Археологічна експедиція»                    Г.М. Бузян